Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року

Київ

справа №810/846/16

адміністративне провадження №К/9901/43353/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва (далі - управління Держказначейства) на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (суддя Волков А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (судді Губська Л.В., Оксененко О.М., Парінов А.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Київської області (далі - Департамент ДАБІ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту ДАБІ про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на вулиці Івана Франка в селі Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправними дії Департаменту ДАБІ щодо відмови в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Стягнув з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на загальну суму 1763 грн 88 коп.

27 лютого 2017 року управління Держказначейства подало заяву щодо визначення способу і порядку виконання судового рішення.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 березня 2017 року у задоволенні заяви відмовив.

Цей же суд окремою ухвалою від 02 березня 2017 року констатував, що в діях посадових осіб управління Держказначейства вбачаються ознаки свідомого нехтування правами ОСОБА_1 та невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, яке триває з жовтня 2016 року. Копію окремої ухвали направив до Державної казначейської служби України для усунення зазначених в даній ухвалі порушень чинного законодавства і проведення роз'яснювальної і профілактичної роботи; прокурору міста Києва для організації перевірки факту порушення посадовими особами управління Держказначейства вимог статті 365 Кримінального кодексу України, що виявилось у невиконанні судового рішення; до управління Держказначейства до відома. Про прийняте рішення зобов'язано повідомити Київський окружний адміністративний суд про прийняті рішення не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 липня 2017 року окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду залишив без змін.

Управління Держказначейства не погодилося з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій щодо постановлення окремої ухвали та подало касаційну скаргу про їх скасування.

На обґрунтування скарги зазначило, що неможливість виконання судового рішення виникло з вини позивача, який не подав оригінал або копію розрахункового документа про підтвердження перерахування коштів до бюджету. Управління Держказначейства тричі направляло листи про надання такого документа, однак всі вони повернулися з причин невручення адресату.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було ухвалені оскаржені рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Зі змісту наведених положень закону убачається, що окрема ухвала суду - це процесуальний засіб судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Мотивуючи винесення окремої ухвали, суд виходив з таких умов і причин, які визнав достатніми і вагомими для постановлення такого рішення. Зокрема, послався на те, що ОСОБА_1 31 жовтня 2016 року звернувся до управління Держказначейства із заявою перерахувати кошти судового збору у сумі 1763 грн 88 коп. на його банківський рахунок, які Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року присудив на його користь. У цьому рішенні суд зазначив реквізити свого банківського рахунку.

Зазначив, що з резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвали від 13 жовтня 2016 року про виправлення описки у цій постанові можна було визначити інформацію про: боржника - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, адресу її місцезнаходження, код ЄДРПОУ; стягувача - ОСОБА_1, місце його проживання, індивідуальний податковий номер; суму стягнення - 1763 грн 88 коп.; джерело стягнення - за рахунок бюджетних асигнувань (боржника).

Як встановив суд, з позиції управління Держказначейства, його посадових осіб, представника заявника у судовому засіданні вбачалося, що вони усвідомлювали і розуміють той факт, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області є структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України без статусу юридичної особи, а тому не може бути розпорядником бюджетних коштів, мати бюджетні асигнування та рахунки в органах казначейської служби.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників врегульований законодавством і визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845 (далі - постанова № 845). З цього суд висновує, що для встановлення порядку чи способу виконання постанови суду про стягнення з державного бюджету коштів постановляти будь-яке судове рішення не потрібно.

Наголошувалося на тому, що не існувало жодних обставин, які б перешкоджали належним чином виконати присуд суду за заявою ОСОБА_1 та давали підстави для зміни чи встановлення порядку і способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року. З погляду суду єдиним фактором, через який тривалий час не виконувалося рішення суду, є суб'єктивний чинник.

Звернув увагу суд й на те, що на час розгляду заяви про зміну способу виконання рішення (02 березня 2017 року) управління Держказначейства таки не виконала присуд суду виплатити кошти на користь стягувача.

З огляду на викладене суд підсумував, що дії посадових осіб управління Держказначейства містять ознаки очевидного нехтування правами громадянина ОСОБА_1 та небажання виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року в адміністративній справі № 810/846/16, позаяк упродовж тривалого часу - з жовтня 2016 року, не повертають кошти, які належать стягувачу.

Посилаючись на положення частини другої статті 6, частин другої, четвертої статті 3 Закону № 4901-VІ, пункти 6, 7, 8 постанови № 845, а також на невиконання рішення суду на час прийняття окремої ухвали, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із правомірністю висновків, відображених в окремій ухвалі.

В аспекті наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування окремої ухвалу Київського окружний адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, оскільки описані в окремій ухвалі причини та умови давали підстави для її постановлення.

Посилання управління Держказначейства на вживання заходів для виконання судового рішення про повернення судового збору, яких з незалежних від них причин виявилися недостатньо для повернення цього платежу, не применшують висновків, відображених в окремій ухвалі.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу передбачені статтею 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VІ). У частині третій цієї статті передбачено, що у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

Як видно з матеріалів справи, із заявою про перерахування судового збору ОСОБА_1 звернувся 31 жовтня 2016 року. Управління Держказначейства під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не долучили докази про направлення повідомлень стягувачу.

До касаційної скарги долучена копія листа від 01 листопада 2016 року № 01-08/1275 щодо надання документів, але без копій поштових конвертів та/чи рекомендованих повідомлень не можливо встановити чи дійсно він надсилався ОСОБА_1 та з яких причин не вдалося його вручити.

Варто також додати, що аргументи касаційної скарги не містять слушних пояснень того, чому упродовж тривалого часу не було ухвалено рішення спрямоване на реальне та належне виконання рішення суду про повернення судового збору та чому намір ініціювати зміну способу виконання рішення виникнув після спливу значного проміжку часу, а не на початку його виконання.

Такі обставини дають підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу управління Держказначейства слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко