Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №821/1829/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №821/1829/16

адміністративне провадження №К/9901/42107/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у складі судді Кисильової О.Й. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О. у справі №821/1829/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року №0004511405, яким до позивача за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1 грн, №00045215405, яким до позивача за порушення статей 15, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 23800 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття, з огляду на протиправність проведення фактичної перевірки та відсутність факту правопорушень, покладених в основу застосування штрафів.

30 січня 2017 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов підприємця задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року №0004511405, №00045215405.

У жовтні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пославшись на положення пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.1, 80.2 статті 80, пунктів 81.1, 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, які процитовані у касаційній скарзі, відповідач доводить, що фактична перевірка проведена у спосіб визначений законодавством України. Касаційна скарга утримує викладення фактичних обставин, які за позицією податкового органу не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення, однак які доводять факт продажу позивачем пива на розлив із стаціонарної кегової установки.

09 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу № 821/1829/16 з суду першої інстанції.

11 січня 2018 року справа № 821/1829/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа № 821/1829/16 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/42107/18 передані до Верховного Суду.

21 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни Головного управління ДФС у Херсонській області (відповідача у справі) на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке задоволено судом.

Клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні відхилене Судом з огляду на те, що перегляд справи здійснений у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від позивача заперечення (відзив) на касаційну скаргу податкового органу Суду не надано, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що наказом Головного управління ДФС у Херсонській області від 01 серпня 2016 року № 345 до об'єктів фактичних перевірок серпня 2016 року включена тимчасова споруда (кіоск-палатка) розташованого за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, територія пляжу.

На підставі зазначеного наказу ревізорам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виписані направлення на проведення перевірки від 18 серпня 2016 року № 1136 та № 1137.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складений акт (довідка) фактичної перевірки від 18 серпня 2016 року № 317/21/22/РРО/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення з боку позивача пункту 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статей 15, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: не проведення через РРО розрахункової операції з продажу алкогольних напоїв (пива) у розмірі 15 грн. у зв'язку із відсутністю РРО; роздрібний продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має статусу суб'єкта громадського харчування; роздрібний продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії.

08 вересня 2016 року на підставі акту фактичної перевірки, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0004511405 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

№ 0004521405 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 23800 грн. за порушення статті 15 та статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Вирішуючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 80.1, підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 82 Податкового кодексу України, встановили порушення податковим органом порядку призначення та проведення перевірки, зокрема суди зауважили про відсутність підстав для прийняття наказу на проведення перевірки, оскільки жодної конкретної інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, наказ про проведення фактичної перевірки не утримує, що не відповідає вимогам підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, доказів отримання податковим органом письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 ) податковим органом також не надано, відтак наведені у наказі підстави проведення перевірки не доведені відповідачем під час розгляду справи.

Як правильно зауважено судами першої та апеляційної інстанцій розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 02 червня 2016 року № 405 "Про робочу групу з питань забезпечення вимог чинного законодавства під час проведення курортного сезону в області" жодним чином не доводить наявність підстав, визначених статтею 80 Податкового кодексу України на проведення фактичної перевірки позивача, цим розпорядженням лише утворена відповідна робоча група, якій доручено провести обстеження місць масового відпочинку населення.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, податковим органом не приймався окремий наказ відносно позивача про призначення фактичної перевірки, натомість відповідачем наказом від 01 серпня 2016 року № 345 наказано організувати проведення фактичних перевірок у серпні поточного року та затверджено перелік суб'єктів/об'єктів, які підлягають опрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, до якого включено позивача, а також визначені підстави проведення фактичної перевірки, зокрема підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, які не доведені податковим органом.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактична перевірка позивача призначена за відсутності законних підстав, визначених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Щодо наявності /відсутності факту правопорушення, покладеного відповідачем в основу застосування до позивача штрафів спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій єдиними доказами реалізації позивачем пива алкогольного «Оболонь» на розлив в одноразовий келих ємкістю 0,5 л, вартістю 15,0 грн, наданими податковим органом суду, є акт перевірки та акт проведення контрольної розрахункової операції про придбання ревізорами пива алкогольного «Оболонь» на розлив в одноразовий келих ємкістю 0,5 л, вартістю 15,0 грн.

Жодних інших доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв (фото або відео доказів, пояснень свідків порушення тощо) відповідачем суду не надано.

За положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За змістом цієї статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень, а за порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закон №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 статті 17 Закон №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах зокрема у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, вчинене вперше - 1 гривня.

Судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені надані відповідачем докази, які в своїй сукупності не доводять факту продажу позивачем пива на розлив в місці здійснення ним господарської діяльності, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій за порушення статей 15,15-3 Закону № 481/95-ВР.

Щодо застосування відповідачем штрафу за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, Суд зазначає про відсутність складу правопорушення позивачем Закону №265/95-ВР не лише з підстав недоведеності факту продажу пива (протиправного діяння, об'єктивної сторони), але й з огляду на те, що позивач не є суб'єктом, до якого застосовуються вимоги цього Закону, оскільки він не використовує у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно правопорушень покладених в основу застосування штрафів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №821/1829/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер