Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2019 року

Київ

справа №826/17589/18

провадження №К/9901/8412/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Василеги Володимира Миколайовича - представника ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Губської О. А. (головуючий), Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.

І. Обставини справи

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі також відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гречухи О. Я. про стягнення виконавчого збору від 4 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 50697670, винесену щодо ОСОБА_1

2. В обґрунтування своїх вимог позивач, із посиланням на Закон України «Про виконавче провадження», наголошувала на протиправності спірної постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 315379,67 гривень, адже, за твердженням позивача, основним боржником добровільно погашено суму боргу.

3. Одночасно з указаним позовом ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

3.1. Позивач указує на те, що про винесення постанови від 4 жовтня 2016 року про стягнення з неї виконавчого збору їй стало відомо 25 травня 2018 року з постанови державного виконавця від 15 травня 2018 року ВП № 50697670 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи щодо неї та після ознайомлення її представника ОСОБА_2 в цей день із матеріалами виконавчого провадження № 50697670.

3.2. 30 травня 2018 року вона подала скаргу на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 50697670 безпосередньо до самого виконавця та в подальшому, у зв`язку з неотриманням відповіді на свою скаргу, 12 липня 2018 року аналогічну скаргу подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області, а також 17 вересня 2018 року - до Окружного адміністративного суду міста Києва.

4. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 грудня 2018 року позов задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гречухи О. Я. від 4 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 50697670 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 315379,67 гривень.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2019 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків, а наведені нею причини пропуску вказаного строку визнав неповажними.

7. Так, апеляційний суд дійшов висновку про те, що про порушення своїх прав позивач дізналася 30 березня 2018 року під час ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відповідна розписка, натомість як зі скаргою до Києво-Святошинського районного суду Київської області на спірну постанову, так і з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася поза межами визначеного законом строку звернення.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Представник позивача, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

13. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. За приписами частин першої, другої статті 181 цього ж Кодексу, яка визначала особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

15. Аналогічні положення закріплені у чинній редакції КАС України (статті 122, 287 відповідно).

16. Відповідно до статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

17. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

18. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

ІV. Позиція Верховного Суду

19. За змістом статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

20. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком останнього про наявність факту пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ, у тому числі первинного звернення до суду, що видав відповідний виконавчий документ.

21. Апеляційний суд надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк. Відсутні відповідні аргументи та відповідні докази й у матеріалах касаційної скарги.

22. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1

23. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи.

24. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

25. При цьому законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

26. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

27. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Судові витрати

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Василеги Володимира Миколайовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 826/17589/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова