Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №2а-745/08

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №2а-745/08

адміністративне провадження №К/9901/3506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 (колегія суддів у складі суддів: Яковлева Ю.В., Домусчі С.Д., Вербицької Н.В.)

у справі №2а-745/08

за позовом ОСОБА_3

до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві,

треті особи - Миколаївська міська рада та ОСОБА_2

про визнання правомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві, за участю третіх осіб на стороні відповідача - Миколаївської міської ради та ОСОБА_2, в якому просив:

(1) визнати правомірним рішення Миколаївської міської ради №22/57 від 14 березня 2008 року щодо надання йому у власність земельної ділянки загальною площею 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

(2) зобов'язати Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, видати бланк державного акта на власність та погодити його.

2. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 позов задоволено повністю.

3. Зазначене судове рішення було оскаржено ОСОБА_5, як особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, проте рішення стосується її прав та свобод.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено повністю, постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 скасовано та прийнято нову постанову суду, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

5. 09.12.2015 третя особа ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015.

6. Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

7. Інші учасники справи заперечень на касаційну скаргу, клопотань не подавали.

8. 11.01.2018 справу передано на розгляд до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Рішенням Миколаївської міської ради №22/57 від 14.03.2008 затверджено проект землеустрою щодо будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (АДРЕСА_1 та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за цією адресою. Зазначена земельна ділянка надавалася за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», з віднесенням її до земель житлової забудови - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

10. Рішенням від 08.11.2007 № 17/40 Миколаївська міська рада надала ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту.

11. Висновками від 29.04.2008 Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві погодило технічну документацію та вважало за можливе передати у власність зазначену земельну ділянку.

12. ОСОБА_3 отримав позитивний висновок Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради.

13. ОСОБА_3 звернувся до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві для складання державного акту, що посвідчує право власності на земельну ділянку за вказаною адресою.

14. Листом від 18.06.2008 за №1372/751-6/2000 Управління відмовило у погодженні технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на власність, мотивуючи відмову порушенням Миколаївською міською радою вимог ст. 17 Земельного кодексу України, а також недотриманням вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення (а.с. 9).

15. Також в матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що після того, як рішенням суду першої інстанції зобов'язано Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на власність ОСОБА_3 і погодити його, Миколаївська міська рада 04.11.2008 на підставі зазначеного рішення видала ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010800101857.

16. В подальшому 17.10.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1000 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

17. Окрім того, новий власник ОСОБА_2 веде будівництво на даній земельній ділянці, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. Позивач позов обґрунтовував тим, що відповідач незаконно відмовив йому у видачі державного акту про право власності на земельну ділянку з тих підстав, що рішення міської ради, яким йому було надано земельну ділянку, є незаконним. Вважає, що це рішення є законним і потребує підтвердження права власності судом.

19. Відповідач позов визнав.

20. Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5 стверджувала, що надання земельної ділянки ОСОБА_3 у власність є протиправним, оскільки, на її думку, дана земельна ділянка є державною, а не комунальною власністю, незаконно змінено її цільове призначення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішення міської ради, яким позивачеві було надано у власність земельну ділянку є законним, а він отримав необхідні висновки про погодження передання її у власність, підстав для відмови у затвердженні державного акту немає.

22. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції з тих підстав, що земельна ділянка надавалась позивачеві за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», з віднесенням її до земель житлової забудови - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Натомість дана земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду. Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві під час розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 обґрунтовано послалося на положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р, яким було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

23. Також суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції пов'язане із вирішенням спору щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої в межах м. Миколаєва, тобто населеного пункту, на території якого постійно проживає апелянт, що безумовно впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_5

V.-ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Третя особа - ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати з тих підстав, що спір фактично стосується її права власності на зазначену земельну ділянку, яку вона придбала на підставі договору купівлі-продажу. Вважає, що державний акт був виданий позивачеві законно. Земельна ділянка набута нею також законно. Цільове призначення земельної ділянки було змінено до прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р. Спірні правовідносини мають характер цивільно-правових, а не адміністративних. Зацікавлена особа ОСОБА_5 не обґрунтувала поважність причин пропуску строку звернення до суду.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, виходячи з меж касаційного перегляду, звертає увагу на таке.

26. Як встановлено судами, ОСОБА_3 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.03.2008 надано право власності на зазначену вище земельну ділянку.

27. Відповідно до статтей 125, 126 ЗК України (в редакції на час виникнення правовідносин) право власності на земельну ділянку набувається після отримання власником відповідного державного акту та його державної реєстрації.

28. Отже, вирішенню спору про правомірність дій відповідача щодо відмови у складенні державного акта на право власності на землю передувало вирішення питання про підтвердження права власності позивача на земельну ділянку. Тим більше, що відповідач саме з цих підстав не погоджував технічну документацію із землеустрою.

29. Суд першої інстанції перевіряв право власності у ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану рішенням міської ради від 14.03.2008 та підтвердив правомірність цього рішення.

30. Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові, виходив з того, що земельна ділянка, на яку позивач мав намір отримати державний акт на право власності, була передана йому рішенням Миколаївської міської ради від 14.03.2008 незаконно. Суд надавав оцінку законності підстав її передачі.

31. Колегія суддів вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права.

32. Предметом спору є правомірність дій відповідача щодо відмови у складенні державного акта на право власності на землю. Отже, підставою для звернення позивача в 2008 році з даним позовом до суду слугувала відмова відповідача затвердити ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, видати бланк державного акта на власність та погодити його. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 також ставив перед судом питання підтвердження правомірності рішення Миколаївської міської ради від 14.03.2008 щодо надання йому у власність земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м. (АДРЕСА_1

33. Отже у справі, яка розглядається позивач звертався до суду з позовом про захист свого приватного інтересу, порушеного, на його думку, відповідачем шляхом відмови щодо у складенні державного акта на право власності на землю.

34. Питання щодо належності справи до адміністративної юрисдикції сторони не ставили.

35. За приписами частини 2 статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

36. Відповідно до чинної частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

37. Водночас, даний спір розглядався судами попередніх інстанцій за правилами адміністративного судочинства, а сторони у касаційній скарзі зазначені судові рішення не оскаржують з підстав предметної підсудності даного спору.

38. Так, вирішуючи спір між сторонами, суд апеляційної інстанції (рішення якого оскаржується) встановив відсутність у суб'єкта владних повноважень обов'язку перед позивачем затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, видати бланк державного акта на власність та погодити його, і, як наслідок, неправомірність передачі земельної ділянки позивачеві. Тобто, відмова суду зобов'язати відповідача фактично погодити документацію для видачі державного акту на землю обґрунтована незаконним наданням позивачу цієї земельної ділянки.

При цьому спору щодо права власності на земельну діляну між ОСОБА_3 та третьою особою у справі - ОСОБА_2 немає, а на час касаційного розгляду справи позивач вже не є власником земельної ділянки, державний акт на яку отримав у зв'язку із задоволенням позову. Про порушення свого права власності на спірну земельну ділянку в межах даного спору у суді апеляційної інстанції заявляла третя особа - ОСОБА_2

39. Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності рішення Миколаївської міської ради про відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Проте суди попередніх інстанцій не звернули на це уваги під час вирішення даного спору.

40. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширювалась на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

41. Аналогічна норма міститься у пункті 1 частини першої статті 19 КАС, у чинній на сьогодні редакції, яка передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

42. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

43. З наведеного випливає, що спір, предметом якого є встановлення зобов'язання погодити документацію для видачі державного акту на землю обґрунтована незаконним наданням позивачу цієї земельної ділянки, стосується відносин щодо надання у власність земельної ділянки, з огляду на те, що сторони спору це оспорювали. У зазначених правовідносинах між сторонами немає публічних правовідносин.

44. Не перевіряючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що в зазначеній вище правовій ситуації суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства.

45. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

46. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 354, 356, 359 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 у справі №2а-745/08 - скасувати і закрити провадження у справі.

Роз'яснити, що спір може бути вирішено за правилами цивільного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб