Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 560/2611/22

адміністративне провадження № К/990/10836/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.) у справі №560/2611/22 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення майнової шкоди та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив:

стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 заподіяну йому майнову шкоду в розмір 124 910,68 грн, яку завдала Держава в особі Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови №103 від 21.02.2018, якою обмежено розмір його пенсії;

стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 916,4 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами адмінсудочинства.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 апеляційну скаргу позивача залишено без руху і надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2481 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву, у якій висловив заперечення щодо необхідності сплати судового збору враховуючи соціальний статус - учасник бойових дій.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України у зв`язку із тим, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України № 3674-VI) передбачено звільнення від сплати судового збору осіб, які мають статус учасника бойових дій, однак таке звільнення обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Водночас предметом цього спору є стягнення майнової шкоди, завданої Державою шляхом прийняття Урядом постанови №103 від 21.02.2018, що жодним чином не зачіпає інтереси позивача саме як учасника бойових дій, позаяк факт прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови має вплив на права апелянта виключно як пенсіонера військової служби. Тобто, за висновками апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, так як наслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

При вирішенні питання застосування норм права, суд апеляційної інстанції послався на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення про повернення апеляційної скарги. Стверджує, що він є військовим пенсіонером, учасником бойовий дій, ветераном АТО. За позицією скаржника, суд вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має насамперед враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі -України № 3551-XII). Зазначає, що позов спрямований на відновлення порушених прав на соціальний захист, гарантованих статтею 46 Конституції України. Зважаючи на викладене, скаржник вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення позовної заяви без руху, яка у разі неусунення такого недоліку, повертається особі, яка її подала.

Частиною третьою статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви, серед іншого, додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VI.

Згідно із частиною першою статті Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 3674-VI, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Проте, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом № 3551-XII.

За змістом статті 22 Закону №3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Суд не погоджується із посиланнями суду апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків на постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17, з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 зробила висновок, що судовий збір не стягується з учасників бойових дій тільки в разі, якщо вони звертаються за захистом своїх порушених прав, які пов`язані із ветеранським статусом.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі №490/8128/17 зробив висновок про те, що особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта органу місцевого самоврядування (від 13.09.2017 про внесення змін до рішення міської ради від 23.12.2016 № 13/26 «Про міський бюджет міста Миколаєва на 2017 рік»), який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту УБД.

Натомість у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються стягнення недоодержаних сум пенсій внаслідок прийняття незаконної постанови Уряду, що потягло за собою звуження соціальних прав позивача на належне пенсійне забезпечення.

Тобто спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов`язані з його пенсійним забезпеченням.

Враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, Суд дійшов висновку, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 200/866/21-а.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 353 349 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №560/2611/22 скасувати.

Справу №560/2611/22 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук