ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 355/1648/15-а

адміністративне провадження № К/9901/21958/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 355/1648/15-а

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі колегії суддів: Мазур А. С., Аблова Є. В., Літвінової А. В.) від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Грибан І. О., Лічевецького І. О., Мельничука В. П.) від 07 лютого 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 06 червня 2016 року /а. с. 159 т.1/ та від 29 червня 2016 року /а. с. 166-167 т. 1/, просив:

- визнати дії посадових осіб Міністерства оборони України при визначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправним, які не відповідають діючому законодавству України, та скасувати їх;

- зобов'язати Міністерство оборони України виконати діючу постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року, повторно розглянути і винести законне рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно законодавства України, яке діяло на момент звернення - 21 серпня 2008 року (у 54-кратному розмірі фінансового забезпечення встановленого на момент звільнення);

- зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням наданих матеріалів судового дослідження;

- стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду шляхом безспірного списання коштів Державного казначейства України з рахунків Державного бюджету на користь ОСОБА_2 у розмірі 4176000 грн.;

- призначити негайне виконання постанови.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що через погіршенням стану здоров'я, йому встановлена ІІ (друга група) інвалідності (безстроково) від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає, що він, як особа яка отримала інвалідність внаслідок проходження спеціальних зборів з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС, відповідно до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення. Проте, в порушення норм діючого законодавства, Міністерством оборони України протиправно прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок проходження спеціальних зборів з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС в розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

3. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Київський обласний військовий комісаріат.

4. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06 січня 2016 року передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Міністерства оборони України при призначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року задоволено частково апеляційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_2; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року скасовано, провадження в справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на не вірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, направити справу для продовження розгляду.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 355/1648/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. 03 липня 2018 року до Верховного Суду від позивача надійшла заява, в якій просить прискорити розгляд справи.

13. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 17 квітня 2019 року відзиви або заперечення від відповідачів та третьої особи до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас наказом Міністерства оборони України від 29 жовтня 1992 року № 01207.

16. Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії № 2-20 СМ № 084153 від 31 липня 2008 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

17. У зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія) Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги.

18. Згідно витягу з протоколу засідання комісії від 31 січня 2013 року № 1 ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

19. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Луганська.

20. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

21. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 червня 2013 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов'язано комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей;

22. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 16 квітня 2014 року касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року - без змін.

23. На стадії виконання зазначеного рішення суду Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 14 жовтня 2014 року № 248/3/6/9331/1658 повідомив позивача, що Міністром оборони України 26 грудня 2013 року прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, отриманого позивачем на день звільнення з військової служби, відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб»у редакції чинній на час ухвалення судового рішення.

24. Позивач, вважаючи протиправним дії щодо такого нарахування одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, при прийнятті рішення, виходив із наявності підстав для задоволення позову частково шляхом зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми, що був визначений відповідною правовою нормою, чинною на час встановлення інвалідності.

26. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що є постанова суду з того самого спору і між тими самими сторонами, яка набрала законної сили.

26.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду, в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року в справі № 437/6851/13а. Тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

26.2. У зв'язку з чим, дійшов висновку, що позивач, вважаючи протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинених на виконання вищевказаної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року або порушення його прав, свобод чи інтересів, повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

26.3. Проте, суд першої інстанції розглянув даний спір як новий публічно-правовий спір. Та за наслідками його розгляду прийняв рішення, яким зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату належну позивачу одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, ухвалив по суті рішення між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в справі № 437/6851/13а.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі скаржник зазначає про помилковий висновок суду апеляційної інстанції про те, що ця справа з того самого спору і між тими самими сторонами, а тому вважає закриття провадження по справі є необґрунтованим та помилковим.

28. Також зазначає, що сторони у справі ті ж самі, проте спірне питання інше, хоч і пов'язане з виконанням попереднього рішення суду. Вказує, що ним не оскаржується виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, а оскаржуються подальші дії Міністерства оборони України, а саме зобов'язання розрахувати і виплатити одноразову грошову допомогу згідно діючого українського законодавства і виправити здійснені порушення. Крім того, питання стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди раніше не ставилось.

29. Щодо рішення суду першої інстанції, позивач зазначає, що судом виправлено лише одне порушення відповідача, а саме визнано протиправними дії при призначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги. Проте, вважає, що суд повинен був також вказати в чому саме є протиправність дій посадових осіб Міністерства оборони України при розрахунку цієї грошової допомоги. Тобто, зобов'язати перерахувати розмір одноразової грошової допомоги, з урахуванням наданих матеріалів судового дослідження, або уточнити свою постанову та вказати що Міністерство оборони перерахувало його грошове забезпечення з порушенням законодавства.

30. Крім того, позивач зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

32. Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

33. Згідно ст. 267 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

34. Відповідно до вимог ч. 9 ст. 267 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

35. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

36. Верховний Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

37. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 267 до 15 грудня 2017 року, ст. 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

38. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

39. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

40. З аналізу предмету спору у цій справ колегія суддів дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року у справі № 437/6851/13а.

41. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

42. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими ст. 267 КАС України (ст. 382 після 15 грудня 2017 року) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

43. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

44. Підсумовуючи вище наведене, Суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про закриття провадження у справі.

46. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

47. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

50. Вимоги касаційної скарги щодо скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року Судом не розглядаються, у зв'язку із залишенням без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 355/1648/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб