Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

справа №440/7433/21

адміністративне провадження № К/990/31809/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/7433/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Мельнікової Л.В., Курило Л.В.),

У С Т А Н О В И В :

1. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Не погодившись із ухваленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу.

3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року, ухвалою цього суду від 10 грудня 2021 року вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 19 січня 2022 року.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Назаренка Олега Йосиповича про закриття провадження у справі задоволено та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року у справі № 440/7433/21 на підставі пункту 2 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не надав доказів щодо належного уповноваження Козаченко Н.В. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені відповідача, у зв`язку з цим апеляційна скарга відповідача підписана особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 55 та 59 КАС України, у зв`язку із чим дійшов хибних висновків про відсутність у начальника відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 2 юридичного відділу Козаченка Н.В. повноважень здійснювати представництво інтересів Управління у суді апеляційної інстанції. Крім того, скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про незасвідчення виданої начальником Управління на ім`я Козаченка Н.В. довіреності у встановленому законом порядку.

8. Скаржник вказує, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, де Суд дійшов висновку, що трактування положень статті 59 КАС України в протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та інше. Велика Палата Верховного Суду під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутності у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі №440/7433/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам надати відзив на касаційну скаргу.

10. Суддя-доповідач ухвалою від 19 квітня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 квітня 2023 року.

Позиція інших учасників справи

11. 9 лютого 2023 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

12. Позивач указує на те, що справа за аналогічних правовідносин та обставин уже розглядалася Верховним Судом, а саме №440/655/21. За результатами її розгляду було прийнято постанову від 30 листопада 2022 року, у якій Суд проаналізував положення частини восьмої статті 59 КАС України та сформулював наступну правову позицію:

«представник юридичної особи або державного органу вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності, долучена до матеріалів справи, має бути засвідчена або самостійно представником, або суддею.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у цьому випадку представником відповідача особа 1 до апеляційної скарги додано світлокопії довіреності яка посвідчена не нею особисто, а начальником загального відділу - особа 2 , проте до матеріалів апеляційної скарги не надано підтвердження щодо повноважень особа 2 на посвідчення копії довіреності, виданої начальником ГУ ПФУ в Полтавській області.

За встановлених обставин у цій справі Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, не надала доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій (підписання, подання апеляційної скарги) від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України.».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

14. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

17. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

18. Згідно із частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

19. Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

20. Згідно з частиною третьою статті 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

21. Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

22. Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

23. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області подано та підписано представником Козаченко Н.В. До апеляційної скарги додано світлокопію довіреності від 28 грудня 2020 року № 2774/08-16 на ім`я Козаченко Н.В., видану начальником ГУ ПФУ в Полтавській області - В. Тараторіним.

24. Подана до апеляційного суду світлокопія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища ( Зінченко С.М. ), посади (начальник загального відділу), дати засвідчення копії (28.09.2021).

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду зазначає, що питання належного посвідчення довіреностей, наданих до суду представником органу державної влади, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 826/5500/18.

26. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до частини п`ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».

27. Визначаючи чи у законний спосіб здійснено засвідчення копії довіреності, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

28. Тлумачення положень статті 59 КАС України в протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

29. За висновком Великої Палати Верховного Суду, підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності вважаються, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

30. Отже, представник юридичної особи або державного органу вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності, долучена до матеріалів справи, має бути засвідчена або самостійно представником, або суддею.

31. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у цьому випадку представником відповідача - Козаченко Н.В. до апеляційної скарги додано світлокопії довіреності, яка посвідчена не нею особисто, а начальником загального відділу - Зінченком С.М., проте до матеріалів апеляційної скарги не надано підтвердження щодо повноважень Зінченка С.М. на посвідчення копії довіреності, виданої начальником ГУ ПФУ в Полтавській області.

32. Суд апеляційної інстанції скористався процесуальною можливістю та пересвідчився у наявності повноважень Козаченко Н.В. на підписання апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

33. Із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, осіб, суд встановив, що серед осіб, які можуть здійснювати самопредставництво ГУ ПФУ в Полтавській області, на момент подання апеляційної скарги Козаченко Н.В. не зазначена.

34. За встановлених обставин у цій справі, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, не надала доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій (підписання, подання апеляційної скарги) від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України.

35. Висновки цієї постанови узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №440/655/21, про що було обґрунтовано зазначено позивачем у відзиві на касаційну скаргу.

36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

37. Позиція Верховного Суду щодо застосування зазначених положень КАС України сформована, зокрема у постановах від 22 лютого 2019 року у справі № 442/6779/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 522/6108/13-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 520/10350/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 0440/6033/18 та від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21.

38. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статей 55 59 КАС України та законно закрив апеляційне провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, оскільки апеляційна скарга підписана та подана особою, право якої на вчинення таких процесуальних дій не підтверджено належним чином.

39. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення Восьмим апеляційним адміністративним судом норм процесуального права, зокрема положення статей положення статей 55 59 КАС України.

40. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, оскільки як було зазначено Судом вище, такі висновки підтверджують правильне застосування судом апеляційної інстанції статей 55 59 КАС України.

41. При цьому частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

42. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

43. Верховний Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

44. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а та від 28 березня 2023 року у справі №260/1322/21.

45. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, під час постановлення ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, не знайшли свого підтвердження.

46. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

47. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець