ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 806/1408/17

адміністративне провадження № К/9901/44482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя - Нагірняк М.Ф.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Шевчук С.Б., Шидловський В.Б.)

у справі № 806/1408/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області) від 24 квітня 2017 року № 483 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування стосовно оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області від 28 квітня 2017 року № 79 о/с в частині звільнення оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби);

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області - старшого лейтенанта поліції;

- зобов`язати ГУ НП в Житомирській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обставини, викладені у висновку службового розслідування, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, висновок не містить відомостей, які саме дії призвели до порушення ним службової дисципліни та свідчать про необхідність застосувати стосовно нього крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з листопада 2015 року був прийнятий на службу в поліцію і з цього часу обіймав посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області.

6. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 13 березня 2017 року № 220 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни, зокрема, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Житомирського ВП ГУ НП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, у зв`язку з надходженням інформації про доставляння його 9 березня 2017 року до Центру детоксикації міста Житомира з ознаками стану сильного алкогольного сп`яніння та виявлення наступного дня, 10 березня 2017 року, на службі в стані алкогольного сп`яніння.

7. За результатом проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування, затверджений 24 квітня 2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Житомирській області - полковником поліції Печененком В.П. Під час службового розслідування встановлено, що 9 березня 2017 року приблизно о 22 годині піший патруль поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України поблизу будинку № 25 по вулиці Хлібній в місті Житомирі виявив лежачого на землі оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Житомирського ВП ГУ НП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, який внаслідок сильного алкогольного сп`яніння втратив можливість самостійно пересуватися та розмовляти. У зв`язку з цим, силами патруля був доставлений до відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня № 2". За результатами медичного освідування, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння тяжкого ступеня - 2,6 проміле. Крім того, 10 березня 2017 року оперуповноважений відділу кримінальної поліції Житомирського ВП ГУ НП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував на службі у стані алкогольного сп`яніння.

8. Позивач, опитаний у ході службового розслідування 10 та 29 березня 2017 року, не заперечив, що саме він 9 березня 2017 року силами патруля поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України був доставлений до відділення детоксикаційної допомоги КУ "Центральна міська лікарня № 2", а також факт вживання спиртних напоїв. Водночас зазначив, що безпорадний стан, в якому його виявив патруль, був пов`язаний із заподіянням йому тілесних ушкоджень невідомими особами.

9. Вранці наступного дня, 10 березня 2017 року (який був робочим днем), він залишився вдома у зв`язку з поганим самопочуттям та планував звернутися за медичною допомогою. Однак, за вимогою керівництва був вимушений прибути на службу і за медичною допомогою звернувся лише після завершення робочого дня; факт перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння, що був зафіксований у відповідному акті та підтверджений у медичному закладі, пояснив вживанням лікарських засобів для лікування застуди та грипу «Афлубін» та «Пертусин».

10. Таким чином відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження. При цьому, пояснення ОСОБА_1 комісією під час проведення службового розслідування, а також судами під час розгляду справи, до уваги не взято з посиланням на те, що вони спростовуються поясненнями очевидців подій та матеріалами, зібраними під час службового розслідування, серед яких: акт № 3361 від 10 березня 2017 року про перебування ОСОБА_1 на службі в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 94, т.1); результати токсилогічного дослідження Житомирського обласного наркологічного диспансеру від 10 березня 2017 року № 1146, відповідно до якого у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий алкоголь в концентрації 0,23 проміле (а.с. 96, т.1) та висновок лікаря Житомирського обласного наркологічного диспансеру № 110 від 10 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 95, т.1); а також висновку акту судового - медичного обстеження від 4 квітня 2017 року № 706 про те, що виявлення етилового алкоголю у ОСОБА_1 в концентрації 2,6 проміле та 0,23 проміле в крові не може бути пов`язане із вживанням лікарських засобів "Афлубін" і "Пертусин" (а.с. 159-164, т.1).

11. Наказом начальника ГУ НП в Житомирській області від 24 квітня 2017 року № 483 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні службової дисципліни, невиконання вимог частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію» щодо неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, порушенні статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині недотримання вимог статутів і наказів, норм моралі, професійної та службової етики, обов`язку бути прикладом у дотриманні громадського порядку, що виразилося у негідному поводженні у позаслужбовий час, порушенні розділів І, ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 1179, що виразилося у перебуванні на службі 10 березня 2017 року у стані алкогольного сп`яніння, а також нещирість під час проведення службового розслідування, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

12. Наступним наказом начальника ГУ НП в Житомирській області від 28 квітня 2017 року № 79 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) позивача звільнено зі служби в поліції з 28 квітня 2017 року.

13. Також судами встановлено, що 11 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про скоєння відносно ОСОБА_1 невстановленими особами хуліганських дій (правова кваліфікація: частина перша статті 296 КК України).

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що спірні накази від 24 квітня 2017 року № 483 та від 28 квітня 2017 року № 79 о/с прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають.

14. При цьому суди зазначили, що висновок в рамках службового розслідування щодо наявності в діях позивача вчинку, який є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, здійснено відповідачем в межах його компетенції, оскільки визначення сумісності певних дій (проступків) працівників рядового і начальницького складу органів поліції із званням поліцейського та із подальшим проходженням служби є виключним повноваженням відповідача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

17. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди не надали оцінки його доводам про те, що 10 березня 2017 року він на службі не перебував, у зв`язку з чим працівник сектору кадрового забезпечення ГУ НП в Житомирській області - майор поліції Черниш В . А. прибув за місцем його проживання, з метою з`ясування причин відсутності на службі, що підтверджується поясненнями самого Черниша В.А. під час службового розслідування.

18. Також поза увагою судів залишилися його доводи про те, що 10 березня 2017 року він був відсутній на службі з усного дозволу свого безпосереднього керівника, наданого відповідно до статей 8 та 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

19. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

21. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені у Законі України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 580-VIII).

22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

23. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

24. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

25. Пунктом 9 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"» визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

26. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджено Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

28. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

29. Частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

30. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

31. Статею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

32. Відповідно до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

33. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

34. Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

35. Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Отже, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, керівник може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи.

36. Згідно з Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1 розділу ІІ); за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 розділу ІV). Крім того, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці (пункт 2 розділу ІІ).

37. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

38. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

39. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

40. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073, який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 230), - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

41. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

42. З огляду на встановлені судами правовідносини у справі та їх правове регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

43. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що вони перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, їм була надана належна правова оцінка. Зокрема, апеляційний суд у своєму рішенні, відхиляючи доводи ОСОБА_1 , зазначив, що 10 березня 2017 року було для нього робочим днем і він не був звільнений від проходження служби в цей день в установленому порядку.

44. Інших аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

45. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

46. Доводи та аргументи ОСОБА_1 щодо переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

47. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в межах доводів касаційної скарги судами попередніх інстанції не допущено порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

49. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд?

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 806/1408/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова