Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №820/4990/15

адміністративне провадження №К/9901/5673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя: Білонько А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П'янова Я.В.)

у справі № 820/4990/15

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило: визнати право погашення податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб шляхом передачі СДПІ наявної у підприємства дебіторської заборгованості строк погашення якої настав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати за ним право погашення податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб шляхом передачі СДПІ наявної у підприємства дебіторської заборгованості строк погашення якої настав. При цьому, позивач посилається на порушення судами норм частини 4 ст. 43 Конституції України, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст.4, підпункту 20.1.35 пункту 20.1 ст. 20, пунктів 87.1, 87.2, підпункту 87.3.8 пункту 87.3, пунктів 87.5, 87.9 ст. 87, пунктів 95.3, 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.. 15 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 159, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій не було враховано, що єдиним можливим джерелом погашення податкового боргу позивача є лише наявна у нього дебіторська заборгованість за відсутності можливості здійснити його за рахунок коштів та майна через наявність заборгованості з заробітної плати перед працівниками та відсутністю майна відповідно.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що за позивачем рахується податковий борг у розмірі 29055842,26 грн.. Вказану суму податкового боргу було стягнуто з позивача згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2015, із врахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2015, у справі № 820/20494/14.

У зв'язку із наявністю суми податкового боргу позивач звернувся до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради із листом, в якому просило дозволити провести погашення податкового боргу за рахунок наявної у КП «Харківводоканал» дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав.

У листі від 01.04.2015 № 1026/0/16-15 Департамент комунального господарства Харківської міської ради вказав про відсутність заперечень на погашення податкової заборгованості за рахунок наявної дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, за умови дотримання вимог чинного господарства.

12.05.2015 позивач звернувся до СДПІ з листом № 2456, в якому просив розглянути питання про погашення податкового боргу наявного у нього за рахунок дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та здійснити дії передбачені чинним законодавством.

Листом від 09.06.2015 № 5499/10/28-09-25-29 СДПІ повідомило позивача, що переведення на контролюючий орган права вимоги дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав здійснюється виключно за умов, визначених пунктом 87.5 ст. 85 ПК та є додатковим джерелом погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до частини 1 пункту 87.1 ст. 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункту 87.2 цієї статті).

Винятки майна, яке не може бути джерелом погашення податного боргу визначено у пункті 87.3 ст. 87 ПК.

Згідно з пунктом 87.5 ст. 87 ПК, у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.

За змістом вказаних норм можна зробити висновок, що законодавцем розрізняються основні та додаткові джерела погашення податкового боргу (податкового зобов'язання). Майно, у тому числі кошти платника податків, віднесено до основних джерел погашення сум податкового боргу (податкового зобов'язання). Тоді як дебіторську заборгованість платника податків пунктом 87.5 віднесено до додаткових. Додаткові джерела погашення податкового боргу використовуються у випадку відсутності або недостатності основних джерел такого погашення.

Поміж черговості використання джерел погашення суми податкового боргу (податкових зобов'язань), норми ПК встановлюють і процедуру погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку. При цьому, саме на контролюючий орган покладений певний обсяг правосуб'єктності при реалізації повноважень щодо погашення податкового боргу, крім випадків його добровільного погашення. Вказане виключає можливість перебирання як судом, так і платником податків, дискреційних повноважень контролюючого органу при здійсненні та виборі заходів погашення суми податкового боргу відповідно до норм ПК.

Погашенню податкового боргу за рахунок такого додаткового джерела передують певні обставини, визначені у вказаному пункті - неефективність заходів щодо продажу майна платника податків, які не привели до повного погашення суми податкового боргу.

За встановлення у судовому процесі обставин відсутності фактів використання СДПІ основних джерел погашення сум податкового боргу, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову. При тому, що у судовому процесі не було встановлено обставин протиправної бездіяльності СПДІ при здійсненні заходів погашення податкового боргу та/або вибору джерел погашення такої суми податкового боргу. Не наводить таких обставин позивач і у касаційній скарзі.

Віднесення дебіторської заборгованості платника податків до додаткових джерел погашення податкового боргу не потребує додаткового визнання його таким джерелом, окрім як затвердження у нормі пункту 87.5 ст. 87 ПК; та/або визнання права платника податків на погашення податкової заборгованості за рахунок такого джерела у судовому порядку.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко