Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №816/908/16

адміністративне провадження №К/9901/24593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя - Канигіна Т.С.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (судді - Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікова Л.В.)

у справі №816/908/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

до ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) звернулась до ОСОБА_2 з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 14 583, 33грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач ухиляється від сплати транспортного податку з фізичних осіб, який він зобов'язаний сплатити як власник транспортного засобу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14 583 грн. 33 коп.

Не погодившись з судовими рішеннями ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Зокрема, судами не враховано, що транспортний податок запроваджено незаконно, відтак відповідач не повинен його сплачувати.

У своєму відзиві ДПІ вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 12.11.2011 по 11.08.2015 був власником транспортного засобу марки Toyota моделі Highlander, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено новий місцевий податок - транспортний податок.

Враховуючи прийняття Полтавською міською радою 30.01.2015 рішення «Про місцеві податки і збори», яким встановлено транспортний податок на 2015 рік, ДПІ прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №201-17 від 22.10.2015, яким визначила ОСОБА_2 податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 14 583, 33 грн.

27.01.2016 позивач прийняв податкову вимогу №82-23 щодо сплати ОСОБА_2 14 583, 33 грн. податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, як власник транспортного засобу, на підставі приписів статті 267 Податкового Кодексу України, зобов'язаний сплачувати транспортний податок.

Крім того, судами враховано, що ОСОБА_2 оскаржив до суду законність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення №201-17 від 22.10.2015.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 апеляційну скаргу ДПІ задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016, якою адміністративний позов було задоволено - скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Разом з цим, Постановою Верховного Суду від 15 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 - залишено в силі. Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган не мав правових підстав для покладення на позивача обов'язку зі сплати транспортного податку за 2015 рік, в зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №201-17 від 22.10.2015.

Скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення ДПІ №201-17 від 22.10.2015, з огляду на приписи пункту 267.8 Податкового Кодексу України, унеможливлює стягнення з ОСОБА_2 транспортного податку за 2015 рік, а відтак є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова