ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №810/3443/18

адміністративне провадження №К/9901/35027/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (головуючий суддяі Басай О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Бєлова Л.В., Безименна Н.В.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протексім»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, наказу

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Протексім» (надалі також - позивач, ТОВ «Протексім») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області; надалі також - відповідач, ГУДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- наказ від 20 лютого 2018 року №397 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Протексім з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» за період з 1 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року »;

- податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року №0008991411;

- податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року №0009001411.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки господарські відносини між ТДВ «Протексім» і ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» мали реальний характер, товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року №0008991411 та №0009001411, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Водночас, як зазначили суди попередніх інстанцій, висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності в контрагентів позивача ознак нереальності здійснення операцій, проте такі припущення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач не скористався процесуальним правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Вказуюючи про недотримавння судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що судами при постановленні рішень про задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень не враховано обставин,які мають значення для висновку про фактичне здійснення/ не здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, а саме:

- в ході проведення перевірки ТОВ «Протексім» не надано свідоцтв або сертифікатів якості, що підтверджують якість придбаної пшениці;

- під час контрольного заходу встановлено невідповідність даних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних в частині дати складення первинних документів, а саме: товарно-транспортні накладні складені раніше, ніж видаткові накладні;

- в ході перевірки встановлено формування сумнівного кредиту по ланцюгу постачання, а саме за рахунок реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ «Будівельна Компанія «Профітван» та в подальшому на адресу ТОВ «Торговий Дім «Компанія Рікон» без торгової націнки та реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в один і той же день та час;

- за даними звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів в 2017-2018 році ТОВ „Торговий Дім "Компанія Рікон" подано лише за грудень 2017 року, за даними якого середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - 1 особа, а згідно з поданим спрощеним фінансовим звітом суб`єктом малого підприємництва Форма № 1-мс Баланс станом на 31грудня 2017 року основні фонди на ТОВ „Торговий Дім "Компанія Рікон" відсутні.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт від 12 березня 2018 року №185/10-36-14-11/39774016, згідно з яким позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12 147,00 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року та занижено податок на додану вартість за серпень 2017 року у сумі 907 313,00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ «Торговий Дім «Компанія Рікон», оскільки такі операції фактично не здійснювались.

В обґрунтування такого висновку відповідач послався на порушення, допущені постачальниками в ланцюгу поставки товарів, на неможливість ТОВ «Торговий Дім «Компанія Рікон» здійснити поставку товару в силу відсутності у нього необхідних ресурсів та на те, що товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару складені раніше, ніж видаткові накладні.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року:

- №0008991411, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 12 147,00 грн.;

- №0009001411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 360 970,00 грн., з яких 907 313,00 грн. по основному платежу, та 453 675,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, між ТОВ «Протексім» і ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» укладено договір поставки від 1 серпня 2017 року №15/08-2017.

Відповідно до договору постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю фуражну врожаю 2017 року. Якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати вимогам до якості товару (базисним показникам), які встановлюються у специфікаціях. Ціна, кількість Товару та одиниця його виміру встановлюються у специфікаціях.

Позивачем та його контрагентом складено та підписано специфікацію до договору

Поставка товару, згідно із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, оформлювалась видатковими накладними.

Операції по придбанню пшениці відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Протексім» за серпень 2017 року.

По першій події, а саме - даті відвантаження товару, ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Як вбачається із змісту акту перевірки, вказані первинні документи надавались позивачем до перевірки, що не заперечувалось відповідачем.

Оскільки зазначений договір укладено і виконано, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, він є дійсним та не був оскаржений у судовому порядку, суд зазначає про відсутність правових підстав вважати його нікчемним, та, відповідно, збільшувати позивачу грошові зобов`язанні по сплаті податків і застосовувати штрафні санкції.

Посилання відповідача на те, що до перевірки не було надано свідоцтв або сертифікатів якості, що б підтверджували якість придбаної пшениці судом оцінюється критично, оскільки відсутність таких документів не може бути підставою для висновку безтоварність господарської операції з одночасним наданням інших документів, що підтверджують реальність операції.

Згідно з умовами договору доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах EXW Інкотермс 2010.

Перевезення товару здійснювалось покупцем власним транспортним засобом та оформлено товарно-транспортними накладними

Згідно оформлених у ході господарської операції товарно-транспортних накладних товар навантажувався за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Потапова, 5, а розвантажувався Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Скребиші, вул. Леніна, 82. Також в матеріалах справи містяться фотокопії подорожніх листів та посвідчень про відрядження, що оформлювались при перевезенні товару.

При цьому, за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Скребиші, вул. Леніна, 82 позивачем орендується у ПП "Виробничо-комерційна організація "Еталон" приміщення для ведення фінансово-господарської діяльності загальною площею 4 240 м.кв., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 29 квітня2015 року та додатковою угодою від 1 лютого 2017 року).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та ін.), оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням положень процесуального законодавства, підтверджується обставина фактичного придбання зернових продуктів позивачем у його контрагента з метою використання у власній господарській діяльності, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Відповідач в касаційній скарзі вказував про відсутність фактичної поставки товару в силу відсутності відповідних сертифікатів.

Разом з тим, за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності лише відсутність сертифікатів не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Водночас в матеріалах справи містяться сертифікати на підтверження належної якості придбаного позивачем у ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» товару.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження оренди позивачем складського приміщення.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що видаткові накладні складені пізніше, аніж товарно-транспортні накладні, то вони за встановлених судами попередніх інстанцій обставин фактичної поставки зерна також не можуть бути належним підтвердженням отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року у справі №804/8955/14.

Оформлення поставки товарів видатковими накладними за датою, наступною за дату транспортування товару не суперечить положенням чинного законодавства та звичаєвій практиці виконання зобов`язань між суб`єктами господарювання.

Контролюючим органом всупереч вимог процесуального законодавства також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, то вони також є необґрунтованими, адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з у ТОВ «Торговий дім «Компанія Рікон» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбаченоё що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне придбання товару. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішеннь судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаціну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді В.П. Юрченко

Т.М. Шипуліна