Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2018 року у справі №826/6712/16
Постанова КАС ВП від 14.09.2023 року у справі №826/6712/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 826/6712/16

адміністративне провадження № К/990/24085/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 (головуючий суддя - А.В. Літвінова)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 (головуючий суддя - О.М. Оксененко, судді - Т.Р. Вівдиченко, І.О. Лічевецький)

у справі № 826/6712/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби України

про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:

- скасувати наказ ДФС «Про результати перевірки» від 01.04.2016 № 278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та наказ ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05.04.2016 № 1201-о як незаконні та необґрунтовані;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС;

- стягнути з відповідача на користь позивача 157 757, 50 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 30 920, 47 грн. - середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС «Про результати перевірки» від 01.04.2016 № 278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05.04.2016 № 1201-о. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДФС задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 в частині задоволення позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 залишено без змін.

4. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Протокольною ухвалою 07.07.2020 Верховним Судом замінено відповідача у справі ДФС на його правонаступника - Державну податкову службу України (далі - ДПС).

6. Постановою Верховного Суду від 25.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано й ухвалено нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано накази ДФС:

- від 01.04.2016 № 278 «Про результати перевірки» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статі 41, пункту 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України;

- від 05.04.2016 № 1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 » із змінами, внесеними наказом ДФС від 16.05.2016 № 1998-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 05.04.2016 № 1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС з 21.04.2016.

В іншій частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу № 826/6712/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 684 667, 55 грн. Стягнуто з ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979, 14 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу ДПС задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979, 14 грн. У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022 залишено без змін.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПС.

10. Підстави, на яких подається касаційна скарга, відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

11. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судами положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України»; незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18.

12. Заявник касаційної скарги вказує, що спір у цій справі виник у відносинах проходження та припинення публічної служби. Отже, обов`язок відповідача не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політки, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби». Вказує, що у такому випадку ДПС може бути правонаступником ДФС виключно у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення. З урахуванням того, що зобов`язання відповідача у справі не стосуються реалізації публічно-владних функцій, що були передані ДПС, і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був внесений запис про припинення ДФС, відповідач вказує про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог позивача до ДПС.

Позиція інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

14. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

17. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

18. За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

19. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

20. 18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

21. Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

22. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21.08.2019 № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оцінка Верховного Суду

23. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. У світлі аргументів касаційної скарги слід зазначити, що у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 Верховний Суд, вирішуючи питання правонаступництва органів публічного управління, виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

25. У наведеній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

26. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

27. У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби.

28. У постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 Верховний Суд звернув увагу, що за правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

29. Також, Верховний Суд зазначив, що Постанова № 1200 та Розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Держаної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

30. Верховний Суд вказав, що у справі, де спір виник у відносинах публічної служби, заміна ДФС як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

31. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що на підставі наказу ДФС від 05.04.2016 № 1201-о, який визнано протиправним та скасовано, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС.

32. За доводами відповідача, які наведені у додаткових поясненнях у суді першої інстанції, у апеляційній та касаційній скаргах ДПС не є правонаступником ДФС у спорах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, та наголошує, що підстави для такого правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

33. Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що судами під час нового розгляду справи не досліджувалось питання компетенційного правонаступництва так само як і не встановлено чи було внесено до єдиного державного реєстру записи про припинення ДФС. Як наслідок, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з ДПС.

34. Проте, встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

36. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

37. Разом з тим, 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

38. Статтею 1 вказаного закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

39. У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

40. Враховуючи викладене, справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

41. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

42. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі № 826/6712/16 скасувати.

3. Справу № 826/6712/16 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко

Судді А. В. Жук

В.М. Соколов