Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №822/1717/17

адміністративне провадження №К/9901/5448/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лабань Г.В., Касапа В.М., Блонського В.К. від 04 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М. від 17 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, просив визнати протиправною відмову викладену в листі голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 30 березня 2017 року № 342/121/29/03-2017 у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 01 лютого 2017 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов'язання Головне Управління Національної поліції у Хмельницькій області та Міністерство внутрішніх справ України призначити (вчинити дії по призначенню) і виплатити ОСОБА_2, одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності II групи з 01 лютого 2017 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позовна заява мотивована тим, що Міністерством внутрішніх справ України протиправно повернуто без розгляду матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України стосовно неприйняття рішення по заяві ОСОБА_2 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство внутрішніх справ України протиправно не прийняло за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги рішення про призначення або про відмову у призначенні допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України та Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області звернулись із касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких просять скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційних скаргах скаржники зазначають, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного встановлення інвалідності з вказівкою на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційних скаргах мотиви скаржників є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

03 лютого 2014 року за результатами обстеження Хмельницькою обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

31 січня 2014 року наказом УМВС України в Хмельницькій області № 14 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу.

01 лютого 2017 року позивач повторно пройшов обстеження МСЕК, за результатами проходження якого Хмельницькою обласною МСЕК йому встановлено ІІ групу інвалідності на підставі захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В лютому 2017 року позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Управління МВС України в Хмельницькій області подало до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850.

30 березня 2017 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло матеріали ОСОБА_2 про призначення йому одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 Порядку № 850, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Про повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивача повідомлено листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 05 квітня 2017 року № 342/121/29/03-2017.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, як правильно зазначили суди, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, яке, однак, всупереч наведеному, повернуло документи позивача без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року № 806/845/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко