Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2018 року у справі №826/28162/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №826/28162/15

адміністративне провадження №К/9901/43595/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Гриціва М.І., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/28162/15 за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (колегія у складі суддів: Ключковича В.Ю.,Грибан І.О., ГубськоїО.А.,) у справі №826/28162/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про:

- скасування розпорядження від 17.11.2015 №2776 «Про застосування заходу впливу до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»»;

- зобов'язання відповідача утриматись від застосування інших заходів впливу, пов'язаних з виконанням розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» №2776 від 17.11.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 17.11.2015 №2776 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. 22.06.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року.

5. У касаційній скарзі Відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №826/28162/15 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2017 відкрито провадження у справі. 23.08.2017 надійшов відзив від Відповідача.

7. Сторонами були заявлені клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17.11.2015 прийнято розпорядження №2776 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», яким позивача зобов'язано до 08.12.2015 включно усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів.

9. Як вбачається зі змісту розпорядження №2776, до Нацкомфінпослуг надійшло звернення Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання споживачів страхових послуг "Страховий захист" в інтересах ОСОБА_1 щодо невиконання Товариством зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту №006-0464071/01НТ від 18.09.2014 та порушення Товариством вимог законодавства про фінансові послуги. У зверненні Громадської організації порушувалося питання щодо неприйняття рішення стосовно виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування за договором.

10. На аркуші 3 розпорядження № 2776 зазначено, що станом на 23.10.2015 Товариство не прийняло рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування.

11. 19.10.2015 на адресу позивача від Нацкомфінпослуг надійшла вимога за вих. №6762/13-8 від 15.10.2015 щодо надання інформації та документі її стосовно виконання Страховою компанією «БРОКБІЗНЕС» зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006- 0464071/01НТ від 18.09.1014. Листом від 23.10.2015 за вих. № 1762-11 Страхова компанія надала обґрунтовані пояснення щодо даного випадку.

12. 02.11.2015 до позивача за вх.№ 5535 надійшов акт Нацкомфінпослуг від 30.10.2015 р. № 777/13-15/13/6 про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на ринку фінансових послуг. Згідно даного акту Нацкомфінпослуг встановлено що станом на 23.10.2015 Страховою компанією «БРОКБІЗНЕС» не прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з чим Страховою компанією «БРОКБІЗНЕС» порушено вимоги чинного законодавства у сфері фінансових послуг, а саме:

- частини другої статті 20 ЗУ «Про страхування», щодо невиконання страховиком інших обов'язків, що передбачені договором страхування;

- пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 р. за № 805/8126 (далі - Ліцензійні умови) щодо недотримання обов'язків Страховика, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

13. За результатами розгляду справи про правопорушення відповідач прийняв розпорядження про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» №2776 від 17.11.2015, яким постановив зобов'язати позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів в термін до 08.12.2015. У мотивувальній частині Розпорядження зазначається про необхідність прийняття Страховою компанією «Брокбізнес» одного з рішень: щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування по страховій справі.

14. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №006-0464071НТ від 18.09.2014, за яким застраховано автомобіль Audi A4 р.н.НОМЕР_2 (далі - Договір страхування).

15. 11.08.2015 стався страховий випадок, що має ознаки страхового: під час керуванням автомобілем ОСОБА_2 пошкоджено застрахований автомобіль. 12.08.2015 ОСОБА_2 до СК «Брокбізнес» подав письмове Повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором. Разом з Повідомленням ОСОБА_2 подав наступні документи: копію договору добровільного страхування наземного транспорту №006-0464071НТ від 18.09.2014, копію свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, копія посвідчення водія НОМЕР_4, копію довідки про пошкодження ТЗ від 11.08.2015, копію товарного чеку щодо надання послуг з евакуації автомобіля від 11.08.2015.

16. 08.09.2015 до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»» за вх. 0809/07 надійшов рахунок - фактуру №0000026903 від 07.09.2015 ДП «Ауді Центр ВІПОС», згідно якого, вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу «Ауді» р.н.НОМЕР_2 складає 319832,20 грн.

17. 14.09.2015 за вх.№1409/09 СК «Брокбізнес» отримано Заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування за підписом ОСОБА_1, відповідно до якої страхове відшкодування має сплачуватися за рахунок ДП «Ауді Центр ВІПОС» та копії рахунків - фактур від 31.08.2015 №0000026571 та №0000026752 на загальну суму 357 335,76 грн.

18. 16.09.2015 позивачем направлено запит ДП «Ауді Центр ВІПОС» щодо надання інформації для проведення ідентифікації юридичної особи. 17.09.2015 СК «Брокбізнес» отримано довідку про дорожньо-транспортну пригоду №71812523. 22.09.2015 отримано документи для проведення ідентифікації та верифікації ДП «Ауді Центр ВІПОС».

19. В той же час, ним неодноразово направлялися на адресу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 листи з повідомленням про необхідність подання анкети-опитувальника та документів, необхідних для прийняття рішення страховиком виплати страхового відшкодування: №1575-11 від 29.09.2015 (а.с.64), №1584-11 від 29.09.2015 (а.с.68), №1698-11 від 13.10.2015 (а.с.72), №1750-11 від 22.10.2015 (а.с.75), №1759-11 від 22.10.2015 (а.с.80), №2022-11 від 30.11.2015(а.с.84-85) та №2036-11 від 02.12.2015 (а.с.89-90).

20. Необхідними документами для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, яке перевищує 150000 гривень, на думку Страхової компанії "Брокбізнес", є паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром), реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку.

21. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не було подані вищевказані документи, позивач дійшов до висновку про неможливість гарантування останнім, як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що клієнт ОСОБА_1 не пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування розпорядження від 17.11.2015 №2776 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг №2776 від 17.11.2015 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

23. Судами встановлено, що ОСОБА_1 разом з завою про виплату страхового відшкодування не було надано необхідних для отримання страхового відшкодування документів. В письмових поясненнях ОСОБА_1, наданих до суду апеляційної інстанції зазначено, що нею під час подання заяви про виплату надавалися представнику позивача оригінали паспорту громадянки України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податку. На ці обставини посилався і представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, однак, такі твердження не підтверджено жодним доказом. Водночас, зі змісту звернення (скарги) ГО "Всеукраїнське об'єднання споживачів страхових послуг "Страховий захист" за підписом Голови Правління ОСОБА_4М.(а.с.29-31), яке слугувало для надіслання позивачу вимоги щодо надання інформації та документів, обставини щодо здійснення верифікації ОСОБА_1 не підтверджено. Натомість, звернення (скаргу) мотивовано саме необґрунтованим, на думку заявника, витребування від ОСОБА_1 документів з метою здійснення ідентифікації та верифікації.

24. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач вчинив всі можливі від нього дії для здійснення ідентифікації та верифікації ОСОБА_1, оскільки неодноразово направляв на адресу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 листи з повідомленням про необхідність подання документів, які є необхідними для прийняття рішення страховиком та виплати страхового відшкодування, зокрема: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром); реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку, що підтверджується листами відповідача №1575-11 від 29.09.2015р., № 1584-11 від 29.09.2015р., №1698-11 від 13.10.2015р., №1750-11 від 22.10.2015р., №1759-11 від 22.10.2015р., №2022-11 від 30.11.2015р. та №2036-11 від 02.12.2015р.

25. При цьому, як вбачається зі змісту листів №2022-11 від 30.11.2015 та №2036-11 від 02.12.2015 СК «Брокбізнес» повідомляла ОСОБА_1, що виходячи з її особистих обставин, може направити до неї уповноваженого на здійснення ідентифікації та верифікації працівника. У зв'язку з чим, з метою реалізації вказаної пропозиції, в листах містилося прохання повідомити адресу за якою ОСОБА_1 може прийняти представника Страхової компанії, а також погодити час, дату та місце зустрічі. (а.с.84-85, 89-90).

26. Доказів виконання ОСОБА_1 вимог Договору страхування та вимог законодавства України, шляхом уточнення інформації та надання необхідних для ідентифікації та верифікації, матеріали справи не містять та апеляційним судом таких не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів погодилася з доводами позивача, що вказані обставини зумовили неможливість гарантування Страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, встановити що клієнт ОСОБА_1 не підпадає під обмеження, визначені Законом № 1702-VII.

27. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, саме недотримання ОСОБА_1 умов Договору страхування та за наявності обов'язку у позивача чіткого дотримання вимог Закону № 1702-VII щодо верифікації особи, на користь якої мав здійснюватися платіж на суму, що перевищує 150000 гривень, стало перешкодою для вчинення страховою компанією дій, пов'язаних з виплатою ОСОБА_1 страхового відшкодування, що було не взято до уваги відповідачем при винесені оскаржуваного Розпорядження.

28. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг №2776 від 17.11.2015 є таким, що порушує права позивача, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції з відомостей, які містяться у матеріалах справи та у ЄДРСР, на його підставі відповідачем прийнято постанову від 14.01.2016 №11/13-15/13/5 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес», яка є предметом судового розгляду у справі №826/957/16 та постанову №68/13-15/13/5 від 02.03.2016 про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг, яка є предметом судового розгляду у справі №826/4598/16.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

29. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки заходи впливу застосовано правомірно. Це зумовлено тим, що ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС» при укладанні договору добровільного страхування наземного транспорту №0006-0464071НТ від 18.09.2014 від 18.09.2014 отримало всі необхідні Документи для ідентифікації та верифікації особи, тому повторне їх запитування від останньої є недоцільним та не правомірним. Це не було взято судами першої та апеляційної інстанції до уваги. Таку позицію підтримано Окружним адміністративним судом м. Києва (постанова від 11.07.2016 у справі №826/4598/16).

30. Позивач у запереченнях від 23.08.2017 зазначає, що судами попередніх інстанцій було встановлено факт неподання запитуваних Позивачем документів для виплати страхового відшкодування. Крім того, судами також було встановлено, що Позивач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, а не склав акт про настання страхового випадку.

31. Крім того, Позивач обґрунтовує неправомірність рішення Відповідача тим, що останній упускає той факт, що прийняттю рішення передує розгляд заяви страхувальника про дату страхового відшкодування. Відповідно до договору між Позивачем та третьою особою надання запитуваних документів має здійснюватися Страхувальником саме на етапі після настання страхового випадку і перед вирішенням питання про виплату страхового відшкодування. П.п.15.18 п. 15 сторони Договору страхування дійшли згоди, що якщо документи зазначені в розділі 14 Договору неналежно оформлені або нагадані в неповному обсязі, Страховик розглядає заяву Страхувальника про виплату відшкодування після усунення зазначених недоліків. Тобто Відповідач позбавлений був повноважень вимагати від Позивача прийняття рішення без належного розгляду заяви.

32. У додаткових поясненнях від 17.11.2017 позивач зазначає, що рішенням Шевченківського районного суд м. Києва від 01.09.2017 у справі № 761/26764/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.10.2017, у задоволені позову ОСОБА_1 до Страхової компанії «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди було відмовлено. Судами встановлено, що страховик прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування правомірно.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд відхиляє доводи Відповідача та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, Розпорядження №2776 від 17.11.2015 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» прийнято Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

34. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III).

35. Статтею 39 Закону № 2664-III врегульовано, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. При цьому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

36. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону (п. 1, 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 2664-III).

37. Порядок та умови застосування заходів впливу, в контексті ч. 2 ст. 40 Закону № 2664-III встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

38. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 №2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424 затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення №2319).

39. Згідно п. 1.5. розділу I Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в зверненнях громадян.

40. Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу (п. 1.6. розділу I Положення №2319).

41. Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення (п. 1.7. розділу I Положення №2319).

42. Захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями здійснюється у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII). Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 15 Закону № 1702-VII фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150000 гривень та має, зокрема таку ознаку, як проведення страхової чи перестрахової виплати або страхового чи перестрахового відшкодування або виплати викупної суми, крім зарахування чи списання коштів на/з рахунки (рахунків) державних позабюджетних фондів.

43. У справі сума імовірного страхового відшкодування становила 319.832,20 грн, тобто перевищувала 150 000 грн., а тому підлягала фінансовому моніторингу.

44. Частиною 1 ст. 9 Закону № 1702-VII, суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).

45. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

46. Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановив ідентифікаційні дані клієнта (представника клієнта), засвідчуються в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу (ч. 2 ст. 9 Закону № 1702-VII).

47. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1702-VII ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі: встановлення ділових відносин (за винятком ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування за видами страхування іншими, ніж страхування життя, за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 5000 гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь в лотереї за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5000 гривень; проведення платіжною організацією, учасником чи членом платіжної системи, банком, філією іноземного банку фінансових операцій, що здійснюються без відкриття рахунка, на суму, що є меншою ніж 150000 гривень, або сума якого еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості); виникнення підозри; проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу; проведення переказів (у тому числі міжнародних) фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, що здійснюється без відкриття рахунка, на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

48. Отже, імперативна норма ч. 3 ст. 9 Закону №1702-VII передбачає, що проведення ідентифікації та верифікації клієнта є обов'язковим у кожному випадку, якщо він підпадає під ознаки, зазначені в переліку цієї статті, незалежно від того чи проводились ідентифікація та верифікація раніше, і навіть якщо операція підпадає під одну й ту ж саму ознаку із зазначеного переліку.

49. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію(офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (ч. 7 ст. 9 Закону № 1702-VII).

50. Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що ідентифікація та верифікація третьої особи як клієнта була здійснена Позивачем під час укладення договору страхування. Це зумовлено тим, що Закон № 1702-VII було прийнято 14.10.2014, тобто після укладення Договору страхування.

51. З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідно до пп. 14.1.1 п. 14.1 договору добровільного страхування наземного транспорту №006-0464071НТ від 18.09.2014 між Позивачем та ОСОБА_1 остання з метою отримання страхового відшкодування зобов'язувалася надати Позивачу, крім письмового повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, заяви про виплату страхового відшкодування, лист Вигодонабувача щодо одержувача страхового відшкодування, інші документи, які дають підстави визначити обставини страхового випадку, розмір збитку, ще й оригінал (завірену належним чином копію) Договору страхування; посвідчення водія або тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами; паспорт або інший документ, що посвідчує особу та засвідчує місце реєстрації (проживання); довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ЄДРФО та свідоцтво про реєстрацію ТЗ (техпаспорт).

52. Тобто, за змістом вказаних пунктів Договору страхування, надання таких документів має здійснюватися Страхувальником саме на етапі після настання страхового випадку і перед вирішенням питання про виплату страхового відшкодування.

53. В п.п.15.18 п. 15 сторони Договору страхування дійшли згоди, що якщо документи зазначені в розділі 14 Договору неналежно оформлені або надані в неповному обсязі. Страховик розглядає заяву Страхувальника про виплату страхового відшкодування після усунення зазначених недоліків.

54. Судами попередніх інстанцій вже було встановлено, що ОСОБА_1 разом з заявою про виплату страхового відшкодування не було надано зазначених вище документів, тобто не було виконано умов договору страхування.

55. Відповідно до ст.341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Отже, Суд відхиляє аргументи Відповідача про те, що третя особа надала Позивачу всі запитувані ним документи, необхідні для отримання страхового відшкодування, оскільки суди першої та апеляційної інстанції такого висновку не зробили.

57. Враховуючи наведене, Позивач дійшов правмомірного висновку про неможливість гарантування ним, як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що клієнт ОСОБА_1 не пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Тобто у Відповідача були відсутні підстави для притягнення Позивача до відповідальності.

58. Щодо того, що позиція Відповідача була підтримана Окружним адміністративним судом м. Києва (постанова від 11.07.2016 у справі №826/4598/16), то Суд відхиляє цей аргумент, оскільки відсилання Відповідача на вказане рішення є недоречним, адже воно було скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017.

59. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

60. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

61. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

62. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Судові витрати, понесені учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №826/28162/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя М.І. Гриців

Суддя О.П. Стародуб