ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №0440/6738/18

провадження №К/9901/2624/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Желєзного І. В., Шарапи В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 (головуючий суддя Єфанова О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Дурасової Ю. В., суддів: Суховарова А. В., Ясенової Т. І.)

у справі №0440/6738/18

за позовом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд"

про стягнення заборгованості.

I. РУХ СПРАВИ

1. В. о. керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд", в якому просив стягнути з відповідача фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-червень 2018 року у розмірі 3518056,26 грн.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
14.11.2018, адміністративний позов повернуто позивачу відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України.

3. У поданій касаційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності в даному випадку підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Заявник касаційної скарги зазначає наголошує, що прокуратурою встановлено факт невжиття органом, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, належних та ефективних заходів щодо захисту цих інтересів. Така бездіяльність порушує інтереси держави щодо своєчасного надходження коштів до Пенсійного фонду та призводить до ускладнення реалізації державної політики у сфері матеріального забезпечення та соціального захисту непрацездатних громадян України.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

7. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

8. При цьому в силу ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

9. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

10. Згідно з ч.3, ч.4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор, звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами.

11. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ч.3, ч.4 ст.53 КАС України.

12. Так, відповідно до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

13. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

14. Аналіз вказаних правових норм надає можливості дійти висновку, що Конституцією України передбачено дві обов'язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави, а саме: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

15. При цьому, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

16. Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

17. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

18. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно

19. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

20. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

21. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

22. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

23. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

24. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від
20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від
01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

25. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

26. У даній справі судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

27. Колегія суддів зазначає, що наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Доказів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заявником суду не надано.

28. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 169, 345, 350 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
14.11.2018 у справі №0440/6738/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Шарапа