ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року' м.Київ №804/3703/16

№К/9901/1529/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №804/3703/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у виданні дозволу, зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати Наказ про дозвіл на виготовлення документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,00 га за рахунок земель, сільськогосподарського призначення, зайнятих під господарськими будівлями та дворами позивача в АДРЕСА_1, яка знаходиться на території Орджонікідзенської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області у межах норм безоплатної приватизації.

2. Позовну заяву обґрунтовував тим, що неодноразово звертався до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Недоліки, на які вказував у кожній відмові відповідач, ОСОБА_3 усував. Незважаючи на це, Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області все одно відмовило у наданні дозволу. Покликання, як на підставу відмови, на недостатність правовстановлюючих документів на нерухомість та на неможливість визначення відношення земельної ділянки до адміністративно-територіальної одиниці є безпідставними, оскільки право власності на нерухоме майно підтверджується належними правовстановлюючими документами, а належність земельної ділянки визначено у довідці за формою №6-зем та листі Орджонікідзевської сільської ради.

3. Постановою від 04.10.2016 Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задоволив повністю.

4. Постановою від 21.09.2017 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишив без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 залишив без змін.

5. 30.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

6. Ухвалою від 01.11.2017 Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу залишив без руху.

7. 21.12.2017 справа передана до Верховного Суду, який ухвалою від 28.12.2017 відкрив провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.12.2013 (справа №177/25/13-ц), яке набрало законної сили 24.01.2014, визнано, зокрема, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності на нерухоме майно по 1/2 частині кожному - комплексу, який складається із будівлі корівника літ. А-1, загальною площею 1570,1 кв.м, кузні літ. Б, розміром 6,40х6,25 м, будівлі ДКУ літ. В, розміром 7,05х4,40 м, складу ГСМ літ. Г, розміром 6,50х2,70 м., навісу літ. Д, розміром 19,40х30,0 м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

9. Право власності на об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 283963612218 зареєстроване 03.02.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень №17243170, №17244701, виданими 03.02.2014 Реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області.

10. 04.09.2014 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшла заява №31-8393/0.1-14 від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га за рахунок земель, зайнятих під господарськими будівлями та дворами за межами АДРЕСА_1, яка розташована на території Орджонікідзенської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

11. До заяви було додано наступні документи: копію Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3; оригінал відповіді від 07.08.2014 № 31-4-0.11-6929.2-14; довідку з державної статистичної звітності від 30.05.2014 №2975.5; Схему розташування земельної ділянки; копію паспорта та ІПН ОСОБА_4 та ОСОБА_3; згоду на збір та обробку персональних даних ОСОБА_4, ОСОБА_3

12. За результатами розгляду клопотання відповідач надав письмову відповідь від 23.10.2014 №31-4-0.11-9167/2-14 з рекомендацією привести поданий пакет документів у відповідність, оскільки були зазначені, але не додані до заяви згода на збір та обробку персональних даних.

13. 22.12.2014 Головне управління отримало від ОСОБА_3 заяву №31-12709/0/1-14 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га за рахунок земель, зайнятих під господарськими будівлями та дворами за межами АДРЕСА_1, яка розташована на території Орджонікідзенської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви долучено документи: копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ім'я ОСОБА_3; довідка з державної статистичної звітності від 02.12.2014 №7692.5 за формою 6-зем; Схема розташування земельної ділянки; копії паспорта та довідки ІПН ОСОБА_3; згода від 18.12.2014 на збір та обробку персональних даних ОСОБА_3; копія з технічної документації.

14. За результатами розгляду цього клопотання позивачу надано відповідь №31-4-0.11-1471/2-15 від 27.01.2015, в якій зазначено про надання документів до заяви не в повному обсязі, а саме: відсутність рішення суду, як документу, підтверджуючого право на нерухоме майно. Окрім того, у наданих графічних матеріалах, вбачалась 1 будівля, а у документах на право власності на нерухоме майно було зазначено перелік об'єктів нерухомого майна, тому у даних фактах вбачаються розбіжності. Також було зазначено, що позивачем і співвласником було заявлено клопотання на одну і ту саму земельну ділянку площею 1,0000 га щодо передачі її у власність. Відтак, позивачу було рекомендовано привести у відповідність поданий пакет документів та врахувати дані зауваження.

15. В подальшому рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 15.05.2015 №26 "Про уточнення поштової адреси" присвоєно поштові адреси об'єкту, що розташований на АДРЕСА_1.

16. 19.05.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір про поділ комплексу, що знаходиться у спільній частковій власності, за умовами якого вони домовилися, що право спільної часткової власності на нерухоме майно між ними припиняється, в окрему приватну власність ОСОБА_4 переходять: приміщення: № 1 площею 727,3 кв.м., № 2 площею 10,3 кв.м., № 3 площею 10,6 кв.м., № 4 площею 10,2 кв.м., № 5 площею 10,6 кв.м., № 6 площею 7,8 кв.м., № 7 площею 4,0 кв.м., будівлі корівника літ. А-.1, загальна площа приміщень складає 780,8 кв.м., склад ГСМ літ. Г, розміром 6,50x2,70 м.; в окрему приватну власність ОСОБА_3 переходять: коридор № 8 площею 9,0 кв.м., та приміщення: № 9 площею 8,6 кв.м., № 10 площею 16,3 кв.м., №11 площею 664,0 кв.м., № 12 площею 8,6 кв.м., № 13 площею 6,6 кв.м., № 14 площею 5,2кв.м., № 15 площею 9,4 кв.м., № 16 площею 8,0 кв.м., № 17 площею 12,4 кв.м., № 18 площею 20,6 кв.м., № 19 площею 20,6 кв.м. будівлі корівника літ. А-1, загальна площа приміщень складає 789,3 кв.м., кузня літ. Б, розміром 6,40x6,25 м.; будівля ДКУ літ. В розміром 7,05x4,40м.

17. 01.07.2015 державним реєстратором зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 право власності на об'єкт нерухомого майна "комплекс будівель та споруд", що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1.

18. 16.12.2015 ОСОБА_3 знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, зайнятих під його господарськими будівлями та дворами за межами АДРЕСА_1, яка розташована на території Орджонікідзенської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Разом із заявою позивач надав: оригінал довідки 6-зем; оригінал листа від 03.12.2015 № 506-12.01-11; згоду на збір та обробку персональних даних, копії паспорта та довідки ІПН ОСОБА_3; копія рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.12.2013; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 03.02.2014; копія Договору про поділ комплексу; копія Свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд від 01.07.2015; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2015; копія технічного паспорту на комплекс будівель та споруд; копія листа №31-4-0.11-9167.2-14.

19. Позивачу було надано відповідь від 17.05.2016 №Ч-1801/0-1574/6-16, якою фактично відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з посиланням на те, що згідно з графічними матеріалами, які наявні у пакеті документів, для визначення компетенції надання земельної ділянки, унеможливлюється відношення її до адміністративно-територіальних одиниць. Також в цьому листі зазначено, що правовстановлюючі документи на нерухоме майно надано не в повному обсязі.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позову з наступних підстав.

21. Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми №6-зем), виданою Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області 11.12.2015 за №006621, а також доданою до цієї довідки схемою розташування земельної ділянки, підтверджено, що запитувана ОСОБА_3 земельна ділянка, розташована в Криворізькому районі, Орджонікідзевської сільської ради (за межам населеного пункту) та належить до державної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Це підтверджується і листом Орджонікідзевської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 03.12.2015р. за №506-12/01-11, в якому також вказано, що ця земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Крім того, знаходження спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту підтверджується викопіюванням з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, наданим відповідачем під час судового розгляду справи.

22. Таким чином, суди дійшли висновків, з посиланням на ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, що питання відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

23. Оскільки ОСОБА_3 надав документи, які належним чином підтверджують його право власності на комплекс будівель, а відповідач, у строк встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповіді і дозволу не надав, суди вирішили, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправною. Права позивача захищено шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Касаційна скарга містить наступні доводи:

А) Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень , який згідно з Земельним кодексом України наділений виключними повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності. За своєю правовою природою вони є дискреційними повноваженнями. Суд, прийнявши рішення, яким зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або користування, вийшов за межі свої компетенції, оскільки не має права вказувати суб'єкту владних повноважень, які рішення йому приймати. Таким чином, суд порушив вимоги ст. 17, п.1, 2 ст. 162 КАС України.

Б) Суд не взяв до уваги наявну в матеріалах справи Схему розташування земельної ділянки з якої не вбачається належність земельної ділянки до адміністративно-територіальних одиниць, натомість, прийшов до неправильного висновку задовольняючи позов, покликаючись на довідку з державної статистичної звітності від 11.12.2015 № 006621. Цим суд порушив ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що джерелом інформації про бажане місце розташування земельної ділянки є графічні матеріали.

В) Крім того, покликається на постанови Верховного Суду України від 19.01.2016 № 21-3690-а-15, від 13.12.2016 № 21-2773-а-16 відповідно до висновків яких отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі.

25. 15.01.2018 до Верховного Суду від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін та винести окрему ухвалу за наслідками розгляду даної справи. Доводи касаційної скарги заперечує, рішення судів першої та апеляційної інстанцій вважає законними. Додатково відзначає, що графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки ним надавались Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

V. ОЦІНКА СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, звертає увагу на наступне.

27. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при постановленні судових рішення, яким позов задоволено повністю.

28. Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

29. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке, в свою чергу, порушило місячний строк, встановлений ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України для надання відповіді на клопотання ОСОБА_3 про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 16.12.2015, яке отримане відповідачем 23.12.2015, в той час як відповідь була надана 17.05.2016.

30. Верховний Суд вважає, що суди неправильно застосували ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, що призвело до помилкових висновків про порушення прав позивача.

31. Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення позивача до відповідача) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

32. Судами встановлено що 04.09.2014, 22.12.2014, 23.12.2015, 29.04.2016 відповідач отримав від позивача в порядку статті 118 та 122 Земельного кодексу України заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га за рахунок земель, зайнятих під господарськими будівлями та дворами за межами АДРЕСА_1, яка розташована на території Орджонікідзенської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

33. Оскільки заяви не було розглянуто відповідачем у строк, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач не надав, позивач, вважаючи, що його права порушено, звернувся до суду з вказаним позовом.

34. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

35. Водночас, в абзаці 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

36. Відповідно до частини 9 статті 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

37. Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

38. Проаналізувавши наведені норми Земельного кодексу України, Суд дійшов правового висновку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

Натомість, відповідно до частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

39. Наведені висновки щодо правильного вирішення спорів, пов'язаних із зверненням до суду фізичних осіб з позовом до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, в якому предметом позову є зобов'язання визнати протиправними дії щодо відмови у виданні дозволу чи зобов'язати видати наказ про дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, відповідають правовому висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16.

40. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України (у редакції до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

41. Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

42. Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

43. Відповідно ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

44. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 і ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 та відмову у задоволенні позову повністю.

45. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, сплачені суб'єктом владних повноважень, який подав касаційну скаргу, поверненню не підлягають. За подання позову позивач сплатив судовий збір в сумі 1102,00 грн., який суд першої інстанції стягнув на його користь з відповідача, внаслідок задоволення позову.

Оскільки, суд касаційної інстанції відмовив позивачеві в задоволення позову, то з нього слід стягнути судовий збір в сумі 1102,00 грн.

Керуючись ст.341, 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 - скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1102,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

Суддя Анцупова Т.О.

Суддя Стародуб О.П.