ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа №803/952/17
адміністративне провадження №К/9901/5576/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., судді: Димарчук Т.М., Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Макарик В.Я., Ільчишин Н.В.) у справі №803/952/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) звернулись до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі по тексту - відповідач-1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач-2), в якому просили, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення від 08 червня 2017 року №30 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» та від 29 травня 2017 року № 46 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на «Проведення будівництва торгово-складських приміщень на АДРЕСА_1» від 21 серпня 2013 року № 22.22/135»; визнати протиправною відмову відповідача-1 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ВЛ 153171609067 від 09 червня 2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати раніше подану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Нове будівництво торгово-складських приміщень по АДРЕСА_1».
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за законом єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень була невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки при отриманні містобудівних умов та обмежень позивачі надали усі необхідні документи, наміри забудови земельної ділянки повністю відповідали положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради правомірно видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21 серпня 2013 року № 22.22/135 на «Проведення будівництва торгово-складських приміщень на АДРЕСА_1».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 08 червня 2017 року № 30 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт». Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 29 травня 2017 року № 46 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на «Проведення будівництва торгово-складських приміщень на АДРЕСА_1 від 21 серпня 2013 року № 22.22/135». Визнано протиправною відмову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ВЛ 153171609062 від 09 червня 2017 року, оформлену листом від 09 червня 2017 року № 1003-3.7/1869-1-17. Зобов'язано Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкт будівництва «Нове будівництво торгово-складських приміщень по АДРЕСА_1».
Не погоджуючись з рішеннями судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19 серпня 2015 року № 698, перевірці підлягала діяльність об'єкту нагляду, визначеного відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», а не господарська діяльність позивачів, а відтак будь-які правові підстави для залучення позивачів до перевірки, їх повідомлення, витребовування документів та матеріалів були відсутні. Наголошено на тому, що судами не було надано належної правової оцінки встановленим відповідно до акту перевірки від 29 травня 2017 року порушенням. Зокрема, у містобудівних умовах та обмеженнях відсутній пункт щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; наміри забудови (конфігурація, розміщення приміщень та їх призначення) не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, чим порушено вимоги частини п'ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Наголошено на тому, що у м. Ковель до містобудівної документації відноситься Генеральний план м. Ковель, зі змінами, в той час, як план зонування, детальні плани відсутні, а тому відповідно до пункту 6 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймаються уповноваженими органами містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень. Разом з тим, об'єктом нагляду під час прийняття рішення щодо надання містобудівних умов і обмежень на території, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій, порушено вимоги містобудівного обґрунтування місця розташування об'єкту. Повернення позивачу з повідомленням про відмову в реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 09 червня 2017 року № ВЛ153171609067 винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Порядком № 461 та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», при цьому обізнаність позивачів про прийняті рішення № 46 та № 30 не впливає на достовірність зазначених у декларацій даних. Наголошено на тому, що на час подання позову законодавством не передбачено права у замовника розпочинати будівельні роботи та приймати в експлуатацію об'єкт будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) наслідками на підставі декларацій.
У поданому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзиві на касаційну скаргу, позивачі просять останню залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін, як законні та обґрунтовані.
Наголошено на тому, що ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, не передбачено підстав і порядку скасування раніше виданих містобудівних умов та обмежень. Такі повноваження з'явились лише 10 червня 2017 року у зв'язку з набранням чинності нової редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому частиною 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення об'єкта будівництва незалежно від зміни замовника, як виняток, допускається лише внесення змін при згоді на це замовника. Зауважено, що оскаржуване рішення № 30 від 08 червня 2017 року прийнято із порушенням строків, встановлених пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23 травня 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 0,8390 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
22 травня 2008 року рішенням Ковельської міської ради № 35/9 затверджено містобудівні обґрунтування місця розташування об'єкта виробничого призначення, складського господарства, оптової та роздрібної торгівлі, автосервісу на земельній ділянці по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1,02 га (а.с. 41).
З метою нового будівництва торгово-складських приміщень за зазначеною адресою, позивачі звернулися до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради за отриманням містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки.
На звернення позивачів, Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради 21 серпня 2013 року за № 22.22/135 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на проведення будівництва торгово-складських приміщень (а.с.12).
03 жовтня 2013 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ВЛ083132760943 (а.с.13-14).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали в Управління декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності - нове будівництво торгово-складських приміщень по АДРЕСА_1 (а.с.50-58).
У зв'язку з необхідністю перевірити достовірність даних в наданій декларації про готовність об'єкта до експлуатації 07 листопада 2016 року головним інспектором Управління Дубелем А.І. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил позивачами, результати проведення якої оформлено актом від 07 листопада 2016 року (а.с.11).
29 травня 2017 року на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 травня 2017 року №700, направлення від 05 травня 2017 року № 29 та довідки про результати документальної перевірки від 25 квітня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Боговідом В.П. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради.
За результатами перевірки складено акт від 29 травня 2017 року, в якому зафіксовано порушення пункту 3.6 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, підпункту 8 пункту 1 статті 1, частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 39-40).
За наслідками проведеної перевірки, 29 травня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Боговідом В.П. прийнято рішення №46, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 21 серпня 2013 року № 22.22/135 на «Проведення будівництва торгово-складських приміщень на АДРЕСА_1 (а.с. 8).
08 червня 2017 року головним інспектором нагляду Управління ДАБІ у Волинській області Нінічук Л.В. на підставі рішення № 46 від 29 травня 2017 року, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень на забудову зазначеної ділянки прийнято рішення № 30 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 жовтня 2013 року № ВЛ 083132760943 (а.с.7).
Згідно з повідомленням від 09 червня 2017 року №ВЛ15317160962 про відмову в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, підставою для відмови позивачам в реєстрації такої стало рішення від 29 травня 2017 року №46 та від 08 червня 2017 року №30, якими скасовано містобудівні умови та обмеження від 21 серпня 2013 року №22.22/135 і реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 жовтня 2013 року №ВЛ 083132760943.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що наміри забудови земельної ділянки повністю відповідали Генеральному плану м. Ковеля, у зв'язку з чим Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради правомірно було видано позивачам містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21 серпня 2013 року № 22.22/135. Ні акт перевірки від 29 травня 2017 року, ні оскаржуване рішення № 46 не містять підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, передбачених пунктом 2.9 Порядку № 109 та частиною п'ятою статті 29 Закону № 3038-VІ. Окремі недоліки останніх є несуттєвими і можуть бути усунуті за згодою забудовника на вимогу органу контролю. Зауважено, що скасування рішення об'єкту нагляду є крайнім заходом дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності. Оскільки підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт стало рішення від 29 травня 2017 року № 46, протиправність якого встановлена за наслідками судового розгляду, рішення відповідача від 08 червня 2017 року № 30 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» також є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивачам не було відомо про прийняті рішення від 29 травня 2017 року №46 та від 08 червня 2017 року №30, а відтак твердження відповідача про зазначення у розділі 11 декларації недостовірних даних не відповідають дійсності, а тому відмова в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ВЛ153171609062 від 09 червня 2017 року є протиправною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом п'ятим пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19 серпня 2015 року №698 (далі - Порядок № 698) підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки стала довідка про результати документальної перевірки від 25 квітня 2017 року (а.с.37).
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
Пункт 32 Порядку №698 визначає, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.
Про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.
Інформація про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
У разі зупинення дії рішення об'єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Редакція статті 29 Закону №3038-VI, станом на дату винесення відповідачем оскаржуваного рішення від 29 травня 2017 року №46, не передбачала підстав для скасування містобудівних умов і обмежень, але визначала, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (абзац другий частини 5 статті 29).
Абзац другий пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) також визначав, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
В подальшому до статті 29 Закону №3038-VI було внесено зміни Законом № 1817-VIII від 17 січня 2017 року, яким, крім іншого, запроваджено і підстави для скасування містобудівних умов та обмежень. Відповідні зміни набули чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту другого абзацу третього частини 8 статті 29 Закону №3038-VI, в редакції від 10 червня 2017 року, скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.
В той же час, і до внесення змін до Закону №3038-VI органи архітектурно-будівельного нагляду були наділені повноваженнями на скасування містобудівних умов і обмежень, що визначено положеннями Порядку №698. Разом з тим, враховуючи приписи Закону №3038-VI підставою для скасування містобудівних умов та обмежень могла бути лише невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що узгоджується з положеннями абзацу другого частини 5 статті 29 Закону №3038-VI (в редакції чинній до 10 червня 2017 року).
В усіх інших випадках органи архітектурно-будівельного нагляду були наділені правом зупинення дії такого рішення з метою усунення виявлених порушень.
Як правильно встановлено судами, на підставі поданої позивачами заяви на отримання містобудівних умов та обмежень разом з додатками до неї, Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради було перевірено відповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та 21 серпня 2013 року за № 22.22./135 позивачам видано «Містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва торгово-складських приміщень за адресою: м. Ковель вул. Брестська,111-Г».
У пункті вказаних містобудівних умовах та обмежень визначено наміри забудови: проведення будівництва торгово-складських приміщень.
При цьому, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, цільове призначення земельних ділянок, належних позивачем - для оптової торгівлі та складського господарства (а.с.15-16).
Отже, будівництво відповідало цільовому призначенню належних позивачам земельних ділянок, а тому Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради правомірно видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21 серпня 2013 року № 22.22/135. При цьому належних та допустимих доказів того, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, відповідачем надано не було.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі, якщо орган архітектурно-будівельного нагляду вважав, що містобудівні умови та обмеження містили певні недоліки, про що зазначалось в акті від 29 травня 2017 року, останній мав право у відповідності до пункту 32 Порядку №698 зупинити дію рішення об'єкта нагляду та повідомити його про необхідність усунення встановлених недоліків. В той же час, скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом.
Згідно частини 1 статті 36 Закону № 3038-VІ, в редакції чинній на час подання декларації про початок виконання будівельних робіт, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Пунктом третім частини сьомої статті 36 Закону № 3038-VІ визначено, що декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі, зокрема встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Частина друга статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Так, позивачами будівництво здійснювалось на підставі поданої ними декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 03 жовтня 2013 року за №ВЛ083132760943. Станом на час виконання ними будівельних робіт містобудівні умови та обмеження були чинні, підстави для скасування вказаної декларації були відсутні. Отже, підстави стверджувати, що позивачами здійснювалось самочинне будівництво відсутні. В усіх інших випадках органом державного архітектурно-будівельного контролю має надсилатись відповідний припис для усунення виявлених в ході перевірки порушень. Разом з тим, відповідачем такий припис не виносився, а тому підстав для скасування поданої позивачами декларації про початок будівельних робіт не було.
Колегія суддів касаційного суду зауважує, що відповідно до частини 8 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Отже, законодавець пов'язує автоматичну втрату чинності виданих містобудівних умов та обмежень із завершенням відповідного будівництва, на здійснення якого вони видавались.
Суди встановили, що позивачами було подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, в якій зазначено дату закінчення будівництва - 10 жовтня 2016 року. За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що з огляду на фактичне закінчення відповідного будівництва спірні містобудівні умови та обмеження втратили чинність, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для їх скасування.
Вказане стосується і декларації про початок виконання будівельних робіт, поданої позивачами, оскільки остання, як акт індивідуальної дії, була чинною саме на час здійснення відповідного будівництва, із закінченням якого вона вичерпала свою дію.
Слід зауважити, що за наслідками проведення перевірки достовірності даних в поданій позивачами декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Нове будівництво торгово-складських приміщень по АДРЕСА_1» органом архітектурно-будівельного нагляду було складено акт від 07 листопада 2016 року, відповідно до якого встановлено, що усі роботи виконані відповідно до проектної документації, дані, внесені до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, достовірні, порушень не виявлено (а.с.11).
З огляду на вказане, суд касаційної інстанції приходить до висновку про безпідставність надісланого позивачам повідомлення про відмову в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ВЛ153171609062 від 09 червня 2017 року.
Крім вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки наділений відповідними повноваженнями орган видав позивачам спірні містобудівні умови та обмеження, на підставі яких було подано декларацію про початок будівельних робіт та на протязі майже чотирьох років здійснювалось відповідне будівництво, допущення органом нагляду (в даному випадку Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради) певних порушень не можуть бути поставлені у провину ОСОБА_1 та ОСОБА_2, адже останні правомірно розраховували на відповідність нормам чинного законодавства поданої ними документації.
В той же час, перевірка питання правомірності виданих органами державної влади дозволів на вчинення певних дій або їх погодження має відбуватись саме на відповідних етапах, а не у будь-який невизначений час.
Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.
Суд попередніх інстанцій правильно зазначили, що позивачі, отримавши у власність земельну ділянку для будівництва та містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відповідно до Генерального плану забудови правомірно очікували на те, що їх право на розпорядження належним їм на праві власності майном відповідно до законодавства в майбутньому, не буде порушено чи обмежено під час здійснення суб'єктом владних повноважень заходів з державного архітектурно-будівельного нагляду чи припинено шляхом прийняття іншого рішення.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, відповідачем не доведено доцільність скасування спірних містобудівних умов та обмежень, як крайнього заходу, без розгляду питання про їх зупинення та винесення відповідних приписів для надання часу для приведення вказаних документів у відповідність до вимог чинного законодавства, а отже відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не дотримано принцип належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, а тому суди правильно задовольнили вимоги адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №803/952/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
О.П. Стародуб
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду