Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2019 року у справі №815/4241/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/4241/15

адміністративне провадження №К/9901/13316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (головуючий суддя Лук'янчук О. В., судді: Градовський Ю. М., Косцова І. П. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАТЛАНТІК" до Одеської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАТЛАНТІК" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог) до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610043/1 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/610046/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610047/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00117 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/00123 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00122 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00161 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/00208 від 28 липня 2015 року; визнання протиправними дій Митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів та визнання протиправними дій ДФС щодо відмови у задоволенні скарги Товариства на рішення керівника Митниці від 30 червня 2015 року №13565/699-99-25-02-02-15.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що визначення митним органом митної вартості імпортованого ним товару по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки Товариством було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування заявленої ним митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законодавства та не порушувала прав позивача; крім того, зважаючи на недоліки поданих Товариством до митного оформлення документів, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої ним митної вартості товарів, в зв'язку з чим суб'єкт владних повноважень за наслідками проведених з декларантом консультацій прийняв оскаржувані рішення, в яких внаслідок неможливості застосування попередніх методів правомірно визначив митну вартість товару за резервним методом; водночас, суд дійшов висновку, що дії ДФС при прийнятті рішення №13565/699-99-25-02-02-15 від 30 червня 2015 року про залишення скарги позивача без задоволення є правомірними, оскільки відповідають повноваженням цього органу, встановленим щодо порядку розгляду скарг платників податків, та фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (з врахуванням ухвали від 09 березня 2016 року про виправлення описки) постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610043/1 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/610046/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610047/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року; скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00117 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/00123 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00122 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00161 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/00208 від 28 липня 2015 року, які прийняті Митницею; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача 1 підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом; разом з тим позовні вимоги про визнання протиправними дій Митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості товару з урахуванням додаткових документів та визнання протиправними дій ДФС щодо відмови у задоволенні скарги Товариства на рішення керівника Митниці від 30 червня 2015 року №13565/699-99-25-02-02-15 не підлягають задоволенню, оскільки вони вчинені в межах повноважень цих органів та у відповідності до встановлених норм МК України, що, в свою чергу, відповідає критеріям правомірності, законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, які передбачені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, а також зазначала про законність прийнятих нею рішень про коригування митної вартості товару, що імпортувався позивачем, за шостим методом, оскільки останнім на вимогу митного органу не було подано доказів на підтвердження числових значень заявленої за основним методом митної вартості.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що між позивачем (як покупцем) та Компанією "KAOFU CHEMICL CORPORATION" (як продавцем) був укладений контракт №Tw-10/02-15 від 10 лютого 2015 року, відповідно пункту 1.2 якого продавець продає, а покупець купує полістирол, пінополістирол гранульовані, в комплекті з барвниками до них та інші матеріали для виробництва компонентів для електровонагрівачів, а згідно з пунктом 2.1 контракту ціна та вартість товару узгоджується між продавцем та покупцем і фіксується в інвойсах, які оформлюються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною даного контракту.

31 березня 2015 року між Товариством та Компанією "KAOFU CHEMICAL CORPORATION" укладено додаткову угоду №1 до контракту №Tw-10/02-15 від 10 лютого 2015 року, відповідно до пункту 1 якої умови поставки за контрактом - CIF Одеса, а вартість транспортування і страхування включені у вартість товару.

З метою здійснення митного оформлення зазначеного товару та підтвердження його митної вартості позивачем до відповідача 1 подано митні декларації №500060001/2015/009025 від 29 квітня 2015 року, №500060001/2015/009407 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/009422 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00161 від 16 червня 2015 року та №500060001/2015/013917 від 28 липня 2015 року разом із документами, а саме: зовнішньоекономічним договором (контрактом) №Tw-10-/02-15 10 лютого 2015 року, рахунком-фактурою (інвойсом), копією декларації країни відправлення, прейскурантом (прайс-листом) виробника товару, розрахунком ціни (калькуляцією), копією митної декларації країни відправлення, комерційними інвойсами.

Проте, Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2015/610043/1 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/610046/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610047/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року та видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00117 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/00123 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00122 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00161 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/00208 від 28 липня 2015 року.

Після проведення Товариством оплати вартості донарахованих митних платежів та зборів в сумі 163 791,91 грн. товар був випущений у вільний обіг.

Не погодившись зі вказаними рішеннями Митниці, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішенням начальника Митниці №135 від 09 червня 2015 року та рішенням ДФС №13565/6/99-99-25-02-02-15 від 30 червня 2015 року скарги залишено без задоволення.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм статей 49, 50 МК України. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 статей 49, 50 МК України. (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частинами 1, 2 статті 58 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (частини 5, 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X частин 1 та 2 статті 55 МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 частин 1 та 2 статті 55 МК України або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суд першої інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем для митного оформлення товару, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих Товариством з первинними МД документів та наведених в них відомостей для цілей визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності передбачених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так в рішеннях №500060001/2015/610043/1 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/610046/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610047/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року відповідачем 1 зазначено про встановлення в поданих позивачем документах розбіжностей, а саме: міститься посилання на реквізити зовнішньоекономічного проформи-інвойсу, який до митного оформлення не подавався; в прайс-листі міститься назва артикулу товару "HIPS-850", що відрізняється від артикулу задекларованого товару "HPS-850"; в копіях декларацій відправлення та комерційних інвойсах встановлено різні дати, що суперечить умовам зовнішньоекономічного контракту; в копії митної декларації країни відправлення міститься назва торгівельної марки "KF" & FIG", відмінної від заявленої торгівельної марки "KF".

Щодо висновку митного органу про те, що у прайс-листі міститься назва артикулу товару "HIPS-850", яка відрізняється від артикулу задекларованого товару "HPS-850", що унеможливлює ідентифікувати як прайс-лист, який підтверджує комерційні (вартісні) характеристики товару заявленого за митною декларацією, то апеляційним судом під час розгляду справи з'ясовано, що "HIPS" є розшифруванням абревіатури "High impact polysteryne", що в перекладі означає "ударостійкий полістирол", тобто це загальна назва товарів, яка включає до себе наступні марки: HPS-800, HPS-800F, HPS- 850R, HPS- 805S, HPS- 850, а відтак не може вважатись розбіжністю, яка впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно тверджень відповідача 1 про ненадання Товариством комерційних інвойсів до декларацій країни відправлення №BC//04/234/G7474 від 06 травня 2015 року та №BC//04/234/G8823 від 24 червня 2015 року, то митні декларації країни відправлення були оформлені саме на підставі проформ-інвойсів №15089, №15089А та №15089В, які були складені 31 березня 2015 року та за якими була здійснена оплата вартості товару, тобто на дату складання декларацій (06 травня 2015 року та 24 червня 2015 року) комерційних інвойсів не існувало. При цьому, комерційні інвойси №Р150504 від 08 травня 2015 року та №Р150641 від 02 липня 2015 року надавались митному органу після складення та супроводжували придбаний товар при його відправці Товариству.

Спростовано апеляційним судом й посилання Митниці на відмінність в копії митної декларації країни відправлення назви торгівельної марки "KF & FIG" та заявленої торгівельної марки "KF" як на підставу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року, оскільки відповідно до доданого до декларації перекладу "KF & FIG" назви "KF" є тотожними; до того ж це не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості.

Щодо встановленої Митницею розбіжності в даті інвойсів, які вказані у митних деклараціях країни відправлення, то, як зазначив суд попередньої інстанції, вона не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки визначена Компанією "KAOFU CHEMICAL CORPORATION" дата інвойсу 12 лютого 2015 року (замість 10 лютого 2015 року) є лише технічною помилкою, що, в свою чергу, підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями про оплату придбаного товару, в яких зазначена вірна дата інвойсів, а саме - 10 лютого 2015 року.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди №1 від 31 березня 2015 року до контракту №Tw-10/02-15 від 10 лютого 2015 року визначено, що умови поставки за цим контрактом - CIF Одеса, а вартість транспортування та страхування включені у вартість товару; Митницею ж в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не було зазначено необхідність надання таких документів.

Водночас у висновку ДП "Держзовнішінформ" №11/493 від 28 квітня 2015 року зазначено, що контрактна ціна 1 350 дол. США/т на умовах поставки CIF Одеса (відповідно до "Інкотермс-2010") для поставки 16 тонн ударотривкого полістиролу (УПС) марки KAOFULEX (HPS-850), у мішках по 25 кг не суперечить ринковому рівню цін з урахуванням дати проформи-інвойсу №15037 від 10 лютого 2015 року, тобто експертом була проаналізована вартість продукції саме на підставі даних кон'юнктури відповідного ринку.

Таким чином, виявлені Митницею розбіжності не є такими, що безпосередньо могли вплинути на визначення митної вартості товару, а вказані недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності усіх необхідних документів.

Відтак суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для скасування рішень Митниці про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610043/1 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/610046/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610047/1 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/610067/1 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/610098/1 від 28 липня 2015 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00117 від 30 квітня 2015 року, №500060001/2015/00123 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00122 від 07 травня 2015 року, №500060001/2015/00161 від 16 червня 2015 року, №500060001/2015/00208 від 28 липня 2015 року, а отже й для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас апеляційний суд зазначив й про те, що позовні вимоги Товариства про визнання протиправними дій Митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів та визнання протиправними дій ДФС щодо відмови у задоволенні скарги Товариства на рішення керівника Митниці від 30 червня 2015 року №13565/699-99-25-02-02-15 не підлягають задоволенню, оскільки вони вчинені в межах повноважень цих органів та у відповідності до встановлених норм МК України.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не свідчать про те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

При цьому, враховуючи, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 квітня 2016 року зупинив до закінчення касаційного перегляду виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, з огляду на результат касаційного провадження, а також беручи до уваги положення частини 3 статті 375 КАС України (в чинній редакції), касаційний суд вважає за необхідне поновити виконання оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду