Особливості притягнення лікарів до кримінальної відповідальності

Існування правової невизначеності та недостатньої врегульованості галузі медичного права призвело до того, що лікарі фактично завжди знаходяться "під прицілом» волі пацієнта, який будь-яку дію чи бездіяльність лікаря може розцінити, як помилку. На практиці це призводить до боязні лікаря використовувати усі можливі засоби та інструменти (інколи навіть нетрадиційні) для захисту життя та здоров’я пацієнта, та необхідності постійно діяти із заявою обережністю і згідно із затвердженими методиками та правилами. (Джерело: «Українське право»)

Руслан Совершенний, адвокат, керуючий партнер юридичної фірми STATUS, одним з напрямів якої є діяльність у сфері медичного права, розповів про свій досвід розгляду даних справ та дав поради медичним працівникам, які діяти у разі подання заяви невдоволеним пацієнтом до поліції. Спікер одразу ж зазначив, що у зв’язку з особливостями даної галузі та неврегульованістю усіх колізій на законодавчому рівні, усі кримінальні провадження у сфері медичного права є дуже складними, і лише одна із сотні справ доходить до свого логічного завершення.

ДО ЯКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МОЖЕ БУТИ ПРИТЯГНУТО ЛІКАРЯ?

Однак, перш за все, слід зазначити, що відповідальність медичних працівників може бути не лише кримінальна, а й цивільно-правова, адміністративна та дисциплінарна.

Під цивільно-правовою розуміється майнова відповідальність медичного працівника. Зокрема, у разі, якщо оплачена лікарська послуга була не надана або надана неналежним чином. В такому випадку пацієнт має право повернути сплачені кошти в судовому порядку, а також просити відшкодувати нанесену йому матеріальну та/або моральну шкоду.

Адміністративна відповідальність, як правило, стосується керівників медичних закладів, а тому адміністративні стягнення накладаються у разі неправильного адміністрування медичного закладу.

В свою чергу, дисциплінарна відповідальність - це відповідальність, яку застосовують до працівників.

Аналізуйте судовий акт: ЗАГАЛЬНИХ ФРАЗ НЕДОСТАТНЬО ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ СУМИ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ СМЕРТЮ ВНАСЛІДОК ЛІКАРСЬКОЇ ПОМИЛКИ (ВС/КЦС від 28 листопада 2018 р. у справі 490/3471/16-ц)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛІКАРІВ

Повертаючись до кримінальної відповідальності лікаря, то слід розуміти, що вона наступає за злочини, які вчиняються медичними працівниками і є злочинами проти життя та здоров’я особи.

Так, більшість справ проти лікарів стосуються кваліфікації їх дій як злочинних, а саме передбачених ст. 140 КК України: невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

«Фактично, це єдина стаття в українському законодавстві, яка використовується в 90-95% випадках будь-яких порушених кримінальних провадженнях», - повідомив спікер.

Також щодо лікарів часто застосовуються ст. 139 КК України (ненадання допомоги хворому медичним працівником) і ст. 138 КК України (незаконна лікарська діяльність, тобто заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого).

Аналізуйте судовий акт: Невірно поставлений діагноз, встановлення якого потягло за собою обрання неправильної тактики лікування, тягне за собою кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 127/16872/17 від 02.10.2018)

НЕВИКОНАННЯ ЧИ НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ МЕДПРАЦІВНИКОМ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ

Перш за все, спікер зазначив, що поняття лікарської помилки не закріплено на законодавчому рівні.

«Саме тому, на мою думку, лікарська помилка - це міф: не можна притягнути медичного працівника до відповідальності за вчинення лікарської помилки, так як такого поняття не існує, - пояснив спікер. - Лікарі не помиляються: лікарі недбало чи несумлінно ставляться до своїх професійних обов’язків».

Для кращого розуміння випадків, у яких медичний працівник може бути притягнутий до відповідальності за ст. 140 КК України, слід більш детально проаналізувати її зміст.

Так, до об’єктивної сторони даного злочину входить невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.

Власне під «невиконанням професійних обов'язків» слід розуміти, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був вчинити.

Таке зобов’язання має бути закріплене в законодавчому або підзаконному нормативно-правовому акті, або ж у локальних нормах (протоколах, положеннях, інструкціях тощо). До того ж, доведенню підлягає факт обізнаності працівника з даним актом та наявність відповідної кваліфікації.

Фактично, під даним поняттям можна розуміти тотальну бездіяльність працівника, наприклад: відмова від госпіталізації хворого, який потребує невідкладної медичної допомоги, відмова від проведення невідкладної операції, залишення хворого без належного нагляду тощо.

Порівняно з поняттям «неналежного виконання професійних обов’язків»вищезгадане поняття є досить очевидним і однозначним в судовій практиці. Водночас зміст даного поняття є досить суперечливим.

Здебільшого, під неналежним виконанням прийнято розуміти ситуацію, коли медичний працівник виконує свої обов’язки не в повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Проблематика при розгляді даних справ полягає у суб’єктивності даної категорії та неможливості конкретного визначення чи були дії лікаря належними чи неналежними. «Таким чином, суду потрібно оцінити чи в повному обсязі медичний працівник виконав обов’язки, покладені на нього, чи недбало і поверхнево ставився до них», - прокоментував спікер.

Відтак. неналежне виконання полягає у недбалому та несумлінному ставленні працівником до професійних обов’язків, тобто у суб’єктивному відношенні медичного чи фармацевтичного працівника, яке характерезується тим, що особа не лише повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на нього професійні обов’язки належним чином, але не зробила цього внаслідок халатності.

За словами адвоката, дуже часто дане питання порушується і є важливим, коли потенційним суб’єктом вчинення злочину є медичний працівник із сільської місцевості, де відсутні належні та достатні умови для проведення певного обстеження чи здійснення операції.

Ще однією ознакою об’єктивної сторони злочину, визначеного ст. 140 КК України, є спричинення тяжких наслідків для хворого, зокрема, це може бути смерть, заподіяння тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суттєве погіршення здоров’я хворого тощо. Ступінь тяжкості визначається судово-медичним експертом у відповідності до Правил, затверджених Наказом Мінохоронздоров’я №6 від 17.01.1995 року.

Якщо ж тяжких наслідків для здоров’я хворого не відбулось, то застосування ст. 140 КК України в даному випадку неможливе і здебільшого подібні справи закриваються ще на етапі досудового розслідування.

Аналізуйте судовий акт: Шкода, спричинена внаслідок лікарської помилки відшкодовується установою охорони здоров'я (ВС/КЦС № 537/4429/15-ц від 14.03.2018)

ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕДБАЧЕНА ДЛЯ ЛІКАРЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ?

Вчинення вказаного злочину, згідно із положеннями КК України, карається (застосовується одна із зазначених санкцій):

- позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років (застосування саме цієї санкції є найбільш болюче для більшості лікарів);

- виправними роботами на строк до 2 років;

- обмеженням волі на строк до 2 років;

- позбавленням волі на строк до 2 років.

Водночас, слід також врахувати можливість застосування до медичного чи фармацевтичного працівника більш суворого покарання, якщо вчинення дій чи бездіяльності, про які йшлось вище, спричинили тяжкі наслідки саме неповнолітньому.

Такі дії караються:

- обмеженням волі на строк до 5 років;

- позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ: ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Слід розуміти, що перед притягненням особи до кримінальної відповідальності кримінальна справа проходить певні етапи, у яких беруть участь різні суб’єкти (слідчий, прокурор, слідчий суддя та суддя).

Перш за все, підставами для порушення кримінальної справи є заява про вчинене кримінальне правопорушення (в письмовій чи усній формі) потерпілого чи його родичів або ж самостійне виявлення слідчим або прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Початком кримінальної справи слід розуміти внесення інформації про випадок до ЄРДР та надання йому попередньої кваліфікації.

Це є прямим обов’язком працівника правоохоронних органів після надходження йому заяви потерпілого, який він повинен виконати протягом 24 годин.

Таким чином, внесення інформації до ЄРДР жодним чином не свідчить про вчинення злочину конкретною особою, однак емоційний тиск на лікаря уже може існувати.

За словами спікера, в загальному етапи розгляду кримінальної справи є наступними:

- досудове розслідування - розгляд заяви слідчим, встановлення інформації, пошук та збір доказів, підготовка матеріалів кримінального провадження до суду;

- судовий розгляд.

Етап досудового розслідування, як правило, розпочинається отриманям повістки. Однак ці дії слідчого можуть не бути сюрпризом для лікаря, оскільки він уже повідомлений про початок кримінального провадження щодо себе. Навіть дзвінка слідчого достатньо для підтвердження освідомленості особи про його виклик до відділення поліції. Таким чином, ігнорування викликів слідчого може негативно вплинути на перебіг кримінального провадження для самого медичного працівника.

ВІДЕО: Врачебная тайна - объект правовой защиты! Условия ее разглашения

В процесі досудового розслідування слідчий здійснює слідчі дії, зокрема:

- збір документів (витребування чи вилучення документів у медичного закладу). Однак, зважаючи на особливий статус медичної документації, правильними діями слідчого в даному випадку є звернення до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до згаданих документів та отримання відповідної ухвали слідчого судді;

- допити свідків. Свідками можуть бути будь-які особи, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину. Цікавим є те, що майже завжди на даному етапі, особа, щодо якої було подано заяву, допитується по справі як свідок. Будь-який свідок зобов’язаний прибути до слідчого і давати правдиві показання, а у випадку ігнорування викликів - може бути застосований примусовий привід свідка;

- призначення та проведення судово-медичних експертиз (є важливим етапом як на етапі досудового розслідування, так і судового розгляду справи).

Наступним етапом дій слідчого під час досудового розслідування є вручення повідомлення про підозру конкретній особі: як особисто медичному працівникові, так «підозра» може бути вручена і його близьким родичам. Саме з даного моменту особа набуває не просто новий процесуальний статус - «підозрюваного», а й усі права та обов’язки, що з цього слідують.

Аналізуйте судовий акт: ПРОВЕДЕННЯ ЩЕПЛЕННЯ БЕЗ ЗГОДИ БАТЬКІВ І НЕЗАРЕЄСТРОВАНИМ ПРЕПАРАТОМ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (справа № 128/2994/15-ц, постанова ВС/КЦС від 05грудня 2018 року)

Закінчується досудове розслідування або закриттям кримінального провадження (якщо слідчим встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання), або направленням обвинувального акту до суду. З даного етапу особа набуває процесуального статусу «обвинуваченого».

Під час судового розгляду справи вона слухається у певному складі: суддя, прокурор, потерпілий, обвинувачений та адвокати.

Слід розуміти, що така справа розглядається виключно на підставі уже здобутих під час досудового розслідування доказів: тому прокурор не може подати в суді зовсім нові докази, з якими сторона захисту не була знайома раніше. Водночас судом повторно допитуються усі свідки, досліджуються усі докази, а також до суду можуть викликатись експерти, які проводили судові експертизи в межах конкретного кримінального провадження. Окрім цього під час судовго розгляду може розглядатись цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди медичним працівником, який притягається до кримінальної відповідальності.

Розгляд справи в суді в будь-якому випадку закінчується вироком, однак він може бути і виправдальний, про що свідчить і судова практика, яка існує в Україні.

Таким чином, слід констатувати, що процес притягнення медичного працівника до кримінальної відповідальності є досить тривалим, супроводжується проходженням низки процедур, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Інколи, дії щодо звернення незадоволеного пацієнта до поліції не спрямовані на реальне притягнення медичного працівника до відповідальності, а є лише засобом тиску на медичний заклад. Таким чином, лікар повинен бути готовий захищати свої права та висловити слідчому своє бачення ситуації. Останнім часом в Україні збільшилась кількість виправдувальних вироків стосовно лікарів, що свідчить про напрацювання судової практики в даній сфері, що беззаперечно позитивне вплине на розгляд схожих кримінальних проваджень у майбутньому.

Автор статті: Зозуля Наталія

Аналізуйте судовий акт: За неналежне надання стоматологічних послуг на користь пацієнта стягнуто 40 000,00 грн. моральної шкоди (Оболонський районний суд міста Києва)