Постанова КАС ВП від 03.08.2023 року у справі №160/7157/19

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/7157/19

провадження № К/9901/15900/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.) у справі №160/7157/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 липня 2019 р. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив

визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24 червня 2019 року № 2296 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 ";

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01 липня 2019 року № 213 о/с "По особовому складу";

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23 вересня 2019 року № 297 о/с "По особовому складу";

поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді начальника шостого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 02 липня 2019 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази є протиправними, оскільки видані за результатами службової перевірки у зв`язку із порушенням щодо позивача кримінального провадження, розслідування по якому не завершено, обвинувального вироку щодо позивача судом не виносилось.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали результати службового розслідування, проведеного за фактом того, що 20.05.2019 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1, за відсутності при цьому рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною ст. 62 Конституції України.

5. Суд першої інстанції вказував, що інші обставини, за межами подій кримінального правопорушення під час службового розслідування не досліджувались та не встановлювались, а кримінальна справа порушувалась за ознаками ч.3 ст. 368 КК України, та в подальшому оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

6. Суд першої інстанції зауважував, що ані у висновку службового розслідування, ані в пояснення представника відповідача в ході розгляду справи судом не встановлено, які дії позивача були не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, які не є складовими кримінального правопорушення.

7. Суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у Висновку не доведено у встановленому законом порядку, в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення позивачем не визначені, вина позивача не доведена, а жодні докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем відповідачем до суду не надано, відповідно Висновок щодо ОСОБА_1 є протиправним, та як наслідок, є протиправними оскаржувані накази відповідача.

8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі № 160/7157/19 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

9. Суд апеляційної інстанції вважав помилковою правову позицію суду першої інстанції щодо необхідності з`ясування вини позивача в інкримінованому йому складі злочину, а також необхідності отримання обвинувального вироку в кримінальній справі. На переконання суду апеляційної інстанції, слід чітко розмежовувати питання наявності вини позивача ОСОБА_1 в скоєнні кримінального злочину і зазначене очевидно не є предметом з`ясування в даній справі, і питання притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності у випадку вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну. Судова колегія вважала , що всі ці випадки притягнення до відповідальності не є залежними одне від одного, і застосовуються окремо, а органи Національної поліції при наявності обґрунтованих сумнівів, підтверджених, як в даній справі рядом встановлених обставин, мають право і повинні вирішувати питання притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проходять службу в органах поліції та своїми діями дискредитують звання поліцейського та притягати таких осіб до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення із поліції, і зазначене не слід ототожнювати із підставами для притягненням до кримінальної відповідальності.

10. Надаючи оцінку аргументам ГУНП в Дніпропетровській області, покладеним в основу апеляційної скарги, про обґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача при відсутності судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться в вину позивачу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зауважував, що оскаржувані позивачем накази винесені як на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, так і у відповідності до самостійних правових підставах, суть яких викладена в п.2 висновку службового розслідування від 24.06.2019; відповідач в даній справі за наслідками службового розслідування дійшов висновку, що ОСОБА_1 знехтував обов`язками працівника поліції, вчинив дії не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що в свою чергу призвело до пониження авторитету органу Національної поліції; ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування був керівником підрозділу Національної поліції, мав у своєму підпорядкуванні підлеглих, і навіть при наявності підозри про причетність позивача по справі за фактом вимагання неправомірної вигоди, його дії не узгоджуються з званням поліцейського, можливістю організовувати та контролювати службову дисципліну підлеглих.

11. На переконання судової колегії апеляційного суду, зазначені питання є самостійним предметом розгляду, не пов`язаним з винесенням обвинувального вироку в кримінальній справі, є реалізацією права відповідача на очищення органів національної поліції від осіб, які своїми діями допустили можливість сумніватися як в їх упередженості так і в діяльності Національної поліції України в цілому.

12. Оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування, суд апеляційної інстанції погодився з позицією відповідача щодо наявності вчиненого позивачем порушення, а саме, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, оскільки сам факт затримання працівника поліції за вимагання хабаря, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до поліцейського, вже свідчить про порушення вимог законодавства, зокрема, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту, адже скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №160/7157/19.

14. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №807/196/17, від 12 вересня 2019 року у справі №823/1056/16, від 26 лютого 2020 року у справі №805/1851/17-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 24 грудня 2019 року у справі №815/2907/18, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі №802/411/17-а.

15. В контексті підстав касаційного оскарження позивач зазначає, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування про те, що конкретна особа причетна до злочину; таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена; з часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна. Як зазначає позивач, дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

16. Скаржник вказує, що сам по собі факт порушення відносно позивача кримінального провадження справи не є безумовним доказом вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, оскільки лише за рішенням суду, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи можуть бути встановлені або спростовані факти порушення закону і відповідно вчинення особою того чи іншого злочину.

17. Позивач зауважує, що висновок про результати службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні, та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження; жодних інших діянь порушення позивачем службових обов`язків у висновку службово розслідування не зазначено.

18. Окрім того, скаржник вважає, що посилання у висновку про результати службового розслідування на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадження є безпідставними, оскільки такі матеріали не є належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення позивачем вказаних дій. Позивач також зауважує, що прокурором була розголошена інформація про хід проведення негласних (слідчих) розшукових дій, а саме про проведення контролю за вчиненням злочину, аудіо- та відео-контролю особи спостереженням за особою з порушенням порядку встановленого законом; позивач із посиланням на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №815/2907/18, вказує на необхідності дослідження судами факту правомірності використання відповідачем під час службового розслідування матеріалів кримінального провадження.

19. Щодо процедури проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів, позивач окремо зазначає, що він не був повідомлений про факт проведення службового розслідування, та відповідно був позбавлений всіх прав, що надані йому законодавством в ході проведення службового розслідування, а пояснення в ході службового розслідування не відбирались. Поряд з цим, позивач зауважує, що відповідачем в порушення норм законодавства виконано дисциплінарне стягнення в період перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності.

20. До Верховного Суду від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

21. Відповідач, окрім іншого, зазначає, що наказом ГУНП від 24.05.2019 № 1911 «Про організацію проведення службового розслідування» було розпочато службове розслідування, та на бланку пояснення 24.05.2019 підполковник поліції Яременко В.В. отримав від ОСОБА_1 відмову від надання пояснень; крім того, позивач проставив свій підпис на бланку пояснення 24.05.2019 про ознайомлення з вимогами, зокрема частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту, зміст якої визначає права поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування. Окремо відповідач зазначає, що нормативно-правові акти, що визначають порядок та умови проведення службових розслідувань відносно поліцейських, не містять норм щодо обов`язкового ознайомлення поліцейського із наказом про призначення службового розслідування.

22. Щодо перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності, відповідач зауважує, що з метою захисту прав ОСОБА_1 , 23.09.2019 відповідачем було видано наказ № 297 о/с, яким внесено зміни до наказу про звільнення в частині дати звільнення - з 16 липня 2019 року.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

23. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 30 червня 2020 року.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

25. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі №160/7157/19.

26. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі №160/7157/19.

27. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , перебував на службі в органах Національної поліції України з 07.11.2015, остання посада - начальник шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП у званні "майор поліції" відповідно до наказу №270 о/с від 01.10.2018.

29. 20.05.2019 військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1

30. В рамках кримінального провадження №42019040010000158 24.05.2019 ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

31. 24.05.2019 в рамках кримінального провадження №42019040010000158, було повідомлено про підозру: ОСОБА_1 - у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

32. 24.05.2019 до ГУНП надійшла інформація про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1

33. У період з 24.05.2019 по 24.06.2019 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП) від 24.05.2019 №1911 "Про організацію проведення службового розслідування", комісією проведено службове розслідування за вказаною інформацією про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП.

34. 24.06.2016 Комісією складено висновок про результати службового розслідування за відомостями щодо порушення службової дисципліни начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 (далі - Висновок).

35. У Висновку зазначено, що 20.05.2019 військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 від ОСОБА_2 за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 307 КК України.

24.05.2019 працівниками військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, УСБУ у Дніпропетровській області та поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НП України у рамках вищевказаного кримінального провадження задокументовано протиправну діяльність начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який цієї ж доби о 00.30 за адресою: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, які перший вимагав раніше, як першу частину домовленої суми.

Після цього, майора поліції ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США вилучені.

24.05.2019 майора поліції ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Цієї ж доби останньому оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якому зазначено, що 10.07.2018 СУ ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12018040000000667 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за фактом того, що в ході проведення оперативно-профілактичних заходів, спрямованих на виявлення осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів, із заявою звернулася громадянка ОСОБА_3 " про те, що на території Дніпропетровської області група осіб, незаконно займається збутом та зберіганням заборонених у вільному обігу наркотичного засобу "опій".

10.04.2019 слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Фартушним М.С. на підставі статей 40 41 КПК України було доручено проведення слідчих (розшукових) дій поліцейським УПН ГУНП в Дніпропетровській області, виконання якого в подальшому було доручено безпосередньо майору поліції ОСОБА_1

17.04.2019 слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ухвали слідчого судді Індустріального суду міста Дніпропетровська від 21.03.2019 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та під час якого було виявлено та вилучено речі, в тому числі одну пачку із під цигарок в якій знаходилася речовина зеленого походження та один пластиковий контейнер із рідиною, 15 мобільних телефонів, дві рушниці та один травматичний пістолет (пристрій для відстрілу гумових куль).

Тоді ж, але не пізніше 10.04.2019 у майора поліції ОСОБА_1 , який був внаслідок виконання ним службових обов`язків обізнаний із матеріалами кримінального провадження №12018040000000667, виник злочинний умисел направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди із використанням наданої йому влади та службових повноважень від ОСОБА_2 , а саме за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави - слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Тунгускова І.В. у кримінальному провадженні №12018040000000667 щодо не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженій та повернення вилученого під час обшуку майна у вигляді мобільних телефонів та зброї.

19.04.2019 у першій половині дня, майор поліції ОСОБА_1 перебуваючи неподалік продуктового магазину "АТБ", за адресою: Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, провулок Соборний, 50 , оголосив громадянину ОСОБА_2 незаконну вимогу про необхідність надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30 000 доларів США (згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним Банком України станом на 19.04.2019 становило 804900 гривень), за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави - слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Тунгускова І.В. у кримінальному провадженні №12018040000000667 щодо не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні та повернення вилученого під час обшуку майна у вигляді мобільних телефонів та зброї.

27.04.2019 у другій половині дня, майор поліції ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік кінотеатру "Дружба", який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, оголосив ОСОБА_2 незаконну вимогу про необхідність надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у зменшеному розмірі у сумі 20000 доларів США (згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним Банком України станом на 27.04.2019 становило 532200 гривень), за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави - слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Тунгускова І.В. у кримінальному провадженні № 12018040000000667 щодо не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні та повернення вилученого під час обшуку майна у вигляді мобільних телефонів та зброї.

У свою чергу, ОСОБА_2 не бажаючи негативних наслідків для себе, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення майором поліції ОСОБА_1

22.05.2019 майор поліції ОСОБА_1 , діючи з метою отримання раніше витребуваної від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, домовився зустрітися 23.05.2019 із останнім у закладі харчування " Караван ", який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Михайла Грушевського, буд. 184 .

23.05.2019 приблизно о 14.00 майор поліції ОСОБА_1 , перебуваючи у закладі харчування "Караван", який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Михайла Грушевського, буд. 184 , запевнив ОСОБА_2 , що його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12018040000000667, та діючи з метою власного протиправного збагачення, з метою отримання раніше обумовленої із ОСОБА_2 неправомірної вигоди домовився з останнім про те, що він повідомить йому про час та дату наступної зустрічі.

24.05.2019 приблизно 00.25, майор поліції ОСОБА_1 , перебуваючи на перехресті вулиці Кубинська та вулиці Кирієнка, які знаходиться у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, одержав від ОСОБА_2 , частину раніше визначеної ним неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним Банком України станом на 23.04.2019 становило 263000 грн.) за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави - слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Тунгускова І.В. у кримінальному провадженні №12018040000000667 щодо не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні та повернення вилученого під час обшуку майна у вигляді мобільних телефонів та зброї.

25.05.2019 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави майору поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з правом внесення застави у розмірі 595 510 грн.

Під час проведення цього службового розслідування, начальник шостого міжрайонного відділу УГІН ГУНП майор поліції ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень стосовно себе, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Також відмовився від надання будь-яких пояснень ОСОБА_2

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

38. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

40. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

42. Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

43. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

44. Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

45. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

46. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

47. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

48.Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

49. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

50. Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

51. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

52. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

53. Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

54. Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

55. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

56. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

57. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

58. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

59. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

60. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

61. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

62. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

63. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

64. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

65. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

66. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

67. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

68. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

69. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 тощо.

70. Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, позивач як підставу для касаційного оскарження визначив пункт 1 частини 4 статті 328, а саме: застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №807/196/17, від 12 вересня 2019 року у справі №823/1056/16, від 26 лютого 2020 року у справі №805/1851/17-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 24 грудня 2019 року у справі №815/2907/18, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі №802/411/17-а.

71. У вказаних постановах Верховний Суд звертав увагу, що у випадку встановлення за результатами службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, указані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду такого кримінального провадження.

72. Касатор, ототожнюючи фактичні обставини у цій справи із обставинами наведених вище справ, зазначає, що відповідачем у висновку службового розслідування відображено лише фактичні обставини справи кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру.

73. Верховний Суд вважає помилковими такі посилання і доводи позивача, з приводу чого слід зазначити наступне.

74. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем під час проведення службового розслідування аналізувались пояснення слідчих відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СУ ГУНП Тунгускова І.В. та Фартушного М.С. , старшого оперуповноваженого другого міжрайонного відділу УПН ГУНП підполковника поліції Дровальова С.В., капітана поліції Осінського А.В. , оперуповноваженого четвертого міжрайонного відділу УПН ГУНП капітана поліції Поліщука О.М. та оперуповноваженого третього міжрайонного відділу УПН ГУНП старшого лейтенанта поліції Кулясова Ю.М., відповідно до яких комісія дійшла висновку, що майору поліції ОСОБА_1 було відомо про обставини проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201804000000667, а тому позивач усвідомлював, що здійснення з його боку будь-яких дій, які вказують на необ`єктивність та упередженість, а також ті, що викликають сумнів у належному виконанні службових обов`язків, призведе до приниження авторитету органу Національної поліції.

75. Дисциплінарною комісією зазначено, що надзвичайна подія за участю начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 викликала негативний суспільний резонанс; з посиланням на інформацію, яка з`явилась в мережі «Інтернет» , дисциплінарною комісією ГУНП в своєму висновку зазначено, що дії позивача - майора поліції ОСОБА_1 сприяли формуванню негативного ставлення до діяльності Національної поліції України, завдали шкоди авторитету органів поліції, як державного органу, завданням якого є охорона прав та свобод людини та держави в цілому.

76. Проаналізувавши отримані під час службового розслідування пояснення працівників органів Національної поліції, прізвища яких зазначені у висновку про результати службового розслідування, маючи інформацію, яка надійшла з військової прокуратури та матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, комісія дійшла висновку, що начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 порушено службову дисципліну, недотримано вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

77.1. Так, як вже було встановлено судами попередніх інстанції, 20 травня 2019 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України за матеріалами Дніпропетровського управління ДВБ НП України відкрито кримінальне провадження №42019040010000158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів у сумі 20000 доларів США, начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 .

77.2. В рамках кримінального провадження №42019040010000158 24 травня 2019 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

77.3. Того ж дня, до ГУНП надійшла інформація про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 , та у період з 24.05.2019 по 24.06.2019 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.05.2019 року №1911 «Про організацію проведення службового розслідування», комісією проведено службове розслідування за вказаною інформацією про надзвичайну подію за участю начальника шостого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП ОСОБА_1

77.4. 24 червня 2019 року Комісією складено висновок про результати службового розслідування за відомостями щодо порушення службової дисципліни начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 .

78. Висновок комісії свідчить, зокрема, про те, що 24 травня 2019 року працівниками військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, УСБУ у Дніпропетровській області та поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НП України у рамках вищевказаного кримінального провадження задокументовано протиправну діяльність начальника шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який цієї ж доби о 00.30 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, які перший вимагав раніше, як частину домовленої суми.

79. За наслідками проведеного службового розслідування зроблено висновок про те, що начальником шостого міжрайонного відділу УПН ГУНП майором поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, порушено вимоги п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 ч 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абз. 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, та призвело до приниження авторитету органу Національної поліції, та запропоновано застосувати позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

80. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

81. Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

82. Із наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин слідує, що дії позивача стали підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби як крайнього заходу дисциплінарного впливу, та встановлення цих обставин відповідає умовам викладеним у статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

83. При цьому, слід зазначити, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

84. В контексті доводів касаційної скарги, слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

85. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

86. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

87. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

88. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

89. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

90. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223.

91. Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначав, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

92. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.

93. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

94. З огляду на вказане, в контексті встановлених обставин у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність вчиненого позивачем порушення, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, оскільки сам факт затримання працівника поліції за вимагання хабаря, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до поліцейського, - свідчить про порушення вимог законодавства, адже позивачем скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.

95. А тому, з урахуванням висновку до якого дійшла дисциплінарна комісія в процесі службового розслідування щодо порушення майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, Присяги працівника поліції та правил етичної поведінки поліцейських, у відповідача були в наявності обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції.

96. Щодо посилань позивача на неврахування висновків Верховного Суду у вказаних ним справах, колегія суддів додатково зазначає, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини. Так, у наведених скаржником справах, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування, виходячи із недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни з огляду на те, що висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, які міститься у письмовому повідомленні про підозру. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а його висновки не суперечать висновкам Верховного Суду у наведених позивачем справах, оскільки такі не є релевантними до застосування до спірних правовідносин.

97. Відповідаючи на доводи касаційної скарги в частині процедури проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи.

98. Так, як вірно зазначав відповідач, матеріалами справи, зокрема, підтверджується, що позивач відповідно до статті 63 Конституції України відмовився від надання пояснень, про що свідчить його підпис на бланку пояснень. Вказане, на переконання колегії суддів, може також свідчити про обізнаність ОСОБА_1 із фактом проведення відповідного службового розслідування.

99. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідачем виконано дисциплінарне стягнення в період перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності. Так, судом першої інстанції, було встановлено, що на час винесення наказу ГУНП від 01.07.2019 №213 о/с (виконання дисциплінарного стягнення) ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Проте, за посиланнями суду першої інстанції, в період розгляду справи відповідач надав витяг з наказу № 297 о/с від 23.09.2019, яким внесено зміни до наказу №213 о/с від 01.07.2019 в частині зміни пункту наказу щодо звільнення ОСОБА_1 , - з 16.07.2019.

100. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

101. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

102. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

103. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Враховуючи зазначене, переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

106. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.

107. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови не спростовують.

108. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 2 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд