Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №820/8410/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 820/8410/15

адміністративне провадження № К/9901/19723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми Ю. В., суддів Бадюкова Ю. В., Самойлової В. В. від 11 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С. С., суддів Бегунца А. О., Старостіна В. В. від 18 січня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Термолайф" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС), в якому просило: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 10 липня 2015 року №0004031510; 2) визнати протиправними дії ДФС щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунків коригувань до податкових накладних від 28 травня 2015 року № 40,41,42,43,44,45,46,47 та 48; 3) зобов'язати ДФС зареєструвати в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних від 28 травня 2015 року № 40,41,42,43,44,45,46,47 та 48.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідачем 2 протиправно відмовлено Товариству у реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування), складених на підставі статті 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із зміною суми компенсації вартості товарів, з підстав відсутності реєстрації податкових накладних, які коригуються, оскільки на виконання положень ПК України та Порядку ведення ЄРПН, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №1246), позивачем направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні за березень 2011 року та листопад 2014 року, які, однак, не були прийняті ДФС з підстав, не передбачених ні пунктом 201.10 статті 201 ПК України, ні пунктом 9 Порядку №1246. За наведеного вважає й безпідставним викладений у акті камеральної перевірки висновок Інспекції про завищення підприємством суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2015 року у розмірі 1078166,23 грн. через відсутність зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року, позов Товариства задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що у відповідача 2 не було законних підстав для відмови в прийнятті для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до таких, як наслідок, зменшення позивачу оскаржуваним рішенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1078166,23
грн. є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги по суті посилається на те, що висновок судів про відповідність вимогам законодавства дій Товариства при поданні у червні 2015 року для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних у 2011 та 2014 роках, та розрахунків коригування до них у зв'язку із зміною суми компенсації вартості товарів є помилковим, адже такі податкові накладні, складені у 2014 році, підлягали внесенню до ЄРПН, однак в порушення вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не були зареєстровані позивачем; реєстрація в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних можлива лише після реєстрації відповідних накладних, проте з урахуванням строків, установлених статтею 102 ПК України, у 1095 днів, тому, оскільки дві податкові накладні складені у березні 2011 року, то направлення їх для реєстрації у червні 2015 року здійснено поза межами таких строків. Загалом зазначає, що позивачем не заявлялось позовних вимог на захист своїх прав стосовно дій контролюючого органу щодо відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а у відповідності до пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті розрахунку коригування до реєстрації є, у тому числі, відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується.

Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 34015182) та є платником ПДВ.

На підставі договорів купівлі-продажу від 11 березня 2011 року №ТК- 2103/10 та від 10 вересня 2014 року №ТЛК-1009/2014 ТОВ "Коксотрейд" (покупець) у березні 2011 року та листопаді 2014 року здійснило передплату на користь позивача (продавця) в рахунок майбутнього постачання товарів. Отримання авансу Товариством підтверджується банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями по paxунку 36.

На суму коштів, що надійшли на його поточний рахунок як попередня оплата за договорами, позивач відповідно до вимог статті 201 ПК України склав податкові накладні від 31 березня 2011 року №306,307,308, від 17 листопада 2014 року №295, від 18 листопада 2014 року №329, від 19 листопада 2014 року №358,359 та від 25 листопада 2014 року №475.

Не маючи можливості виконати умови вищевказаних договорів, відповідно до укладених додаткових угод позивач у травні 2015 року повернув покупцю отримані в 2011,2014 роках авансові платежі у загальній сумі 6468997,42 грн., у тому числі ПДВ - 1078166,23 грн., згідно платіжних доручень від 28 травня 2015 року №11137,11116 та 11115.

Враховуючи наведене, Товариство 28 травня 2015 року склало розрахунки коригування: №40 до податкової накладної №306 від 31 березня 2011 року; №41 до податкової накладної №307 від 31 березня 2011 року; №42 до податкової накладної №308 від 31 березня 2011 року; №43 до податкової накладної №308 від 31 березня 2011 року; №44 до податкової накладної №295 від 17 листопада 2014 року; №45 до податкової накладної №329 від 18 листопада 2014 року; №46 до податкової накладної №358 від 19 листопада 2014 року; №47 до податкової накладної №359 від 19 листопада 2014 року; №48 до податкової накладної №475 від 25 листопада 2014 року. Податкові накладні та розрахунки коригувань до них в електронній формі надіслало до ДФС для реєстрації в ЄРПН.

Згідно квитанцій №1 від 03 червня 2015 року податкові накладні доставлені до центрального рівня ДФС, однак не прийняті до реєстрації із зазначенням причини відмови у прийнятті - "звітність за березень 2011 року вже не приймається", "податкову накладну не може бути виписано за минулий період, оскільки сума ПДВ перевищує встановлену межу"; розрахунки коригування також доставлені до центрального рівня ДФС, однак не прийняті до реєстрації з підстав відсутності податкових накладних від 31 березня 2011 року №306,307,308, від 17 листопада 2014 року №295, від 18 листопада 2014 року №329, від 19 листопада 2014 року №358,359 та від 25 листопада 2014 року №475.

18 червня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у якій по рядку 8 (коригування податкових зобов'язань) відображено суму ПДВ з від'ємним значенням в розмірі 1161616 грн. у зв'язку із поверненням грошових коштів по податковим накладним, виписаним у березні 2011 року та листопаді 2014 року.

В подальшому Інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за травень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 липня 2015 року №19/20-33-15-01-08/34015182, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 192.1 статті 192, пункту
200.4 статті 200 ПК України, пункту 4 Порядку №1246, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2015 року на 1144166,00 грн., завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок19) на суму ПДВ 1078166,23 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок24) за травень 2015 року, на 1078166,23 грн. через відсутність зареєстрованих в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних ТОВ "Коксотрейд" (покупецю) у березні 2011 року та листопаді 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року №0004031510, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у сумі 1078166,23 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

За змістом пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Як установлено абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК України, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пункту 201.10 статті 201 ПК України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Абзацом десятим вказаного пункту статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами (підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН, звіряння даних, що містяться у виданих платникам ПДВ - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком №1246.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до ЄРПН здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до реєстру.

У пункті 9 Порядку №1246 визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що реєстрація податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН є обов'язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов'язку кореспондує обов'язок ДФС прийняти та зареєструвати подані платником податку такі документи в ЄРПН.

Водночас перелік підстав для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, закріплений у пункті 9 Порядку №1246, є вичерпним.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у зв'язку із зміною суми компенсації вартості товарів на виконання положень статті 192 ПК України та Порядку №1246 позивачем спочатку направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні за березень 2011 року та листопад 2014 року, а згодом розрахунки коригування до них.

Згідно квитанцій податкові накладні доставлено до ДФС, проте останні не були прийняті податковим органом з посиланням на те, що звітність за березень 2011 року вже не приймається та податкові накладні не може бути виписано за минулий період, оскільки суми ПДВ перевищують встановлену межу, що, однак, не визначено пунктом 9 Порядку №1246 як причини для відмови у прийнятті податкової накладної.

З огляду на це та недоведення існування обставин, з якими вказані вище положення законодавства пов'язують можливість неприйняття податкових накладних до реєстрації в ЄРПН, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у ДФС не було законних підстав для відмови у прийнятті податкових накладних від 31 березня 2011 року №306,307,308, від 17 листопада 2014 року №295, від 18 листопада 2014 року №329, від 19 листопада 2014 року №358,359 та від 25 листопада 2014 року №475, поданих Товариством (позивачем у справі).

Посилання ж Інспекції на обставини подання позивачем до реєстрації податкових накладних з порушення пункту 4 Порядку №1246 - поза межами строків давності, установлених статтею 102 ПК України, правильно визнано судами необґрунтованими, адже такі обставини не визначали вказаних у сформованих ДФС квитанціях причин, що слугували відмовою у прийнятті податкових документів. До того ж пункт 4 Порядку №1246 поширює свою дію виключно на випадки подання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до 01 лютого 2015 року та відомості якої не підлягали внесенню до ЄРПН у зв'язку з недосягненням суми, визначеної пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Такої правової позиції дійшов й Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року по справі №826/5011/17.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Встановлені у цій справі фактичні обставини щодо відсутності законних підстав для неприйняття податкових накладних до реєстрації в ЄРПН суди визнали такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних дій та податкового повідомлення-рішення, прийняттям якого слугували виключно обставини неприйняття до реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

Наведене не свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко