Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №812/1866/17

адміністративне провадження №К/9901/32986/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 (головуючий суддя - Е.Г. Казначеєв, судді - І.Д. Компанієць, Л.В. Ястребова)

у справі № 812/1866/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив: визнати неправомірними дії/бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 на суму 13 463, 22 грн.; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 в сумі 13 463, 22 грн.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з 01.04.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області № 482 о/с від 25.07.2016 позивача за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) з 29.07.2016 звільнено зі служби в поліції. Згідно довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.08.2016 № А/5340, позивач в період з 07.11.2015 по 29.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області. Відповідно до довідки наданої від 05.12.2017 №732/111/22-2017 за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу у період з 07.11.2015 по 31.01.2016 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції нарахована та виплачена не була. Вважає, що дії/бездіяльність відповідача суперечить положенням чинного законодавства, тому порушують його права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 в сумі 12 606, 69 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується безпосередня участь позивача в антитерористичній операції на території Луганської області, а тому винагорода позивачу повинна була виплачуватись за період з 07.11.2015 по 19.01.2016.

5. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

6. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

7. В межах строку, встановленого ухвалою від 25.01.2018, відповідачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про продовження строку для усунення недоліків на термін 10 днів.

8. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про продовження строку для усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі № 812/1866/17 повернуто заявникові.

9. Відмовляючи у задоволенні заяви заявника про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а зазначенні у заяві підстави для продовження строку відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі відповідач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що при постановленні ухвали суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на апеляційне оскарження, яке гарантоване діючим законодавством України. Вказує, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.

Позиція інших учасників справи

12. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги

13. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області.

14. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається

15. Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст апеляційної скарги.

16. Підпунктом 1 частини п`ятої вказаної статті встановлено, що до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

17. Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

18. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

19. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. У зв`язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом подання до суду докази сплати судового збору.

21. Судом встановлено, що копію вказаної ухвали отримано представником відповідача 30.01.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги було 09.02.2018.

22. 09.02.2018 відповідачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про продовження строку для усунення недоліків на термін 10 днів. В обґрунтування неможливості виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції в частині сплати судового збору відповідачем зазначено, що представник апелянта з метою усунення недоліків та виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 звернувся до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області з листом про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 812/1866/17. Проте листом фінансового підрозділу був повідомлений про те, що станом на 07.02.2018 кошти на витрати по КЕКВ 2800, за якими передбачена сплата судового збору, ще на надійшли, та повідомлено, що при надходженні відповідних асигнувань за вказаним КЕКВ судовий збір буде сплачено у повному обсязі.

23. Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

24. Процесуальні строки з урахуванням особливостей процедури їх визначення визначаються в законі (щодо граничної тривалості), а суд вправі конкретизувати строк у межах, визначених у законі.

25. Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

26. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в суду є свобода розсуду (дискреційні повноваження) на продовження процесуальних строків, адже лише суд вирішує, яка причина невиконання вимог ухвали, в межах строку встановленого ухвалою, є поважною та які докази можна брати до уваги за умови обґрунтування позиції відповідними доводами. При цьому суд зобов`язаний діяти в межах процесуального строку, встановленого законодавством (який в силу положень частини другої статті 298, статті 118, частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України не може перевищувати 10 днів), виходити з оцінки й аналізу всіх наведених доводів, а також із того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на усунення недоліків.

27. Судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам відповідача про неможливість сплати судового збору у строк, встановлений судом, та зроблено висновок, що наданий відповідачем лист не може свідчити про можливість апелянта сплатити судовий збір у строк, визначений у клопотанні про продовження строку, а тому у клопотанні про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги судом відмовлено.

28. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

29. Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк усунені не були, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо повернення апеляційної скарги та що повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законодавством.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

31. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права.

32. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

34. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

35. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

36. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі № 812/1866/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк