Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №810/110/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №810/110/16

адміністративне провадження №К/9901/24974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у складі суддів Лапія С.М., Балаклицького А.І., Щавінського В.Р.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,

у справі № 810/110/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"

до Державної фіскальної служби України,

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Міністерство фінансів України,

Головне управління ДФС у Київській області

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

12 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, власна назва, перший позивач у справі), Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, власна назва, другий відповідач у справі), про визнання незаконним та скасувати рішення (листи) Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05 серпня 2015 року №256/10/10-07-15-02 та від 05 жовтня 2015 року № 310/10/10-07-15-02-17, визнання незаконним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19 жовтня 2015 року № 21995/6/99-99-15-02-01-15 та зобов'язати Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України.

30 березня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, задоволено позов Товариства частково, визнано незаконним та скасовано рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05 серпня 2015 року №256/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", визнано вважати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ЛТД» за перше півріччя 2015 року такою, що подана до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 31 липня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 листопада 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про задоволення позову повністю.

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення її недоліків та виконання ухвали цього суду від 17 листопада 2016 року та витребувано справу №810/110/16 з Київського окружного адміністративного суду.

Податковими органами, третіми особами заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 жовтня 2016 року справа №810/110/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 лютого 2018 року справа №810/110/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/24974/18 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34446878, перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

31 липня 2015 року позивачем подано до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з додатками.

05 серпня 2015 року Васильківська ОДПІ листом № 256/10/10-07-15-02 "Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року разом із додатками до неї визнані неприйнятими (не вважається поданою) у зв'язку з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48, пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: невірно обрано звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

14 вересня 2015 року позивачем рішення Васильківської ОДПІ від 05 серпня 2015 року № 256/10/10-07-15-02 оскаржено до Головного управління ДФС у Київській області та до Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України листом від 24 вересня 2015 року № 31-11130-09-10/30022 повідомило позивача, що його звернення від 14 вересня 2015 року № 41 направлене для розгляду та надання роз'яснення до ДФС України.

05 жовтня 2015 року листом № 310/10-10-07-15-02-17 Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, розглянувши скаргу позивача від 14 вересня 2015 року № 41, зазначила, що податкова декларація складена з порушенням пункту 48.3 статті 48, пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, а саме невірно обраний звітний (податковий період), за який подається декларація, а тому даній декларації було присвоєно статус «До відома».

19 жовтня 2015 року Рішенням ДФС України № 21995/6/99-99-15-02-01-15 за результатами розгляду скарги від 14 вересня 2015 року №41, що надійшла для розгляду листом Міністерства фінансів України, скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси підприємства, а також не погоджуючись із рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися з аналізу положень пунктів 46.1, 46.5 статті 46 Податкового кодексу України, якою визначено значення податкової декларації та компетенцію органу, який встановлює порядок та затверджує форму декларації, який серед іншого зумовив висновок про те, що відповідно до пунктів 48.1- 48.3 статті 48 цього кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання, а також обов'язкові реквізити, які має містити податкова декларація.

За приписами пунктів 49.1, 49.2, 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України контролюючим органам заборонено відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, податкова інспекція за місцем обліку платника податків зобов'язана прийняти таку декларацію.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації з зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Аналіз наведених норм податкового законодавства зумовлює висновок про те, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу. При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з пунктом 49.11 статті 49 цього Кодексу є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року в повній мірі відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.

Пункт 49.12 статті 49 Податкового кодексу України передбачає, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання, оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Реалізація цього обов'язку полягає у складенні та оформленні податкової декларації разом із додатками у відповідності до вимог, встановлених Податковим кодексом України до форми та змісту податкової звітності, а також подачі такої звітності до контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти належним чином оформлену податкову декларацію, відмова у прийнятті декларації можлива виключно у випадку, коли така декларація заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, тобто платником податків не внесено до податкової звітності обов'язкових реквізитів, передбачених згаданими пунктами статті 49 Податкового кодексу України або внесено недостовірні обов'язкові реквізити. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідачем не визнано подану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2015 року як податкову звітність з підстав, не передбачених статей 48, 49 Податкового кодексу України, що є протиправним. Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні та поданні податкової декларації.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вважали за необхідне оцінити спір щодо визначених відповідачем підстав невизнання податкової декларації як податкової звітності, та врахували те, що відповідно до положень абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2015 року) у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ внесені зміни до статті 57 Податкового кодексу України, які вступили в силу 01 січня 2015 року, зокрема пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, яким передбачено право платника податків на подання податкової декларації за перший квартал у разі отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року не передбачене.

Відмова відповідача у визнанні поданої Товариством декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року податковою звітністю обґрунтована саме положеннями статті 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року.

Положеннями Закону від 28 грудня 2014 року передбачено також внесення змін до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме викладено пункт 9 у наступній редакції: «У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний податковий) рік».

Положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, котрі сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Співставлення аналізу двох редакцій пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України свідчить про те, що у попередній редакції присутня норма, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Це звільняло платника податку від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Нова редакція пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу такої норми не містить.

Таким чином, з огляду на положення пункту 9 підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу України, при розрахунку та сплаті щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у звітному (податковому) 2015 році мають застосовуватися положення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що системний аналіз змін, внесених до Податкового кодексу України Законом № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, дає підстави стверджувати, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток.

Суд визнає прийнятними висновки судів попередніх інстанцій про те, що стадія прийняття податкової декларації податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Відтак, відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам статей 48 та 49 Податкового кодексу України є протиправною.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

У межах спірних відносин визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Встановлений судами попередніх інстанцій факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті декларацій з податку на прибутку підприємства за перше півріччя 2015 року, зумовив висновок про те, що така податкова декларація з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання Васильківською ОДПІ, тобто 31 липня 2015 року.

Позовна вимога про зобов'язання включення відомостей податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України є за висновком судів попередніх інстанцій передчасною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на положення пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за якими під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Суди попередніх інстанцій зважаючи на те, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкова декларація реєструється та приймається саме податковим органом, після перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, оскільки подана Товариством податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року не перевірялася податковим органом щодо відомостей, зазначених у ній, а позовні вимоги не зачіпають цього питання, суд не може брати на себе повноваження податкового органу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, з огляду на предмет спору, що одночасне спонукання до прийняття декларації і спонукання до внесення зазначених нею відомостей до баз даних, унеможливлює самостійне виконання повноважень податкового органу щодо формування даних обліку та доводить передчасність таких вимог.

Щодо позовних вимог в частині скасування листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05 жовтня 2015 року № 310/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19 жовтня 2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15, суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі пунктів 56.2, 56.3, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, встановили, що позивачем 14 вересня 2015 року рішення Васильківської ОДПІ від 05 серпня 2015 року № 256/10/10-07-15-02 оскаржено до Головного управління ДФС у Київській області та до Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України листом від 24 вересня 2015 року № 31-11130-09-10/30022 повідомило позивача, що його звернення від 14 вересня 2015 року № 41 направлене для розгляду та надання роз'яснення до ДФС України.

05 жовтня 2015 року листом від № 310/10-10-07-15-02-17 Васильківська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, розглянувши скаргу позивача від 14 вересня 2015 року, зазначила, що податкова декларація складена з порушенням пункту 48.3 статті 48, пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, а саме невірно обраний звітний (податковий період), за який подається декларація, а тому даній декларації присвоєно статус «До відома».

Рішенням ДФС України від 19 жовтня 2015 року № 21995/6/99-99-15-02-01-15 за результатами розгляду скарги від 14 вересня 2015 року, що надійшла для розгляду листом Міністерства фінансів України, скаргу позивача залишено без розгляду.

Позивач, оскаржуючи лист Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05 жовтня 2015 року № 310/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19 жовтня 2015 року № 21995/6/99-99-15-02-01-15, не погоджується зі змістом даних рішень по суті та з результатами розгляду скарг.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що суд не може оцінювати повноту розгляду ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі, мають оцінені судом під час розгляду справи щодо оскарження рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05 серпня 2015 року № 256/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 810/110/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер