Поділ майна подружжя не рятує від звернення стягнення на предмет іпотеки (ВС/КЦС у справі 381/979/15-ц від 26.05.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: «Відсутність в чинному законодавстві інших процесуальних інструментів, окрім як заміна боржника у виконавчому провадженні, зумовлює використання саме такого механізму для залучення іншого з подружжя, частка якого була виділена за рішенням суду. При цьому, у такому випадку є припустимим застосування механізму заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на двох боржників, як співвласників предмета іпотеки внаслідок розподілу майна подружжя рішенням суду. Така заміна відповідає меті ефективного виконання судовою владою своїх функцій, запобігає певним зловживанням подружжям своїми правами та направлена на захист прав добросовісного кредитора/іпотекодержателя».

Такі цікаві висновки ВС.

Мабуть судді вирішили, що встановити «справедливість» можна будь-якими способами. Мені здається, чи ВС перебирає на себе функції законодавчого органу?

Добросовісність, ось чим повинен керуватись кожен і суд в тому числі (тут читати з урахуванням сарказму від автора).

В провадженні у приватного виконавця знаходилось рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь Банку.

В процесі виконання приватний виконавець звернувся до суду із заявою про заміну у виконавчому провадженні сторони (боржника) на підставі ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Як сповістив виконавець, під час вчинення виконавчих дій з підготовки предмету іпотеки до примусової реалізації було встановлено, що частина заставного майна (магазину та земельної ділянки) за рішенням суду було зареєстровано за дружиною боржника.

Тобто, предмет іпотеки було поділено по 1/2 частині з ініціативи одного з подружжя, що призвело до ускладнення з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому. На думку виконавця такі дії свідчить про очевидну недобросовісність і зловживання своїм правом.

Тому просив замінити у виконавчому провадженні сторону (боржника) на двох боржників - подружжя, як власників по 1/2 частині предмета іпотеки.

Ухвалою суду першої інстанції заяву приватного виконавця задоволено, суд дійшов до висновку, що дійсно наявні правові підстави для заміни у виконавчому провадженні сторони (боржника).

Постановою суду апеляційної інстанції ухвалу залишено без змін.

Не погодившись із рішеннями судів, подружжя-боржники подали касаційну скаргу.

Здійснюючи перегляд судових рішень ВС наголосив, що за законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

При цьому, виходячи із вимог ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

ВС також зазначив, що особливістю даної справи є те, що первісний боржник не вибуває із виконавчого провадження повністю, тому правонаступництво в даному разі ґрунтується на частковій зміні суб`єктного складу учасників зобов`язання, де попередній боржник існує одночасно з новим, але наслідками ухвалення рішення суду про визнання за дружиною права власності на 1/2 в майні, що перебуває в іпотеці, є застосування інституту правонаступництва.

За таких обставин на думку ВС, суди попередніх інстанцій, вірно встановили, що до дружини, згідно з рішенням суду перейшло право власності на 1/2 частину предмету іпотеки та одночасно перейшли усі права і обов`язки іпотекодавця на визначених в іпотечному договорі умовах.

Отже, наявні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні, в силу приписів ст.23 Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Виходячи із зазначеного, ВС залишив оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Що ж, рішення ВС насправді вражає...

Аналізуйте судовий акт: Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки можливе лише за умови, що сторони не передбачили цей спосіб у договорі (ВП ВС,№ 310/11024/15-ц, 29.05.19)

Фраудаторний договір, або такий, що шкодить інтересам кредитора може бути визнаний недійсним (ВС/КЦС у справі № 757/33392/16 від 24 лютого 2021).

Сторони договору купівлі-продажу частки на квартиру вживали «ПРАВО НА ЗЛО» для унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача (ВС/КЦС у справі № 754/5841/17 від 10.02.2021)

При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника ділового обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, введеною в оману (ВС/КГС у справі № 910/18745/19 від 11 лютого 2021р.)

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 381/979/15-ц

провадження № 61-16117св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Діяр», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року у складі судді Осаулової Н. А., постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І. П. звернувся до суду із заявою про заміну у виконавчому провадженні сторони (боржника) з виконання рішення суду у цивільній справі № 381/979/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діяр» (далі - ТОВ «Діяр»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заява мотивована тим, що 14 травня 2015 року Фастівським міськрайонним судом Київської області задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ДІЯР», про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі цього рішення 28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонним судом було видано виконавчий лист №381/979/15-ц, а органами державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження.

Однак, під час вчинення виконавчих дій з підготовки предмету іпотеки до примусової реалізації приватний виконавець встановив, що на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на Ѕ частину магазину-кафетерію та Ѕ частину земельної ділянки (предмет іпотеки), а інша Ѕ частина заставного майна залишилася зареєстрованою за боржником ОСОБА_1 .

Зазначає, що рішення суду у справі № 381/979/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, проте існує можливість здійснити виконавчі дії (примусова реалізація) лише на Ѕ частину майна, оскільки інша Ѕ частина належить дружині боржника, яка не є боржником у справі, а, відповідно, і у виконавчому провадженні.

04 жовтня 2018 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувача за виконавчим листом № 381/979/15-ц у цій цивільній справі з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальність «ФК «Форінт».

Вказує, що у цій справі предмет іпотеки поділено по Ѕ частині з ініціативи одного з подружжя, що призвело до ускладнення з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому та свідчить про очевидну недобросовісність і зловживання своїм правом, що впливає на права кредитора - ТОВ «ФК «Форінт».

На підставі викладеного приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І. П. просив замінити у виконавчому провадженні сторону (боржника) ОСОБА_1 на двох боржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як власників по Ѕ частині предмета іпотеки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. задоволено частково.

Замінено боржника у виконавчому провадженні № 60313285 з виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2015 року у цивільній справі № 381/979/15-ц, а саме - боржника ОСОБА_1 , як попереднього власника Ѕ частини майна за іпотечним договором від 20 січня 2011 року, а саме - Ѕ частини магазину - кафетерію, загальною площею 283,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належали останньому на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого Фастівецькою сільською радою Фастівського району Київської області 19 листопада 2009 року та Ѕ частини земельної ділянки, для комерційної діяльності, кадастровий номер 3224986901:01:002:0015, загальною площею 0,0933 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 243327 на боржника ОСОБА_2 , як нового власника Ѕ частини майна за іпотечним договором від 20 січня 2011 року, якій на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року належить Ѕ частина магазину - кафетерію, загальною площею 283,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки, для комерційної діяльності, кадастровий номер 3224986901:01:002:0015, загальною площею 0,0933 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до ОСОБА_2 при поділі нерухомого майна, згідно з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року перейшло право власності на Ѕ частину предмету іпотеки та одночасно перейшли усі права і обов`язки іпотекодавця на визначених у цьому іпотечному договорі умовах. Оскільки така іпотека є дійсною для нового набувача частини такого нерухомого майна - ОСОБА_2 , наявні правові підстави для заміни у виконавчому провадженні сторони (боржника).

Не погодившись з такою ухвалою місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

19 листопада 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 січня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Діяр» в особі директора ОСОБА_1 в межах генеральної кредитної угоди № 01/14/663 від 17 січня 2011 року та в якості додаткової угоди до нього було укладено кредитний договір № 010/14/66, у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 500 000 грн з терміном остаточного погашення - 10 січня 2012 року з процентною ставкою 19% річних.

20 січня 2011 року, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника (юридичної особи) за укладеною 17 січня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та юридичною особою ТОВ «Діяр» генеральною кредитною угодою № 01/14/663 від 17 січня 2011 року та укладеним в її рамках кредитним договором № 010/14/66 від 17 січня 2011 року, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому нерухоме майно: магазин-кафетерій загальною площею: 283,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться визначена будівля.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви-згоди від 20 січня 2011 року ОСОБА_2 надала згоду на те, щоб її чоловік ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов`язань позичальника (ТОВ «Діяр») за генеральною кредитною угодою № 01/14/663 від 17 січня 2011 року та укладеним в її рамках кредитним договором № 010/14/66 від 17 січня 2011 року передав в іпотеку магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться визначена будівля, на умовах на його розсуд. При цьому, у вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_2 у випадку невиконання або несвоєчасного виконання умов кредитного договору не заперечує проти звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у відповідності з умовами договору іпотеки та на його реалізацію.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2015 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ДІЯР», про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості у сумі 502 919,50 грн за кредитним договором № 010/14/664 від 17 січня 2011 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ДІЯР» звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 січня 2011 року, що належить ОСОБА_1 , а саме: магазин-кафетерій, загальною площею: 283,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Фастівецькою сільською радою, Фастівського району, Київської області 19 листопада 2009 року, на підставі рішення виконкому Фастівецької сільської ради від 17 листопада 2009 року за № 11/3 та зареєстроване в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 400, книга 6; земельна ділянка для комерційної діяльності, кадастровий номер 3224986901:01:002:0015, загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЖ №243327, що виданий Фастівецькою сільською радою, Фастівського району, Київської області на підставі рішення Фастівської сільської ради №4-20-У від 03 червня 2008 року і який зареєстрований в Книзі записів державних актів права приватної власності на землю 25 червня 2008 року за № 01:08:032:00097.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі, встановленому у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі цього рішення, 28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 381/979/15-ц (2/381/482/15).

18 жовтня 2016 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у цивільній справі №381/3467/16-ц (провадження № 2/381/1296/16) задоволено позов ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна та визнано за позивачкою право власності на Ѕ частину магазину-кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, кадастровий номер: 3224986901:01:002:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також рішенням суду виключено Ѕ частину вищезазначених магазину-кафетерію та земельної ділянки з акту опису й арешту майна, складеного 22 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198139655 та № 198139921 від 29 січня 2020 року, за ОСОБА_2 на підставі рішення суду (провадження № 2/381/1296/16) зареєстровано право спільної часткової власності на Ѕ частину магазину-кафетерію та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, кадастровий номер: 3224986901:01:002:0015, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону N 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону N 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також, відповідно до статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно, заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України, стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому слід ураховувати, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2015 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості у сумі 502 919,50 грн за кредитним договором № 010/14/664 від 17 січня 2011 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ДІЯР», звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 січня 2011 року, що належить ОСОБА_1 , а саме: магазин-кафетерій, загальною площею: 283,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для комерційної діяльності, кадастровий номер 3224986901:01:002:0015, загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЖ №243327. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі встановленому у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі цього рішення, 28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 381/979/15-ц (2/381/482/15).

18 жовтня 2016 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у цивільній справі №381/3467/16-ц (провадження № 2/381/1296/16) задоволено позов ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна та визнано за позивачкою право власності на Ѕ частину магазину-кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0933 га, кадастровий номер: 3224986901:01:002:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., а також виключено Ѕ частину вищезазначених магазину-кафетерію та земельної ділянки з акту опису й арешту майна, складеного 22 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції.

Таким чином право власності на визначений договором іпотеки від 20 січня 2011 року предмет іпотеки (його частину) у відповідності до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року було переоформлено з первісного іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) на іншу особу ( ОСОБА_2 ).

При цьому слід зауважити, що особливістю даної справи є те, що первісний боржник не вибуває із виконавчого провадження повністю, тому правонаступництво в даному разі ґрунтується на частковій зміні суб`єктного складу учасників зобов`язання, де попередній боржник існує одночасно з новим, але наслідками ухвалення рішення суду про визнання за ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ в майні, що перебуває в іпотеці, є застосування інституту правонаступництва як базового цивілістичного інституту з відповідними правовими наслідками та особливостями виконавчого провадження, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».

При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми права, встановивши, що до ОСОБА_2 , згідно з рішенням суду перейшло право власності на Ѕ частину предмету іпотеки та одночасно перейшли усі права і обов`язки іпотекодавця на визначених в іпотечному договорі умовах, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки в силу приписів статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги щодо звернення стягнення на частину майна ОСОБА_2 без наявності відповідного рішення суду, в якому ОСОБА_2 має бути відповідачем, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки зміна власника обтяженого іпотекою майна після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на це майно, не свідчить про необхідність повторного доведення кредитором (іпотекодержателем) у судовому порядку наявності в нього відповідного права і не може бути підставою для звернення з новим позовом до нового власника.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 09 липня 2019 року в справі № 916/1645/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 161/20677/13-ц і підстав для відступу від цієї правової позиції не вбачається.

Крім того, слід зазначити, що однією з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відсутність у чинному законодавстві України норми, яка прямо визначає правові наслідки поділу спільного сумісного майна подружжя для цілей матеріального іпотечного правовідношення та, відповідно, процесуального правовідношення, не має створювати перешкоди для захисту інтересів добросовісного кредитора/іпотекодержателя.

Разом з тим, відсутність в чинному законодавстві інших процесуальних інструментів, окрім як заміна боржника у виконавчому провадженні, зумовлює використання саме такого механізму для залучення іншого з подружжя, частка якого була виділена за рішенням суду. При цьому, у такому випадку є припустимим застосування механізму заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на двох боржників, як співвласників предмета іпотеки внаслідок розподілу майна подружжя рішенням суду. Така заміна відповідає меті ефективного виконання судовою владою своїх функцій, запобігає певним зловживанням подружжям своїми правами та направлена на захист прав добросовісного кредитора/іпотекодержателя.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

1635
Переглядів
1
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0