ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа № 816/1218/16

провадження № К/9901/22729/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Канигіної Т. С., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: П'янової Я. В. (головуючий), Чалого І. С., Зеленського В. В.

І. Суть спору

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавські області (надалі також ГУНП в Полтавській області, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 673 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції ГУНП в Полтавській області з 24 червня 2016 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

1.4. стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в сумі - 50 000,00 гривень.

3. В обґрунтування позову позивач зазначає, що його неправомірно звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Вважає, що ним не порушувалась службова дисципліна та відсутні рішення суду, якими встановлено вчинення ним протиправної поведінки, а тому спірні накази ГУНП в Полтавські області є протиправними, необґрунтованими та такими, що прийняті без урахування всіх обставин.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 9 вересня 2002 року по 6 листопада 2015 року.

5. Наказом ГУНП в Полтавській області від 7 листопада 2015 року № 8 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України.

6. Наказом ГУНП в Полтавській області від 25 березня 2016 року № 74 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

7. До ГУНП в Полтавській області надійшла інформація, що 28 квітня 2016 року в рамках кримінального провадження № 42016170690000026, розпочатого 25 квітня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, УВБ в Полтавській області ДВБ НП України спільно з УСБ України в Полтавській області та військовою прокуратурою Полтавського гарнізону в м. Полтава затриманий оперуповноважений спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській майор поліції ОСОБА_1 У ході огляду ОСОБА_1 та його автомобіля виявлено та вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 5000,00 гривень і 200 доларів США.

8. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2016 року у справі № 554/3449/16-к ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області строком на 2 місяці.

9. Наказом ГУНП в Полтавській області від 5 травня 2016 року № 295 за фактом відкриття кримінального провадження № 42016170690000026 за частиною третьою статті 369-2 КК України призначено службове розслідування.

10. За результатами службового розслідування складено висновок, який затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області 23 червня 2016 року.

11. Так, висновком службового розслідування встановлено, що оперуповноважений спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 неодноразово спілкувався з громадянином К., який є заявником у кримінальному провадженні за фактом викрадення в нього грошових коштів. Наслідком такого спілкування, стало звернення громадянин К. до правоохоронних органів щодо вимагання майором поліції ОСОБА_1 грошових коштів, для вирішення питання щодо належного розслідування вказаного кримінального провадження. 28 квітня 2016 року працівниками прокуратури Полтавської області, УВБ в Полтавській області ДВБ НПУ та УСБУ в Полтавській області у приватному автомобілі майора поліції ОСОБА_1, у ході слідчої дії, вилучено грошові кошти в сумі 5000,00 гривень і 200 доларів США.

12. Також у висновку службового розслідування зазначено про те, що за порушення службової дисципліни, що виявилося у недотриманні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 необхідно звільнити зі служби в Національній поліції України.

13. Отже, висновок службового розслідування базується на тому, що працівниками УВБ в Полтавській області ДВБ НП України спільно з УСБ України в Полтавській області та військовою прокуратурою Полтавського гарнізону в м. Полтава, у рамках кримінального провадження № 42016170690000026, розпочатого 25 квітня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, затримано оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_1

14. На підставі висновку службового розслідування, т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області 23.06.2016 року прийняв наказ №673 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

15. Накладене на позивача дисциплінарне стягнення виконано шляхом видання наказу ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с, яким позивача - ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

16. Позивач, не погоджуючись із указаними наказами ГУНП в Полтавській області, звернувся до суду.

17. На запити суду першої та апеляційної інстанції Октябрським районним судом м. Полтави надано відповіді про те, що у провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 554/5019/16-к по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, яке на даний час не розглянуто.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого:

18.1. визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 673 у частині накладення на оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України;

18.2. визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

18.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з 25 червня 2016 року;

18.4. зобов'язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 червня 2016 року по 16 березня 2017 року з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

18.5. В іншій частини позовних відмовлено.

19. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що застосовуючи крайній захід дисциплінарної відповідальності стосовно ОСОБА_1, відповідачем не враховано презумпцію невинуватості. Висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні № 42016170690000026, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на даний час відсутній вирок суду стосовно позивача, спірні накази прийнятий відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

20. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року постанова суду першої інстанції змінена в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення, внаслідок чого, стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 червня 2016 року по 16 березня 2017 року в розмірі 49 698,10 гривень; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

21. Суд апеляційної інстанції погодився з правовою позицією суду першої інстанції в частині протиправності спірних наказів. У частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення помилково не визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача.

IV. Касаційне оскарження

22. ГУНП в Полтавській області звернулося з касаційною скаргою, в якій з посиланням на норми чинного законодавства вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не повно з'ясували обставини справи, порушили норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, діяв в виключно у межах повноважень та у спосіб, що встановлений чинним законодавством. Процедура звільнення, визначена Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань була дотримана відповідачем у повному обсязі, жодних порушень прав та законних інтересів позивача не допускалося. Вважає, що висновки судів попередній інстанцій щодо протиправності звільнення позивача є необґрунтованими.

24. Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто, в цій частині рішення судів скаржником не оскаржується.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.

31. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

32. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

33. Частиною другою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

34. Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

35. Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

36. На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнято в установленому Законом порядку як нормативно-правовий акт.

37. Разом з цим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Пунктом 9 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.

38. Відтак, діючим, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів та судового розгляду адміністративної справи, є Дисциплінарний статут, який регулює питання дисципліни поліцейських.

39. Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

40. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

41. Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

42. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

43. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 230 з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин призначається службове розслідування.

44. Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції № 230 реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення є підставою для службового розслідування, яке проводиться уповноваженим на те начальником.

45. Відповідно до пунктів 5.2-5.3 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

46. Абзацом першим пункту 5.4 Інструкції № 230 визначено, якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

47. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

48. На підставі пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

VI. Позиція Верховного Суду

49. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

50. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

51. З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).

52. Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

53. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення особою-поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

54. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

55. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

56. Своєю чергою, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

57. Водночас адміністративний суд не наділено повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

58. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

59. При цьому слід ураховувати, що звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності та звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - не пов'язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою для службового розслідування і кримінального провадження.

60. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

61. Як уже зазначено, позивача звільнено відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII за результатами проведеного службового розслідування, яким установлено порушення ним службової дисципліни, що виявилося в недотриманні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 7 Дисциплінарного статуту.

62. Задовольняючи позовні вимоги суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 на даний час відсутній, тому звільнення позивача є протиправним.

63. Верховний Суд зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

64. За таких обставин, судам необхідно звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження.

65. Враховуючи, що позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а не за пунктом 10 частини першої статті 77 указаного Закону, судами не надано належної оцінки наявності або відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку та, відповідно, обґрунтованості підстав для застосування відповідачем до нього дисциплінарного стягнення.

66. Аналізуючи вищенаведене та зважаючи на приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

67. Судам під час нового судового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

68. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року у справі № 816/1218/16 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус