Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №183/1925/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа №183/1925/16

адміністративне провадження №К/9901/13734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (постановлена у складі: головуючого судді - Головко О. В. ) по справі №183/1925/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) в квітні 2016 року звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (далі- відповідач, ДАБІ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ДАБІ № 29/Д від 17.11.2015 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.96 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі №183/1925/16 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого ст. 186 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач, не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, 21.12.2016 надіслав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для відкриття провадження.

У скарзі посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом враховано лише інформацію про дату вручення поштового відправлення, яка міститься на офіційному сайті ДП "Укрпошта", відповідно до якої ДАБІ отримав копію оскаржуваної постанови
09.09.2016. Однак, під час подання касаційної скарги відповідачем підготовлено запит, на який ДП "Укрпошта" надало відповідь про вручення відправлення
13.09.2016.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г., справу передано головуючому судді.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Верховний Суд ухвалою від 04 вересня 2019 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 2015 року постановою по справі про адміністративне правопорушення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 29/Д позивач ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позивач оскаржив постанову, звернувшись до Новомосковського міськрайонного міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом про її скасування.

Справа розглянута судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні, за результатами її розгляду 11.08.2016 ухвалено постанову про задоволення позову ОСОБА_1. Повний текст постанови складено 11.08.2016, судове засідання
11.08.2016 проведено без участі сторін та їх представників.

23.09.2016 відповідач засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2016 залишив апеляційну скаргу без руху, в тому числі, вказавши на подання відповідачем скарги поза межами строку, передбаченого ст. 186 КАС України та відсутність клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, а також доказів поважності причин пропуску такого строку. ДАБІ ухвалою суду від 11.10.2016 запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку та клопотання про поновлення такого строку.

Копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
11.10.2016 вручена відповідачу 18.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали від 11.10.2016 відповідачем 21.11.2016 подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження разом із копією конверту, в якому судом першої інстанції направлена копія постанови, а також копію супровідного листа з штампом вхідної кореспонденції ДАБІ.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст. 186 КАС України, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження. Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов'язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Частиною 2 ст. 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом Частиною 2 ст. 186 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Судом встановлено, що постанова суду першої інстанції ухвалена за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні без участі сторін по справі, повний текст судового рішення складено 11.08.2016.

Апеляційна скарга на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року подана ДАБІ 23.09.2016, тобто поза межами десятиденного строку від дати складання повного тексту судового рішення.

Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач послався на те, що копія постанови йому вручена 13.09.2016. На підтвердження вказаних доводів надав копію конверту, в якому судом направлена постанова та копію супровідного листа суду.

Надаючи оцінку доказам поважності причин пропуску строку, поданим відповідачем, суд апеляційної інстанції виходив з того, що копія конверту Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області містить штриховий код ідентифікатор № 5120001874253.

Згідно з даними, що містяться на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо вказаного штрихкодового ідентифікатора, поштове відправлення вручене представнику ДАБІ за довіреністю
09.09.2016.

Апеляційну скаргу подано 23.09.2016, тобто з пропуском десятиденного строку від дати отримання копії повного тексту постанови суду.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги з приводу неврахування судом штампу вхідної кореспонденції, відповідно до якого поштове відправлення зареєстровано у ДАБІ
13.09.2019, вважає непереконливими, оскільки реєстрація вхідної кореспонденції є свідченням про виконання внутрішньої процедури оформлення вхідної кореспонденції та не може бути належним доказом дати доставлення кореспонденції та її вручення працівником пошти.

Щодо наданої до касаційної скарги копії відповіді від 23.12.2016 за № 9-10-10-4985, підписаної заступником директора Дніпропетровської дирекції ДП "Укрпошта", відповідно до якої рекомендований лист за № 5120001874253 на адресу ДАБІ надійшов 09.09.2016 та вручений 13.09.2016 уповноваженій особі, Верховний Суд не приймає, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 ст. 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких підстав, оскільки відповідачем інших доказів, крім копії конверту та супровідного листа до суду апеляційної інстанції не надавалось, а копія відповіді від 23.12.2016 № 9-10-10-4985 за підписом заступника директора Дніпропетровської дирекції ДП "Укрпошта" подана лише до касаційної скарги, такий доказ не приймається Верховним Судом.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала апеляційного суду про залишення скарги відповідача без руху вручена ДАБІ 18.10.2016 (а. с. 68), судом встановлено десятиденний строк на подачу заяви про поновлення строку та відповідних доказів. Отже, останнім днем строку, встановленим судом був
17.11.2016, тоді як заява про поновлення строку відповідачем подана 21.11.2016 поза межами встановленого судом строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд також вважає за потрібне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції в редакції, чинній станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на дату розгляду касаційної скарги) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд враховує, що судом для відповідача були забезпечені умови, за яких ДАБІ мав можливість та процесуальний обов'язок у тридцятиденний строк від дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при постановленні ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі №183/1925/16.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі №183/1925/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко