Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №818/1763/14

адміністративне провадження №К/9901/2584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у складі судді Воловика С.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у складі колегії суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В. у справі № 818/1763/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод»» до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Сумський авторемонтній завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року № 0000672205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 19966 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9983 грн. 30 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

29 липня 2014 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов Товариства до податкового органу задоволений, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 29 квітня 2014 року №0000672205.

01 жовтня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, а саме статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

03 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

10 січня 2018 року матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду.

11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийняті до провадження цим судом та справа №818/1793/14 витребувана з Сумського окружного адміністративного суду.

23 січня 2018 року справа № 818/1793/14 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) Товариства за 2014 рік, за результатами якої складений акт перевірки від 09 квітня 2014 року №1252/2205/05422065/58, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2014 року.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі висновків акту перевірки керівником прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672205, яким Товариству визначені грошові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 19966, 60 грн. основний платіж та застосовані штрафні (фінансові) санкції 9983,30 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій виходили з того, що між Сумською міською радою та Товариством 05 листопада 1998 року укладено договір оренди земельної ділянки розташованою в місті Суми, проспект Курський, 26, площею 6,2312 га. та аналізу наступних матеріально правових норм.

Положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) та статті 288 Податкового кодексу України передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону № 161-XIV встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За положеннями статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відтак, державна податкова служба відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 30 Закону № 161-ХІV наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договір оренди землі є цивільно-правовим, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Прийнятним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року № 309-VI, які закріплені у Податковому кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної палати, що виключає збільшення грошового зобов'язання з орендної плати та як наслідок цього застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 818/1763/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер