ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа №420/14441/20

адміністративне провадження № К/9901/27923/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 420/14441/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Турецької І. О., суддів: Стас Л. В., Шевчук О. А.)

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати рішення, дії чи бездіяльність з приводу поновлення пенсії у розмірі 246,71 грн., без отримання актуальних довідок про грошове забезпечення, без врахування змін грошового забезпечення, без виплати недоотриманої пенсії з вини суб'єкта владних повноважень за період з 09.06.1999 по 25.07.2017, без індексації та компенсації втрати частини доходу протиправними та дискримінаційними;

- зобов'язати вчинити певні дії отримати чинну довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від відповідних органів, провести перерахунок пенсії за вислугу років, у відповідності до діючих розмірів грошового забезпечення в кожний період розрахунку та відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та підвищення розміру пенсії, починаючи з 09.06.1999, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 09.06.1999 до їх фактичної виплати з дотриманням норм закону про те, що пенсія не може бути меншою за мінімум, встановлений законом, виплатити недоотриману пенсію за період з 09.06.1999 по 25.07.2017 з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.

Позивач вказує, що у 1999 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та виплату його пенсії було припинено.

У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від
07.10.2009,26.07.2017 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Однак, пенсійний орган відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду, зокрема, з вимогою про зобов'язання поновити з
07.10.2009 виплату пенсії та перерахувати її, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області з приводу поновлення пенсії ОСОБА_1 у сумі 246,71 грн., без отримання актуальних довідок про грошове забезпечення, без врахування змін грошового забезпечення, без виплати недоотриманої пенсії за період з 09.06.1999 по 25.07.2017.

Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 09.06.1999 по 25.07.2017 (включно), відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV), у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з отриманням актуальних довідок про грошове забезпечення та врахування змін грошового забезпечення, з компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з
07.10.2009, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №25-рп/2009 про визнання неконституційними ~law22~, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії за віком, виплата якої була зупинена на підставі положень ~law23~.

Водночас, суд першої інстанції, вважаючи неприпустимим обмеження будь-якими строками права пенсіонера на отримання належної йому пенсії, вирішив вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо непоновлення нарахування та невиплати пенсії відповідно до норм ~law24~ та зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 09.06.1999 по 25.07.2017 (включно), відповідно до ~law25~, у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.

5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 07.10.2009 по
25.07.2017 закрито.

6. В частині позовних вимог, що стосуються періоду з 09.06.1999 по 06.10.2009 ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 09.06.1999 по 06.10.2009 суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень ~law26~ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень ~law27~.

Тобто, саме з 07.10.2009 року пенсійний орган повинен відновлювати виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

8. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються періоду 07.10.2009 по 25.07.2017, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує рішення, що набрало законної сили, постановлене між тими ж сторонами, про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року по 25 липня 2017 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на отримання пенсії за спірний період, а тому є неможливим повторний розгляд справи про обов'язок Пенсійного фонду України перерахувати йому пенсію у відповідності до діючих розмірів грошового забезпечення, з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 30 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року залишити в силі.

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Також, стверджує, що судом не враховано позицію Верховного Суду викладену у постанові у справі № 815/1226/18.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 30 липня 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Желєзний І. В., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року.

14.26 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного суду від 15 червня 2021 року - залишити без змін.

15. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І. В., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду 19.01.2022 №90/0/78-22, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Тацій Л. В., Стрелець Т. Г.

16. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 09 лютого 2022 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17. Як встановлено судами, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи.

18. Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 пенсія позивачу за вислугу років призначена з 12.05.1999.

19. У 1999 році позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де 21.07.2003 прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

20.26.07.2017 позивач, через уповноваженого представника, звернувся до відповідача із заявою про поновлення з 09.06.1999 виплати пенсії за вислугу років.

21. Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, листом від
09.08.2017 № 909/С-11, повідомило ОСОБА_1, що він на обліку в них не перебуває, пенсійна справа відсутня і пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від
09.04.1992 № 2262 йому не виплачувалась.

22. У зв'язку з такими діями суб'єкта владних повноважень, у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області провести поновлення йому пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

23. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №815/1198/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з дати його звернення, а саме: з 26 липня 2017 року.

25. В іншій частині позову суд відмовлено.

26. На виконання вказаного рішення суду відповідачем ГУ ПФУ в Одеській області листом №2283/03 від 11.02.2019 повідомило позивача, що ним проведено поновлення пенсії позивачу у розмірі 246,71 грн. на місяць.

27. Не погоджуючись з такими діями в поновленні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

31. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

32. Водночас стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України).

33. Згідно ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі-Закон № 1788-XII в редакції, на час припинення виплати пенсії) пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

34. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі-Закон № 1788-XII, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

35. Так, ~law32~ визначено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

36. Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

37. Відповідно до ~law34~ у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

38. Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

39. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 ~law35~ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зазначені положення ~law36~ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

40. Відповідно до п. 3.3 вказаного рішення, оспорюваними нормами ~law37~ держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

41. Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

42. Отже, з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

43. Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст. 46 Конституції України.

44. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що з набранням чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень ~law39~, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на призначення та виплату пенсії.

45. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень ~law40~ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень ~law41~. Тобто, саме з 07.10.2009 пенсійний орган повинен відновлювати виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

46. При цьому, з урахуванням вищевикладеного та ч. 2 ст. 152 Конституції України, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про перерахунок та виплату пенсії, що стосуються періоду з 09.06.1999 по 06.10.2009 задоволенню не підлягають.

47. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

48. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

49. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

50. Закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог, що стосуються періоду 07.10.2009 по 25.07.2017 суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги у спірній частині у цій справі є аналогічними тим, які заявлені у справі № 815/1198/18. Суд апеляційної інстанції наголошував, що існує рішення, що набрало законної сили, постановлене між тими ж сторонами, про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року по 25 липня 2017 року.

51. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

52. За наведених обставин колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що спір щодо поновлення його пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів був предметом розгляду в адміністративній справі № 815/1198/18, рішення у якій набрало законної сили. Обставини, на які позивач посилається у цій справі, встановлені судом в адміністративній справі № 815/1198/18, доводам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, також надано оцінку судом у справі № 815/1198/18. А отже, сторони, підстави та предмет в адміністративних справах №815/1198/18 та у цій справі є однаковими.

53. Суд звертає увагу, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

54. Такого висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від
18.04.2018 у справі №9901/431/18.

55. Підстава позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

56. Також, Суд звертає увагу, що не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

57. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі №809/487/19.

58. Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.

59. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17.

60. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що станом на день звернення до суду із позовом у спірній частині позовних вимог у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі у частині позовних вимог, згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

61. Враховуючи наведене, Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються періоду з
07.10.2009 по 25.07.2017.

62. Доводами касаційної скарги не спростовано висновки, викладені судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

63. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. З огляду на те, що Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення у справі судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіС. Г. Стеценко Л. В. Тацій Т. Г. Стрелець