Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2018 року у справі №821/1803/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа № 821/1803/16

адміністративне провадження № К/9901/41690/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 (суддя Кузьменко Н.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Зуєва Л.Є, судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.)

у справі № 821/1803/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0002731405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25.07.2016 № 0002741405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17 000 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначає наступні доводи. Позивач стверджує, що перевірка була проведена з порушенням процедури, встановленої Податковим кодексом України, наказ та направлення на перевірку не відповідають вимогам податкового законодавства.

Окрім того, в порушення процесуальних норм, суд не сприяв клопотанням позивача щодо витребування оригіналів документів, які стали підставою для проведення перевірки, також, позивач не мав можливості надати докази в суд апеляційної інстанції, так як не був належним чином повідомлений про час розгляду справи.

На думку ФОП ОСОБА_2, в ході судових розглядів ГУ ДФС у Херсонській області не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв, так як ,позивач здійснює реалізацію лимонаду та квасу. А тому, позивач вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Представником ГУ ДФС у Херсонській області подані до суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні в межах норм діючого законодавства, а отже відсутні підстави для їх скасування.

Зокрема, на підставі наказу та направлень на проведення перевірки проведеною перевіркою було встановлено продаж позивачем бокала пива «Славутич» з пивної установки «Оболонь» ємністю 0,5 л за ціною 15 грн для споживання на місці без ліцензії на такий продаж та без застосування належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій. За результатами перевірки обґрунтовано складено податкові повідомлення-рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.2016 на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 01.07.2016 № 292 та направлень на проведення фактичної перевірки від 05.07.2016 № 746 та № 747 було проведено фактичну перевірку кіоску швидкого приготування (закусочна), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 15.07.2016, винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016: № 0002741405 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 17000 грн за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та № 0002731405 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1,00 грн за порушення пункту першого статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 15.07.2016 в кіоску швидкого приготування (закусочная), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 було здійснено продаж бокалу пива ємністю 0,5 л за ціною 15,00 грн з пивної установки «Оболонь». Під час продажу розрахункового документу на вказану операцію та ліцензію на право продажу алкогольних напоїв продавцем не надано.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, позивач стверджував, що постійним місцем ведення торгівельної діяльності є перевірений об'єкт, але він не здійснює продаж підакцизних товарів тому у нього відсутня потреба в отриманні необхідних для такої торгівлі ліцензій, а також відсутній обов'язок застосовувати РРО в своїй господарській діяльності.

Розрахункову операцію з представниками відповідача провів ФОП ОСОБА_2, який власноруч написав в акті, що документи знаходяться в стадії оформлення, порушення вчинено вперше.

В матеріалах справи на підтвердження факту придбання підакцизних товарів міститься наданий відповідачем акт проведення контрольно-розрахункової операції від 15.78.2016, відповідно до якого о 13:10 було проведено розрахункову операцію: продаж бокалу пива з установки «Оболонь», РРО не застосовано, розрахунковий документ не роздрукований та невиданий.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 частини другої 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Вимогами статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що обов'язковою умовою для отримання ліцензії на продаж пива, а відповідно і для подальшого продажу пива, є здійснення розрахунків через належним чином зареєстрований РРО (розрахункові квитанції).

Відповідно до положень пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції, якщо таке порушення вчинене вперше, у розмірі 1 гривня.

Законом передбачено звільнення від обов'язків щодо застосування РРО суб'єктів підприємництва - фізичних осіб у разі, коли вони застосовують спрощену систему оподаткування своїх доходів, крім випадків здійснення торгівлі підакцизними товарами. ПК України пиво із солоду (солодове) віднесено до підакцизних поварів, з 01.07.2016 діяльність суб'єктів господарювання з продажу пива підлягає ліцензуванню

Отже, суб'єкт підприємницької діяльності у разі здійснення торгівлі пивом із солоду (солодовим), таку діяльність мав здійснювати із застосування належним чином зареєстрованого РРО при обов'язковій наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність із застування спрощеної системи оподаткування в овочевому кіоску по АДРЕСА_2 (згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1), зобов'язаний був здійснювати цю діяльність в межах законодавства України, визначеного для організації та ведення такого виду діяльності.

Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що доводи податкового органу щодо факту реалізації такої продукції підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції та власноручним підписом позивача в акті перевірки, відповідно до якого документи знаходяться в стадії оформлення, а порушення вчинене вперше.

Як встановлено судами, особою, що проводила розрахункові операції безпосередньо є ФОП ОСОБА_2, який після проведеної контрольної розрахункової операції ознайомився з направленнями на право проведення фактичної перевірки, про що свідчать відмітки на направленні та отримано копію наказу від 01.07.2016 № 292 з витягом, ним власноруч було надано виписку про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виписку з реєстру єдиного податку та асортиментний перелік, підписано акт контрольної розрахункової операції та акт фактичної перевірки без зауважень, при цьому позивач власноручно зазначив у акті перевірки, що у нього немає дозвільних документів на продаж пива, документи знаходяться у стадії оформлення, а порушення ним вчинено вперше.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в скасуванні податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 № 0002731405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. та від 25.07.2016 № 0002741405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17 000 грн.

Окрім того, позивачем до касаційної скарги додана угода про розірвання договору про надання правової допомоги від 13.03.2017, яка на думку заявника касаційної скарги являється доказом, що підтверджує неналежним чином повідомлення його про розгляд поданої ним 09.03.2017до суду апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи судова повістка з ухвалою про призначення справи до апеляційного розгляду на 19.04.2018 о 09:30 надіслана судом на адресу для листування, що зазначена в адміністративному позові, а також в апеляційній скарзі та вручена 05.04.2017 ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 6550102803088, яка згідно угоди про надання юридичної допомоги від 04.11.2016 була представником інтересів позивача у процесі розгляду даної справи.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно неналежного повідомлення останнього судом апеляційної інстанції про розгляд апеляційної скарги не підтверджуються наявними матеріалами. Апеляційним судом в межах зазначених заявником відомостей здійснено процесуальні дії щодо повідомлення сторони про судовий розгляд.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене , висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду