Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

Київ

справа №623/1408/17

адміністративне провадження №К/9901/18178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України (далі - Міноборони) на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2017 року (суддя Герцов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (судді Дюкарєва С.В., Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі № 623/1408/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат), Міноборони про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міноборони, Військкомату, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Міноборони у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ); скасувати рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 9 протоколу № 31 від 31 березня 2017 року; зобов'язати Міноборони ухвалити рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Військкомату для видання наказу про виплату такої допомоги; зобов'язати Міноборони подати звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Військкомат повторно направити його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міноборони.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановою від 17 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправною відмову Міноборони призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-ХІІ; скасував рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, оформлене пунктом 9 протоколу № 31 від 31 березня 2017 року; зобов'язав Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ відповідно до Порядку, у зв'язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Військкомату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; зобов'язав Міноборони подати звіт про виконання судового рішення.

У частині позовних вимог щодо зобов'язання Військкомату повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міноборони, відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився Харківський апеляційний адміністративний суд, залишаючи ухвалою від 26 вересня 2017 року це рішення без змін, виходив з того, що рішення відповідача про відмову призначити позивачу одноразову грошову допомогу від 31 березня 2017 року, протокол № 31, пункт 9, ухвалені з тих самих підстав, що й попереднє рішення про направлення документів позивача на доопрацювання від 20 травня 2016 року, протокол № 36, пункт 579, а саме: неподання документа про обставини поранення.

Воднораз бездіяльність Міноборони щодо відмови призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з указаних підстав вже визнана протиправною чинними судовими рішеннями: постановою Ізюмського міськрайонного суду від 15 серпня 2016 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 623/1931/16-а. Цими ж рішеннями обґрунтоване право позивача на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Комісія Міноборони посилалась у рішенні від 31 березня 2017 року на вказані постанови судів, проте їх висновки щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги та протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови у її призначенні повністю проігнорувала, незважаючи на те, що в резолютивній частині рішення суд зобов'язав Міноборони врахувати висновки суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги шляхом визнання протиправною відмови Міноборони, скасування рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 9 протоколу № 31 від 31 березня 2017 року та зобов'язання Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ.

Міністерство оборони України не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Покликається на те, що позивач в порушення законодавчих вимог подав неповний пакет документів та про неможливість втручання судом в дискреційні повноваження Міноборони.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 28 жовтня 1979 року по 28 жовтня 1981 та брав участь у бойових діях (Республіка Афганістан) у складі діючої армії з 04 лютого 1980 року по 09 квітня 1980 року у складі військової частини 13713. Вказані обставини підтверджуються довідкою Ізюмсько-Борівського ОМВК Харківської області, архівною довідкою, військовим квитком.

Згідно з витягом з протоколу від 22 червня 2015 року № 2344 засідання Центральної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, отриманих ОСОБА_1 під час проходження військової служби, множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя та верхньої кінцівки (контузія головного мозку - 1980 рік) та наступні захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААА від 23 вересня 2015 року № 104609 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позивач подав до Військкомату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, надавши всі необхідні документи.

Розглянувши подані документи, Комісія Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 20 травня 2016 року ухвалила рішення, оформлене протоколом № 36, пункт 579, про повернення документів позивача на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документа про обставини поранення. Про вказане рішення позивач був повідомлений листом Військкомату від 21 квітня 2017 року № 1039/ВСЗ.

Таку бездіяльність Міноборони позивач оскаржив до суду. Ізюмський міськрайонний суд постановою від 15 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міноборони про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Міноборони щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ; зобов'язав Міноборони повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ відповідно до Порядку з урахуванням висновків суду.

Харківський обласний військовий комісаріат листом від 21 квітня 2017 року № 1039/ВСЗ повідомив позивача про рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 31 березня 2017 року № 31, пункт 9, прийняте на виконання вказаних чинних судових рішень.

Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

На спростування доводу скаржника щодо правомірності його дій стосовно відмови в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з неподанням ним повного переліку документів, суди слушно указали, що постановами Ізюмського міськрайонного суду від 15 серпня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 623/1931/16-а, що набрали законної сили, підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку, а також послалися на положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), за якими обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, встановлені у ній факти є преюдиціальними для наступної справи, що розглядається, тобто встановленими, істинними, які не потребують нового доказування[

Однак Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 31 березня 2017 року ухвалила рішення, оформлене протоколом № 31, пункт 9, відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстави неподання позивачем документа, що свідчить про обставини поранення.

Вказане рішення прийнято з тієї ж підстави, що й попереднє рішення про направлення документів позивача на доопрацювання від 20 травня 2016 року, протокол № 36, пункт 579.

Стосовно доводу скаржника про втручанням судами у його дискреційні повноваження суди дійшли правильного висновку, що з урахуванням фактичних обставин цієї справи, задля ефективного поновлення порушених прав, необхідно зобов'язати відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушення права позивача.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності рішення Міноборони про повернення документів позивача на доопрацювання.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу Міноборони слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко