Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2018 року у справі №808/370/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №808/370/15

касаційне провадження №К/9901/26509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (суддя - Максименко Л.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (далі - позивач, ТОВ) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000042211.

Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням на застосування контролюючим органом фінансових санкцій до товариства поза межам строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, та висновком про те, що штрафна (фінансова) санкція і пеня є різними поняттями, що пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією, а тому на таку фінансову санкцію поширюється дія статті 250 Господарського кодексу України щодо граничних строків застосування у шість місяців.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком про те, що контролюючим органом обґрунтовано було нараховано суму пені у сфері ЗЕД у розмірі 223651,47 грн., оскільки позивачем було порушено законодавчо встановлений порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, з огляду на що просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.08.2018 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.08.2018.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 18.11.2013 №22/2013, від 22.11.2013 №11/13, від 14.11.2013 №25/2013, від 07.03.2014 №2/2014, від 16.01.2014 №1/2014, від 15.11.2013 №24/2013, від 01.12.2013 №27/2013, від 01.11.2013 №15/2013 за період з 19.11.2013 по 25.12.2014, за результатами якої було складено акт від 26.12.2014 №3264/08-15-22-021/37260687, яким встановлено порушення позивачем валютного законодавства, а саме - статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (з наступними змінами та доповненнями) та пункту 3 Постанови Правління Національного Банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475, пункту 1 Постанови Правління Національного Банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 №453, пункту 1 Постанови Правління Національного Банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 №270. Так, порушення були виявлені по наступним контрактам: договір купівлі-продажу від 18.11.2013 №22/2013 за період з 30.07.2014 по 03.09.2014 за сумою заборгованості 22 946,56 доларів США (36 днів затримки) та за період з 07.06.2014 по 03.09.2014 за сумою заборгованості 5736,64 доларів США (89 днів), від 22.11.2013 №11/13 за період з 30.06.2014 по 09.09.2014 за сумою заборгованості 23660,32 євро (72 дні) та період з 07.06.2014 по 09.09.2014 за сумою заборгованості 8911,88 євро (95 днів), від 01.11.2013 №15/2013 за період з 07.06.2014 по 12.08.2014 за сумою заборгованості 19600,00 доларів США (67 днів) та за період з 30.07.2014 по 12.08.2014 за сумою заборгованості 19600,00 доларів США (14 днів), від 14.11.2013 №25/2013 за період з 02.10.2014 по 25.12.2014 за сумою заборгованості 9,22 євро (85 днів), від 07.03.2014 №2/2014 за період з 05.08.2014 по 06.08.2014 за сумою заборгованості 3780,48 доларів США (2 дні) та за період з 07.08.2014 по 28.08.2014 за сумою заборгованості 3477,80 доларів США (22 дні) та за період з 21.08.2014 по 28.08.2014 за сумою заборгованості 15121,92 (8 днів), 16.01.2014 №1/2014 за сумою заборгованості 97,00 євро (65 днів), від 01.12.2013 №27/2013 за період з 07.05.2014 по 24.07.2014 за сумою заборгованості 831,36 євро (79 днів), від 15.11.2013 №24/2013 за період з 30.09.2014 по 25.12.2014 за сумою заборгованості 1224,9213 євро (87 днів).

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000042211, що є предметом оскарження у даній справі, яким за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано позивачу суму грошового зобов'язання за платежем - пеня у сфері ЗЕД у розмірі 223651,47 грн.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичною підставою для нарахування позивачу пені у сфері ЗЕД стало встановлення фактів укладення останнім зовнішньоекономічних контрактів за якими було допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у іноземній валюті, що зафіксовано у акті перевірки контролюючого органу.

Судами також було встановлено та не заперечувалося позивачем під час розгляду справи, що названі контракти, укладені позивачем з іноземними контрагентами, були виконані. Як не заперечувалися і виявлені відповідачем факти порушення ним строків розрахунків у іноземній валюті по зазначеним контрактам.

Водночас, у касаційній скарзі позивач акцентує увагу на те, що до спірних правовідносин судам слід було застосувати приписи статті 250 Господарського кодексу України. Так, позивач зазначає, що його було письмово повідомлено відповідними банківськими установами про порушення термінів розрахунків в іноземній валюті 02.04.2014, 05.03.2014, 05.05.2014, 02.04.2014, 05.03.2014, 04.02.2014, 05.03.2014, 05.05.2014, акт перевірки було складено 16.06.2014, у той час як спірне податкове повідомлення-рішення №0000042211 було прийнято відповідачем 15.01.2015, тобто через сім місяців після складення акту перевірки.

Щодо зазначених доводів касаційної скарги Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з приписами частини четвертою статті 2 зазначеного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 № 453 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З набранням 01.01.2011 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 №2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Отже, положення, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, якою ця стаття доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» поширюється лише на такі правопорушення, які вчинені суб'єктом господарювання до 01.01.2011.

Відтак, з 01.01.2011 порядок застосування санкцій врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України.

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлює два випадки для визначення грошових зобов'язань контролюючим органом: не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації; не пізніше закінчення 1095 дня з граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань (у тому числі штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності) платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

З огляду на викладені законодавчі приписи, та зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції було встановлено прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення у межах встановлених законом 1095 днів, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна