Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №814/152/17

адміністративне провадження №К/9901/33285/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 814/152/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.), звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (Миколаївського відділення) (замінено на Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення від 28.10.2016 року № 000159/23-40 про застосування фінансових санкцій (арк. справи 4-6).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 28.10.2016 р. № 000159/23-40.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального, та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовуючи касаційну скаргу тим, що підставою для застосування на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481 до позивача фінансових санкцій є факт зберігання останнім алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру, про що складено відповідне рішення від 28.10.2016 року № 000159/23-40. Крім цього зазначив, що посилання позивача на той факт, що алкогольні напої та тютюнові вироби були помилково залишені постачальником товару спростовується поясненнями позивача під час перевірки, в яких остання зазначила, що вже не здійснює торгівлю алкогольними та тютюновими виробами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 343 КАС України справа розглядається в попередньому судовому засіданні.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.06.2010 року та є платником єдиного податку з видом діяльності: «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів)» (арк. справи 17-20).

На підставі наказу про проведення перевірки від 10.10.2016 року № 810 і направлень на перевірку від 10.10.2016 року, відповідачем проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в магазині по вул. Шкільна, 27 смт. Ольшанського, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, за результатами проведення якої складений акт перевірки від 12.10.2016 року № 222/14-29-40-12/2240609381 (арк. справи 10-13, 21), яким встановлений факт зберігання позивачем в магазині 115 пляшок алкогольного пива на суму 1495,00 грн. та 26 пачок тютюнових виробів на суму 416,00 грн. в місці, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання партій алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 28.10.2016 року № 000159/23-40, яким до позивача за зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру застосовані фінансові санкції в розмірі 34 000,00 грн (арк. справи 7-8).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного рішення від 28.10.2016 року № 000159/23-40.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності рішення, внаслідок того, що виявлені в ході перевірки алкогольні напої та тютюнові вироби не належали позивачу, та помилково знаходились у її магазині, крім цього, в останньої відсутня відповідна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а продаж алкоголю без ліцензії відповідачем в акті перевірки не зафіксований. До того ж, відсутність доказів зберігання товару для його реалізації саме позивачем підтверджують відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 15 Закону № 481.

Дійшовши вказаного висновку суди враховували пояснення позивача, в якій остання зазначила, що не здійснює торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами і не має ліцензії на такий вид діяльності. Виявлена під час перевірки партія товару не належала позивачу, а помилково була завезена постачальником замість іншого суб'єкта господарювання.

Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР (далі - Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону № 481 встановлена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.

Статтею 1 цього Закону визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції в даних правовідносинах, що норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

До того ж, як встановлено судом, наявність зафіксованих актом перевірки в приміщенні магазину позивача алкогольних напоїв та тютюнових виробів спростовується наявним в матеріалах справи актом про виявлення невідповідностей від 13.10.2016 року, підписаним позивачем та ТОВ «Укрспецторг Групп» (арк. справи 55), відповідно до якого встановлена помилкова поставка ТОВ «Укрспецторг Групп» в приміщення магазину позивача 115 пляшок алкогольного пива та 26 пачок тютюнових виробів, у зв'язку з чим останні одразу повернуті ТОВ «Укрспецторг Групп».

При цьому відповідачем не надано жодних доказів, які спростовують вищевикладене та підтверджують встановлене відповідачем порушення, яке покладено в основу складення акта перевірки, на підставі якого прийняте рішення, яке є предметом оскарження в даній справі.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 не видавалися ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами, а тому судом не можуть бути прийнятими посилання в касаційній скарзі, як на підставу правомірності встановленого відповідачем порушення, на те, що в письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що вже не здійснює торгівлю алкогольними та тютюновими виробами. До того ж, факт продажу таких товарів актом перевірки від 12.10.2016 року №222/14-29-40-12/2240609381 не зафіксований і позивачу інкриміноване інше порушення, оцінку якому надано судом вище.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №000159/23-40 від 28.10.2016 року, внаслідок недоведеності встановленого відповідачем в акті перевірки порушення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 814/152/17, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 814/152/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко