Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №805/5762/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 805/5762/14

адміністративне провадження № К/9901/31870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року (суддя Аканов О. О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року (головуючий суддя Геращенко І. В., судді: Арабей Т. Г., Миронова Г. М. ) у справі №805/5762/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна промислова компанія "Мегабуд" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "Мегабуд" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014 року №0000272201, яким підприємству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 202 514 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 162
123 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40 391 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для донарахування підприємству податку на прибуток. Вважає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з контрагентами. З приводу не включення вартості безоплатно отриманих послуг з оренди офісного приміщення по взаємовідносинам іншим суб'єктом господарювання, позивач зазначає, що ним укладені додаткові угоди з суб'єктом господарювання, якими встановлено новий строк сплати заборгованості за договорами оренди. Зазначає, що вказані операції відображені у бухгалтерському обліку про що свідчать журнали-ордерів і відомості по рахунку 6851 розрахунки з іншими кредиторами, факт отримання послуг оренди підтверджується наявністю первинних документів - актів виконаних робіт, а тому операції з отримання послуг оренди приміщення не можуть бути визнані безоплатно наданими як такі, що надані без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
18.05.2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.

Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2014 року №0000272201.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами недоліків у первинних документах. Вважає, що відображені підприємством витрати не підтверджуються відповідними розрахунками та платіжними дорученнями.

Посилається на те, що попередніми судами не враховані вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначає, що в бухгалтерському обліку підприємства не відображено виникнення заборгованості за отримані послуги оренди офісного приміщення.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.12.2013 року №1723/05-64-22-01-11/35559497 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум скоригованих валових доходів та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; підпункту 138.10.3 пункту
138.10 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 175 088 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте спірне податкове повідомлення - рішення від 05.03.2014 року №0000272201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 202514 грн., з яких за основним платежем у сумі 162123 грн. та за фінансовими санкціями у розмірі 40 391 грн.

Вважаючи, що рішення податкового органу прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

За приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України; крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі-Закон №996-ХІV).

За приписами ~law28~ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За змістом ~law29~ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ~law30~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2011 року між позивачем (далі Покупець) -та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега торг" (далі - Продавець) укладено договір поставки №1110-7, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вугільну продукцію, а Покупець прийняти, сплатити продукцію у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов, які зазначені в додатках до договору та специфікаціях.

За змістом пункту 3.1. договору поставка товару здійснюється в міру потреби Покупця згідно з його письмовою заявкою в асортименті, запропонованому Постачальником з узгодження з Покупцем на час дії договору.

Судами встановлено, що за договором у період лютий - березень 2012 року на адресу позивача було відвантажено вугільної продукції на загальну суму 11055709,76 грн.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, специфікаціями до договору, актами прийому-передачі вугільної продукції, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, виписками з банку по особовому рахунку, податковими накладними, які внесені до складу податкового кредиту та відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, про що свідчать декларації з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подальша реалізація придбаного товару здійснювалась підприємством залізничним транспортом на адресу кінцевого одержувача. Оскільки позивач не має акредитацію на Українській залізниці, позивач уклав ряд договорів з іншими підприємствами - контрагентами. До цих послуг відносяться послуги зі зберігання, хімічного аналізу, завантаження вугільної продукції та відправка її до станції призначення.

Судами встановлено, що 16.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна" та позивачем укладений договір про надання послуг №24/1, предметом якого визначено, що Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю Гірничо-Збагачувальна фабрика "Центральна") приймає на себе зобов'язання з надання інспекційних послуг, за заявкою Замовника у вказаному місці, види яких вказані в Додатках до договору. Факт виконання "Виконавцем" взятих на себе зобов'язань фіксується в двосторонньому акті виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 1.3 договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вартість послуг.

В додатку № 1 до договору визначені види інспекційних послуг, а саме відбір проб від однієї партії однорідної вугільної продукції, видача посвідчення якості за результатами інспекції (на надану пробу) та лабораторний аналіз.

Судами встановлено, що 16.11.2011 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гірничо-Збагачувальна фабрика "Центральна" (Виконавець) укладений договір про надання послуг №23/1, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, зазначені в пункті 1.2 договору, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги за цінами, у кількості, зазначених у додатках до цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору Замовник поставляє вугілля різних марок надалі покупцю, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надання послуг по навантаженню вугільної продукції в залізничні вагони і відправка за реквізитами Замовника.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт з детальними переліком виконаних робіт, рахунками на оплату, податковими накладними, виписками з особового рахунку, посвідченнями про якість вугілля відвантаженого споживачем та залізнично-транспортними накладними.

Судами також встановлено, що 08.12.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтис амд" укладений договір №78 про надання послуг зі зберігання та відвантаження вантажів, за яким предметом договору є надання комплексу послуг зі зберігання, хімічного аналізу та завантаження вугільної продукції Замовника в залізничні вагони з використанням технологічних механізмів Виконавця і відправки продукції до станції призначення.

Відповідно до пункту 2.1 договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по зберіганню і відправці вантажів (вугільної продукції).

Пункту 2.1.1 договору визначено, що Виконавець зобов'язується виробляти відправку вагонів Замовника з даними свого залізничного коду за реквізитами наданими Замовником.

Фактичне виконання умов договору підтверджується актом здачі - прийому виконаних робіт з детальними переліком виконаних робіт, звітами експедитора про обсяг виконаних послуг, податковими накладними, виписками з особового рахунку, посвідченнями про якість вугілля та залізничними накладними.

Судами встановлено, що 03.02.2012 року між підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗФ "Торезька" укладений договір №03/02-1 про надання послуг зі зберігання та відвантаження вантажів, предметом якого є надання послуг зі зберігання та завантаження вугільної продукції Замовника в залізничні вагони з використанням технологічних механізмів Виконавця і відправки продукції до станції призначення.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по зберіганню і відправці вантажів (вугільної продукції).

Пунктом 2.1.2 договору визначено, що Виконавець зобов'язується виробляти відправку вагонів Замовника з даними свого залізничного коду за реквізитами наданими Замовником.

Фактичне виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт з детальними переліком виконаних робіт, звітами експедитора про обсяг виконаних послуг, податковими накладними, виписками з особового рахунку, посвідченнями про якість вугілля та залізничними накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2011 року між підприємством (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актів Груп" (Виконавець) укладений договір про надання послуг №69/у, за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги згідно поданих заявок по відправці ж/д вагонів, приймає на себе обов'язок за рахунок іншої сторони, організувати виконання послуг, пов'язаних з перевозкою вантажу, що в себе включає подачу і прибирання вагонів, їх використання, простою.

Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт, залізничними накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, виписками з особового рахунку, що підтверджує оплату послуг та посвідченнями якості вугілля.

Судами встановлено, що покупцем вищезазначеної вугільної продукції, яка поставлялась залізничним транспортом наведеними контрагентами були Спільне підприємство "Еліта-плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрост Траст Компані".

Попередніми судами встановлено, що 01.02.2012 року між позивачем (Постачальник) та Спільним підприємством "Еліта-плюс" (Покупець) укладений договір про постачання вугільної продукції №47/5, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2012 році передати (поставити) у власність Покупця товар, а саме вугільну продукцію в кількості, у строки, за ціною і з характеристиками, погодженими Сторонами в цьому договорі. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити Вугілля, що поставляється, відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов договору підтверджується специфікацією, актами прийому-передачі вугілля, видатковими та податковими накладними, виписками з особового рахунку Позивача.

Судами встановлено, що 01.02.2012 року між підприємством (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрост Траст Компані" (Покупець) укладений договір поставки №80/6, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вугілля кам'яне в асортименті, за реквізитами, та з якісними характеристиками, вказаними в Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що місце поставки вугілля - залізнична станція Вантажоотримувача - ТЕС Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго".

Виконання умов договору підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, актами прийому-передачі вугілля, податковими накладними та виписками з особового рахунку Позивача.

Пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено термін безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначені інші доходи включають тобто вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2010 року між позивачем та іншим суб'єктом господарювання укладено договір оренди приміщення. Строк оренди складає 360 днів. Розмір щомісячної орендної плати становить 200 грн. за один місяць.

Судами встановлено, що позивачем укладено додаткову угоду від 03.01.2011 року №1 до вказаного договору, за умовами якої встановлено строк сплати заборгованості за договором оренди до 31.12.2013 року.

Судами також встановлено, що 05.01.2011 року укладено договір оренди приміщення між позивачем та суб'єктом господарювання для розміщення офісу. Строк оренди складає 360 днів. Розмір щомісячної орендної плати становить 200 грн. за один місяць.

Позивачем укладено додаткову угоду від 03.01.2012 року №1 до договору, якою встановлено строк сплати заборгованості за договором оренди до 31.03.2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2012 укладено договір оренди приміщення між позивачем та іншим суб'єктом господарювання. Строк оренди складає 360 днів. Розмір щомісячної орендної плати становить 200 грн. за один місяць. За умовами додаткової угоди, укладеної між позивачем та іншим суб'єктом господарювання від 03.01.2013 №1 встановлено строк сплати заборгованості за договором оренди до 31.06.2014 року.

Попередніми судами встановлено, що факт отримання послуг оренди підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт.

Судами також встановлено, що наявна заборгованість за наведеними договорами оренди обліковується в журналі-ордері та відомостях по рахунку 6851.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що така заборгованість не може вважатися безнадійною, оскільки термін її сплати на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ще не настав.

Враховуючи, що перелічені вище господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені належними первинними документами, оцінка яким надана судом, та документально підтверджені суми доходу, які були задекларовані платником податків, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про безпідставність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий податковим органом період.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року у справі №805/5762/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник