Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №826/9838/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/9838/16

адміністративне провадження №К/9901/37846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Киїспецтранс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Троян Н. М., судді - Бужак Н. П., Твердохліб В. А.)

у справі №826/9838/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17 червня 2016 року №0016701201, №0016711201, №0016721201, та №0016731201;

- присуджено на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" всі документально підтверджені здійснені ним судові витрати в розмірі 57 820 грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення строків сплати податкового боргу має проводитись контролюючим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення, визначених відповідними рішеннями суду, які набрали законної сили.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Скасовуючи рішення судів попередніх та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків у строки, встановлені Податковий кодекс України сплатити самостійно узгоджену суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань, при цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 ПК України є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що у зв'язку з розстроченням податкових зобов'язань Товариства в судовому порядку змінились граничні строки сплати відповідних платежів, а також вказує на те, що за умови розстрочення податкового боргу не може виникати нових податкових зобов'язань.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт № 3116/26-56-12-01-18 від 07 червня 2016 року (далі - Акт перевірки) (том 1 а. с. 14-23).

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - протягом граничних строків позивачем несвоєчасно сплачено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно Додатку 1 до акту перевірки, відповідальність за що передбачена п. 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2016 року:

- № 0016701201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1 760,1 699,1 672,1 635,1 626,1 626,1 606,1 597,1 594,1 593,1 579,1 579,1 576,1 576,1 552,1 551,1 549,1 549,1 546,1 535,1 535,1 527,1 526,1 517,1 486,1 484,1 484,1 482,1 474,1 474,1 471,1 471,1 457,1 457,1 457,1 457,1 444,1 444,1 443,1 430,1 430,1 426,1 421,1 421,1 413,1 395,1 395,1 364,1 364,1 360,1 360,1 327,1 327,1 324,1 324,1 322,1 322,1 322,1 321,1 321,1 321,1 321,1 303,1 289,1 289,1 289,1 288,1 288,1 288,1 288,1 288,1 288,1 275,1 275,1 259,1 248,1 247,1 246,1 245,1 244,1 242,1 242,1 241,1 241,1 240,1 240,1 239,1 238,1 237,1 234,1 234,1 213,1 213,1 212,1 212,1 209,1 208,1 208,1 207,1 206,1 189,1 188,1 183,1 183,1 182,1 181,1 180,1 153,1 143,1 142,1 139,1 139,1 138,1 137,1 136,1 132,1 125,1 124,1 121,1 097,1 093,1 093,1 079,1 077,1 076,1 075,1 074,1 074,1 074,1 071,1 065,1 061,1 060,1 059,1 059,1 059,1 051,1 049,1 048,1 035,1 035,1 032,1032,1032,1030,1028,1028,1026,1026,1019,1019,1012,1 011,1 009,1 005,1 005,1 001 та 1 001 календарний день сплати грошового зобов'язання в розмірі 3 014 110,20 грн зобов'язано Товариство сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 602 822,04 грн (шістсот дві тисячі вісімсот двадцять дві грн. 04 коп. ) за платежем податок на додану вартість;

- № 0016711201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 998,998,998,997,997,995,995,995,985,985,977,971,970,970,969,969,966,964,963,962,962,962,961,960,956,953,953,953,953,953,950,950,950,950,949,947,946,944,943,939,936,934,932,924,924,923,923,918,913,912,911,911,908,908,907,907,906,905,894,881,881,881,881,880,879,879,879,877,877,877,877,877,876,876,876,875,875,873,863,863,862,852,848,848,844,843,831,831,830,827,823,820,816,816,814,814,814,814,813,813,812,811,806,806,805,805,792,777,759,749,730,728,728,728,724,722,722,715,714,714,711,711,709,709,708,707,707,705,700,697,691,690,684,684,679,679,679,677,670,670,670,670,658,658,658,654,654,654,653,653,653,652,651,651,651,647,646,645,644,644,644,644,644,639,637,637,636,636,636,636,600,582,581,578,577,577,576,576,575,574,571,561,533,530,530,530,529,529,523,523,519,516,516,514,508,508,498,498,492,491,488,486,485,485,484,483,483,483,481,481,480,479,478,477,476,473,471,471,471,471,471,470 та 463 календарні дні сплати грошового зобов'язання в розмірі 5 653 591,40 грн платника зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 1 130 718,28 грн за платежем податок на додану вартість;

- № 0016721201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 478,476,473,456,456,453,452,451,450,450,449,449,446,443,441,439,439,438,438,436,436,429,427,424,423,423,423,422,422,421,421,420,420,420,420,419,418,416,411,411,410,408,404,404,403,401,400,397,397,396,394,393,393,393,392,392,391,391,390,390,390,389,382,382,382,376,375,372,368,367,366,366,366,362,361,349,344,344,335,333,333,333,332,331,330,330,330,330,330,329,325,323,319,318,317,316,316,314,312,312,310,306,305,303,303,302,302,301,301,298,297,296,240,239,238,237,236,233,232,232,231,231,230,230 та 229 календарні дні позивача зобов'язано сплати грошового зобов'язання в розмірі 8 252 174,00 грн позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 1 650 434,80 грн за платежем податок на додану вартість;

- № 0016731201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 226,225,225,224,223,219,219,218,217,216,215,207,205,204,201,200,200,199,198,198,197,197,196,195,194,193,193,192,192,191,191,190,190,189,186,185,184,183,182,182,182,182,180,180,179,179,179,178,177,177,176,175,169,166,166,165,164,163,162,159,159,158,157,156,155,152,151,151,150,149,148,148,145,144,143,142,142,141,138,137,136,135,129,122 та 120 календарних днів зобов'язано Товариство сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 2 353 626,10 грн позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 470 725,22 грн за платежем податок на додану вартість.

Вважаючи дії контролюючого органу по нарахуванню штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються ПК України в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання- сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 встановлено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пунктів 32.1, 32.2, 32.3 статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 87.1 статті 87 ПК України.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (пункти 100.1 та 100.2 статті 100 ПК України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених пункту 126.1 статті 126 ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Частиною 1 статті 263 Кодекс у адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

При цьому, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податкового боргу позивача зі сплати податку на додану вартість, вчасна несплата якого і стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була стягнута з ПрАТ "Київспецтранс" на підставі судових рішень, прийнятих в межах розгляду адміністративних справ №2а-1209/11/2670,2а-12448/11/2670,2а-17713/11/2670,2а- 17380/11/2670,2а-1755/12/2670,2а- 2080/12/2670,2а-4439/12/2670,2а-5778/12/2670,2а-9097/12/2670,826/2453/13-а, 826/20641/13-а, 826/12057/14,826/20431/14.

Узгоджена заборгованість Товариства з податку на додану вартість, визначена наведеними судовими рішеннями, розстрочена у судовому порядку, а саме: ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-1209/11/2670 від 16 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року (розстрочення на 30 місяців); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-12448/11/2670 від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-17713/11/2670 від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року (розстрочення на 24 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-17380/11/2670 від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-1755/12/2670 від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року (розстрочення на 24 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-2080/12/2670 від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4439/12/2670 від 03 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5778/12/2670 від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-5778/12/2670 від 10 вересня 2013 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-9097/12/2670 від 12 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2013 року (розстрочення на 12 місяців); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/2453/13-а від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2013 року (розстрочення на 60 місяців); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/20641/13-а від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/12057/14 від 15 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/20431/14 від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/20431/14 від 22 грудня 2015 року (розстрочення на 84 місяці), що не заперечується сторонами.

Відповідачем також не заперечується, що всі платежі в рамках розстрочення податкової заборгованості сплачуються позивачем вчасно та в повному обсязі, заборгованість по ним відсутня. Правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку штрафних санкцій Товариством не оскаржується.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Аналогічна правова оцінка викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №808/8343/14.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема що позивачем було порушено термін сплати узгодженого грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом обґрунтовано та у відповідності до норм податкового законодавства нараховано Товариству штраф, за порушення граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 20%, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Киїспецтранс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова