Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/297/17 323/1767/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 323/1767/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шато 2013» до Комунального підприємства «Земград» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування попередження про усунення порушень законодавства про зовнішню рекламу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Земград» Дніпровської міської ради на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області, прийняту 07 серпня 2017 року у складі головуючого судді Мінаєва М.М. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Богданенка І.Ю., суддів Уханенка С.А., Дадим Ю.М.,

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шато 2013» (далі - ТОВ), заявив вимоги про визнання протиправним та скасування попередження про усунення порушень законодавства про зовнішню рекламу, виданого Комунальним підприємством «Земград» Дніпровської міської ради (далі - КП).

Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Попередження від 20 червня 2017 року № 000047, яким на ТОВ покладено обов'язок демонтувати вісім об'єктів зовнішньої реклами, розміщених на фасаді вказаного будинку без дозволу КП.

Як встановлено, у тимчасовому володінні та користуванні позивача знаходиться нежиле приміщення за адресою: м. Дніпро, проспект Д.Яворницького, б. 107, яке використовується позивачем для розміщення фірмового магазину з продажу алкогольних напоїв та супутніх товарів.

На підставі Ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності від 01 вересня 2016 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, позивачу належить невиключна проста ліцензія на використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» для відкриття і роботи мережі фірмових магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1» в межах послуг 33 класу міжнародної класифікації товарів і послуг. Вказаний знак для товарів і послуг належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1.

На фасаді вказаного нежитлового приміщення позивач розмістив вивіски з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1» та словами «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також вивіски із зображеннями мапи світу та Ейфелевої вежі.

Дозвіл від відповідача на розміщення вказаних конструкцій позивач не отримував.

20 червня 2017 року працівниками відповідача зафіксовано розміщення позивачем без дозволу відповідача рекламних конструкцій.

Того ж дня винесено Попередження № 000047, яким на позивача покладено обов'язок демонтувати вказані вище рекламні конструкції та повідомити КП про виконання.

У попередженні також зазначено, що в разі невиконання або неналежного їх виконання у визначений строк, вказані спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на позивача пов'язаних з цим витрат.

Суди у цій справі виходили з того, що перевірені конструкції не є рекламою, а тому їх розміщення не породжує у позивача обов'язку отримати дозвіл.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що розміщена позивачем вивіска не є точним зображенням знаку для товарів і послуг, право на використання якого він має, а отже це є зовнішньою рекламою.

Крім того, вивіска за розміром перевищує 3 кв.м. та розміщена вище першого поверху, що також є ознакою реклами.

Напис «прямые поставки со всего мира» також містить ознаки реклами, оскільки містить інформацію, яка призначена формувати інтерес споживачів до товару.

Також, заявник не погоджується з висновками судів щодо наявності преюдиційних фактів, встановлених судовим рішенням в іншій справі.

Заперечення проти касаційної скарги не надходили.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Положеннями частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Розміщені на конструкціях позивача словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» не містять індивідуалізації, не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Доводи відповідача, що розміщена позивачем вивіска не є точним зображенням знаку для товарів і послуг, право на використання якого він має, не свідчать про те, що ця вивіска є зовнішньою рекламою, оскільки інформація на вивісці не призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів до конкретного товару.

Розміщення конструкцій із зображенням мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира», не є рекламою, оскільки конструкції не містять інформацію про магазин чи товар, який у ньому продається; самий лише напис «прямые поставки со всего мира» за відсутності уточнень щодо асортименту товару чи напряму діяльності магазину не є підставою вважати такі конструкції рекламою.

Також, зображенням мапи світу та Ейфелевої вежі не містять конкретного посилання на товар чи країну походження, натомість може нести будь-яке інформативне навантаження.

Суд вважає необґрунтованим довід відповідача, що словосполучення «прямые поставки со всего мира» містить інформацію про товар щодо його походження, оскільки розташування чи місцезнаходження особи-постачальника не завжди збігається з місцем походження товару, крім того, це словосполучення не містить назву або вказівку на товар.

Також, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів своє твердження, що вивіска за розміром перевищує 3 кв.м. та розміщена вище першого поверху.

Наявність преюдиційних фактів, встановлених у іншій справі, для цієї справи не має вирішального значення, оскільки встановлені фактичні обставини є достатніми для обґрунтованого висновку щодо суті позовних вимог.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки розміщені позивачем конструкції не є рекламою, а тому не потребують дозволу на їх розміщення, у зв'язку з чим видане КП Попередження є неправомірним.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Земград» Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 323/1767/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон