ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року

Київ

справа №815/1676/18

адміністративне провадження №К/9901/67077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/1676/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, постановленого в складі головуючого судді Андрухіва В.В.,

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, ухвалене в складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області), в якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області щодо несвоєчасного виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі від 23 січня 2018 року №815/5699/16;

1.2 стягнути з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 04 квітня 2017 року по момент фактичного поновлення на роботі - 12 березня 2018 року у загальному розмірі 53967 грн 42 коп.

2. На обґрунтування позову позивач вказав, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в справі № 815/5699/16 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління захисту ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Процька Сергія Володимировича, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

2.1.1 скасовано наказ від 16 вересня 2016 року № 254-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області;

2.1.2 поновлено на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області;

2.1.3 стягнуто з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року у розмірі 31 826 грн 94 коп.

2.2. Указана постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення його на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року у розмірі 31826 грн 94 коп.

2.3. Також позивач зазначає, що 23 січня 2018 року рішення Одеського апеляційного адміністративного суду вступило в законну силу, представник відповідача брав участь в засіданні, в якому було проголошено рішення, але незважаючи на це, відповідач поновив позивача на роботі лише 12 березня 2018 року, і відшкодування за вимушений прогул не виплатив. Позивач вказав, що після виходу на роботу, він звернувся до бухгалтерії відповідача з питанням щодо виплати іншої частини суми за вимушений прогул за період з 04 квітня 2017 року по момент фактичного поновлення на роботі - 12 березня 2018 року, однак, йому було усно відмовлено.

2.4. Так, позивач вважає, що з урахуванням приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 04 квітня 2017 року по 12 березня 2018 року у загальному розмірі 53967 грн 42коп.

3. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду те, що копії підписаної складом суду постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в справі №815/5699/16 ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від суду не отримало. Наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Управління фігосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області видано лише 02 березня 2018 року.

Так, представник відповідача вважає, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не допущено порушення чинного законодавства в частині виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в справі №815/5699/16, і відповідно відсутні підстави, за якими статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено покладення на роботодавця (суб`єкта призначення) виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Процька С.В., ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування наказу та поновлення на посаді задоволено частково. Скасовано наказ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 254-к. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

5.1 скасовано наказ від 16 вересня 2016 року № 254-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області;

5.2 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області;

5.3 стягнуто з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року у розмірі 31 826 грн 94 коп.

6. 02 березня 2018 року начальником ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято наказ №67-к "Про поновлення ОСОБА_1 ".

6.1. Відповідно до вказаного наказу наказано: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 02 березня 2018 року; виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року у розмірі 31826 грн 94 коп.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано противоправною бездіяльності щодо затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі; стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, за період з 24 січня 2018 року по 01 березня 2018 року.

13. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Під час винесення вказаної постанови, у судовому засіданні 23 січня 2018 року був присутній представник відповідача - Батраков Р.А., тобто відповідач був обізнаний про ухвалене судом рішення в день його проголошення, проте позивача поновили на посаді наказом начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області лише 02 березня 2018 року.

ІV. Касаційне оскарження

14. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 04 грудня 2018 року.

15. У касаційній скарзі представник відповідача посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, невідповідність висновку судів попередніх інстанцій встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, на тому факті, що рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не підлягає негайному виконанню, а підлягає обов`язковому виконанню лише в порядку визначеному статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про виконавче провадження»

16. За таких обставин, заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі та рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

17. 05 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 815/1676/18 із Одеського окружного адміністративного суду.

18. 20 грудня 2018 року справа № 815/1676/18 надійшла до Верховного Суду.

19. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 803/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Радишевську О.Р., Уханенка С.А.,

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

21. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

24. Положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що принципом адміністративного судочинства є обов`язковість судових рішень.

25. Обов`язковість судових рішень також встановлена статтею 14 КАС України.

26. Стаття 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

26.1. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

27. Рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).

28. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

29. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

30. Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VІ. Позиція Верховного Суду

31. Суд касаційної інстанцій наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

33. Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

34. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

35. Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

36. Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

37. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника, а тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача.

38. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

39. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

40. Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

41. Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог.

42. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

43. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16

44. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП).

45. Ураховуючи те, що постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в справі №815/5699/16 про поновлення позивача на посаді фактично виконано лише 02 березня 2018 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

46. Здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, яка підлягає стягненню, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не є предметом касаційного оскарження.

47. З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що рішення судів, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їхнього скасування відсутні.

48. Доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VIІ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 815/1676/18 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: С.А. Уханенко

О.Р. Радишевська