Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №810/3977/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №810/3977/16

адміністративне провадження №К/9901/3280/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя - Саприкіна І.В.) у справі № 810/3977/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр Анкомтех» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр Анкомтех» (далі - ТОВ «Технічний центр Анкомтех») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ) щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» на акт перевірки від 13.10.2016 №125/10-13-14-01/34702857;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.11.2016 №0000941401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 96026,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Києво-Святошинська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ було залишено без руху та надано апелянту строк терміном тридцять днів з моменту отримання цієї ухвали для зазначення підстав поновлення пропущеного строку, а ухвалою від 12.10.2017 продовжено строк на усунення недоліків ще на п'ятнадцять днів.

У зв'язку з неналежним обґрунтуванням відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської ОДПІ.

Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 Києво-Святошинська ОДПІ оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального правова, зокрема статей 185, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору. Скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи наведене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк або, у разі об'єктивних перешкод для цього, з моменту усунення таких перешкод.

Судом з'ясовано, що вперше відповідачем апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2016, копію якої отримано ним 18.01.2017, подано 27.01.2017

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 відмовлено Києво-Святошинській ОДПІ у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено цю скаргу без руху для надання документа про сплату судового збору, а 01.03.2017 - повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків .

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2016, Києво-Святошинська ОДПІ як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилалась на відсутність коштів на сплату судового збору при поданні первинної скарги.

Згідно з частиною четвертою 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, судовий збір у даній справі сплачено заявником апеляційної скарги 22.05.2017 згідно з платіжним дорученням №303.

Проте, вдруге з апеляційною скаргою Києво-Святошинська ОДПІ звернулась лише 14.08.2017.

Постановляючи ухвалу від 30.08.2017 про залишення апеляційної скарги Києво-Святошинської ОДПІ без руху Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що апелянтом було здійснено сплату судового збору задового до того як подано скаргу до суду, у зв'язку з чим заявнику апеляційної скарги необхідно було підтвердити відсутність коштів на сплату судового збору у період з січня по серпень 2017 року та їх надходження безпосередньо перед повторною подачею апеляційної скарги.

Проте, в межах строку наданого для усунення недоліків, на обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення апелянт посилався виключно на відсутність грошових коштів для сплати.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) щодо отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у період з дати отримання рішення суду першої інстанції 18.01.2017 по дату сплату судового збору - 22.05.2017 не надано.

Крім того, на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Києво-Святошинською ОДПІ не подано доказів, які б свідчили про наявність непереборних об'єктивних причин, які унеможливлювали звернутись з апеляційною скаргою з часу здійснення сплати судового збору - 22.05.2017 по 14.08.2017.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду