Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №572/1733/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №572/1733/17

адміністративне провадження №К/9901/44453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М, розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 572/1733/17

за позовом ОСОБА_1

до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області

про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку та зобов`язати призначити пенсію,

за касаційною скаргою Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області

на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року (у складі головуючого судді Слободянюк Б.К.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Кузьменко Л.В., Франовської К.С.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

25 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сарненського районного суду Рівненської області (далі також - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі у призначенні йому пенсії на пільгових умовах по списку № 1 та просив зобов`язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має відповідний стаж роботи передбачений Списком № 1, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому суд дійшов висновку про необхідність призначення такої пенсії з 23 січня 2017 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задоволено частково. Змінено постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року в частині зазначення дати призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до частини четвертої, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, вказавши її з 19 червня 2017 року. У решті постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання суду на звернення позивача до відповідача у 2016 році, не є підставою для призначення йому пільгової пенсії з 23 січня 2017 року, оскільки позивач у 2016 році, а саме на час звернення 28 січня 2016 року не набув право на призначення такої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 572/1733/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М.

Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 572/1733/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", 19 червня 2017 року звернувся до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення йому пільгової пенсії

Листом Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 30 червня 2017 року за № 1256/02 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності первинних документів за час пільгової роботи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права частково задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що пенсійним органом правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів про спірний стаж роботи на підприємствах.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

Згідно положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року був затверджений Список № 1 для дострокового призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до якого робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці, - по Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а вже за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічні положення містяться у постанові правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, якою було затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 26 грудня 1988 року по 14 липня 1995 року та з 19 жовтня 1995 року по 22 квітня 1999 року працював горноробочим - гірником підземним та прохідником підземним з повним робочим днем під землею.

В трудовій книжці зазначено про роботу позивача з повним робочим днем під землею, трудова книжка містить записи про накази по підприємству, на підставі яких внесені записи, а також дані про проведення на підприємстві атестації робочих місць.

Також з довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № № 396, 397, 398, 399, 400, від 23 листопада 2014 року судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у зазначений вище період працював на посадах, які відносяться до Списку № 1 та дають право на призначення пільгової пенсії.

В довідках № 98 та № 399 від 23 листопада 2014 року зазначено про проведення на підприємстві атестації робочих місць.

З листа № 68/05.803 від 04 листопада 1997 року Управління праці та зайнятості населення Луганської ОДА судами встановлено про проведення повторної атестації.

З наданого суду першої інстанції наказу від 13 жовтня 1997 року встановлено про затвердження робітників, професій та посад робітників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по спискам № 1 та № 2 від 13 жовтня 1997 року,

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та відповідачем не спростовано, що зазначені довідки та наказ не визнавалися недійсними, тож є чинними.

Відтак, наданими позивачем трудовою книжкою, довідкою, наказом, що зазначені вище підтверджується, що позивач ОСОБА_1 має стаж роботи на підземних роботах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України 9 років 4 місяці 12 днів, виконував роботи з повним робочим днем під землею, на підприємстві проводилась атестація робочих місць, що свідчить про дотримання всіх умов передбачених статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пільгової пенсії.

Наявний у позивача стаж підземної роботи 9 років 4 місяці 12 днів, дає йому право на призначення пільгової пенсії відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено також, що позивач має стаж роботи не менше 25 років та досяг 51-річного віку.

З огляду на зазначене суд не приймає доводи відповідача в касаційні скарзі про те, що стаж роботи позивача за спірний період не підтверджений належними документами.

Враховуючи встановлені судами обставини та зазначене вище правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача підтверджується сукупністю наданих доказів: записами в трудовій книжці, довідками тощо.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в запереченнях на позовну заяву та апеляційні скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судом апеляційної інстанції надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа