Кіднепінг, ДРГ та примусова евакуація дітей. Що ж не так у новому законі?

Кабінет міністрів України нарешті ухвалив рішення щодо примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій. Відтепер рішення про виїзд неповнолітніх з гарячих точок прийматимуть не їхні батьки чи опікуни, а обласні військові адміністрації, виходячи з оцінки рівня небезпеки у населених пунктах. Передбачається, що дітей евакуюватимуть у безпечні місця в супроводі родичів або інших законних представників. Як діятимуть правоохоронці у разі категоричної відмови усіх дорослих від поїздки, наразі невідомо.

Попри впевненість, лобіста цього закону - Ірини Верещук, у переконливості українських правоохоронців, не можна виключати вірогідності того, що жоден з батьків або опікунів дитини все ж не захоче супроводжувати її під час евакуації. Суто теоретично, в такому випадку в якості законного представника можуть дозволити залучати працівника служби у справах дітей.

То що ж не так у законі про примусову евакуацію дітей з окупованих територій? Давайте розбиратися.

Ще з 2014 року, на територіях Донецької області и ДНР/ЛНР існувала негласна схема «human trafficking» жінок і дітей. Існувала довго, успішно, багато людей «зникли» завдяки цій схемі.

Що ж змінюється зараз? А те, що тепер ця схема узаконена на державному рівні. Адже чіткого механізму контролю чи за законом пройшла евакуація конкретної дитини - не має. Вирішувати чи потрібна евакуація - буде військова адміністрація. Підтвердження, що батьки або опікуни справді чинили опір евакуації отримати буде важко, а на практиці - неможливо. Та й хто цим буде займатися?

Так, безумовно, будуть і випадки, де цей закон знадобиться у позитивному сенсі, але з більшою вірогідністю, він розв’яже (і так не сильно зв’язані) руки «не тім» людям, які тепер зможуть вибирати конкретну цікаву їм дитину, «вирішувати з ким треба» і забирати дитину з сім’ї. «Законно», зручно, швидко, без питань. І скільки таких «врятованих» залишиться в Україні? Самі розумієте.

А тепер розглянемо детально, як працює ця схема. Вона дала, принаймні, один збій з дитиною в Краматорську, коли все пішло «не так» через те, що батько виявився не сільським алкоголіком і маргіналом. І йому не байдуже, що творитися з його дитиною. Ось тут і зіткнулися дві системи.

Спочатку усунути перешкоду «по-хорошому» спробував начальник служби у справах дітей Краматорська Олег Давидов, коли пропонував добровільно відмовитися від дитини та передати її до «патронатної родини». З уточненням, що мати згодна.

При опорі батька погрожував, що зробить так, що дитина взагалі забуде батьків. Потім, через адвокатів батька, він намагався передати «меседж», щоб ті умовили клієнта добровільно відмовитися від дитини. Однак і тут не спрацювало. Адвокатів не злякала навіть стрілянина у вікна поїзда Інтерсіті, та пошкодження авто.

Однак, після того розслідування цього випадку перейшло до Краматорська, де воно було зам'яте.

Проте, Служба у справах дітей відзначилася не лише в цьому. Як один із епізодів, це коли на запит щодо характеристики надійшла відповідь за підписом заступника начальника служби у справах дітей Наталії Чібор, що жодної негативної інформації про протидію порушника інспекціям немає. Після цього було вислано заперечення і прикладене їхнього ж листа, де начальник служби Олег Давидов пише, про неможливість проведення інспекцій та протидії. Після чого було отримано інший варіант листа, де Служба вже має компрометуючу інформацію про порушницю.

Тож кому віддається контроль за примусовою евакуацією? Самим викрадачам? Однозначно. Голова воєнної адміністрації цього не знає? – Знає. І має особистий інтерес, як у випадку, що дав збій. Знає про це й Ірина Верещук. І про цей конкретний випадок теж. І всіляко сприяє викрадачам. Тут не треба забувати той факт, що дитину мали передати одному зі ставлеників Віктора Медведчука – Геннадію Туркіну. А, як відомо, нинішня міністерка має давні зв'язки із одіозним Віктором Медведчуком.

Що ж виходить? А те, що цей закон насамперед вигідний саме країні-агресорові, де роблять з українськими дітьми так само. Примусова евакуація, визначення сім'ї та усиновлення. Як результат - зниклі діти.

«…Дитячий омбудсмен рф Марія Львова-Бєлова усиновила хлопчика, якого окупанти незаконно вивезли з Маріуполя… російські війська викрадають та депортують українських дітей, яких потім віддають на незаконне усиновлення у Росії. Процедура такого "усиновлення" передбачає знищення всіх документів та інформації про рідних батьків, дозволяє зміну імені...». (Посилання)

З боку країни-терориста – «депортація». З боку України – «примусова евакуація». Дія одна і теж, тільки гарна гра слів. А за фактом - законний «human trafficking».

Вище згадана дитина з Краматорська – Тімур, теж за даними поліції м. Дніпра був вивезений з Маріуполя. Питання, як він там опинився? Все вказує на те, що на ньому і відпрацьовувалася схема під новий закон. Проглядається ланцюжок і виявляються точки, де необхідно пригасити протидію. І успішно, бо на сьогоднішній день невідомо, де дитина.

Добитися чогось неможливо. Поліція знову не діє. На заяви не реагує. Про розшук ніхто навіть не думає, до ЄРДР даних не внесено.

Ухвала суду так само проігнорована. Виконавець з ювенальної превенції Печерського райвідділу, на дзвінки не відповідає, ховається, у райвідділі жодної інформації не надають. Тобто ухвалений закон «працює» на всі 100%. Тільки не на користь України та самих дітей.

А також, це дуже сприяє неповерненню дітей додому і з країн ЄС. Тобто наявно примусове переміщення етнічної групи, що, за своїм визначенням, є геноцидом.

От і виходить, що Ірина Верещук пролобіювала та узаконила геноцид, руйнування сімей, позбавлення дітей батьків, позбавлення дітей національний ідентифікації.

А вищезгадане є руйнуванням нації зсередини. «Громадянське» ДРГ? – однозначно так.

За останньою ж інформацією, громадянка України, відома «Краматорська Бджілка» (вона же і є бабусею дитини), приховує місцезнаходження Тімура. Вона ж є безпосереднім «містком» між викраденою дитиною та Іриною Верещук (Посилання).

За логічним ланцюжком - тут недалеко і Віктор Медведчук і росія (Посилання).

Поки що немає достовірної інформації, на яке ім'я будуть, або вже зроблені документи для Тімура, проте це якраз те, як діє країна-терорист-агресор. Йде відпрацювання наступного етапу схеми. Чи спрацює Гаазька конвенція 1980 року у таких випадках? – Ні. І тому доказ з Естонії і з тією ж дитиною з Краматорська, Тімуром. (Посилання).

Як вбачається, все набагато спрощується із новим законом:

1. Вибирається дитина, що сподобалася.

2. Вивозиться на територію боїв (реально, або тільки по паперах).

3. Вилучається Службою у справах дітей або поліцією.

4. Передається у «безпечне місце» - замовникам дитини.

5. Все законно та дуже швидко, протягом 2-3 днів.

Можливо, такі усиновлення – для забезпечення комфорту замовників (а, як стверджують наші джерела, що вартість української дитини на сьогодні становить від 50, 000 до 200,000 Євро) можна буде зручно оформляти через «Дію».

І звернення до поліції не допоможуть. Поліція не робить нічого. Ось початковій приклад коли дитину було викрадено в ніч з 30 на 31 грудня 2020 року, Талон реєстрації заяви видали лише 05.01.2021. Ніхто не робив нічого. В наслідок чого до суду було подано заяву за ст.303 про внесення даних до ЄРДР та початку розслідування. Суд розглянув та задовольнив скаргу. Але, лише 26 жовтня 2022 року. Справа 757/368/21-к. А дані до ЄРДР поліція не внесла і нічого не робить й до сьогодні.

Так куди скаржитися і хто має реагувати на неправомірні дій при евакуації дітей? - Питання риторичне. І пані Верещук це чудово відомо. Тобто схема вивірена та надійна. Закон за «евакуаторів». А Україна перетворюється на «Сомалі-2». І «сафарі» на дітей.

«Також варто пам’ятати про статтю 166 Кримінального кодексу, згідно з якою батьків може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за свідоме піддавання дитини фізичній небезпеці», – наголосила Ирина Верещук.

Чим, фактично, розв'язала руки «своїм нарядам поліції» (а вони вже сформовані у Краматорську), за якогось опору батьків за спробою відібрати дитину.

І зводиться нанівець ст.154 СК України про самозахист своєї дитини. І в цьому випадку, «своя поліція» відпрацює чітко і без зволікань, а нейтральну поліцію до дитини не допустять. Ця частина також вже відпрацьована.

« Інструментарій, який є зараз, дозволить нашій поліції використати можливість. Влада повинна дбати про дітей. А батьки несуть, до речі, кримінальну відповідальність — 166 стаття Кримінального кодексу — вони зобов’язані зберегти життя і здоров’я в найкращих інтересах дитини.» — наголосила Верещук.

І навіть якщо батьки чинили опір, то ця перешкода буде усунена. Історія, як на аудіо записи, фото з Інтерсіті та побитою машиною не повториться. Батьки будуть засуджені та ізольовані. Все «законно». І це вже заздалегідь озвучена загроза-попередження батькам, щоби навіть не думали захищати своїх дітей. А покірно віддавали.

Як суддя у м. Рапла (Естонія) Агле Єлмік (Rapla, Estonia, Agle Elmik) визнала незаконне вивезення дитини, тобто крадіжку. Але повертати – не повернемо з огляду на те, що проти матері дитини в Україні відкрито кримінальні справи і їй завдасть дискомфорту, коли доведеться відповідати за скоєне. А для дитини найкраще в Естонії. Пункт 13Б Конвенції.

Так само і в Україні, фактично вирішуватиме долю дітей та батьків зараз буде людина лише після кількох місяців навчання бути поліцейською, та й то формально, а до цього яка працювала баристою, або в нічному клубі, як приклад із Краматорська.

Тотожно за одноосібним рішенням Агле Елмік (Agle Elmik) в Эстонии. І всупереч Гаазькій конвенції. Подібна ж політика проводиться на окупованих територіях країною-агресором.

А зараз розглянемо, як відповідача, омбудсмена РФ Марію Львову-Бєлову, яка всиновила вкрадену в Україні дитину. Його також немає шансів повернути, адже з погляду конвенції – для дитини так краще. Справді - успішна нова мама-омбудсмен, умови утримання відмінні, явно не бідує. Може навіть і дитину справді полюбила. Однозначно краще ніж в Україні. Все добре, тільки за такою логікою абсолютно всіх дітей в Україні треба відібрати у батьків і вивезти. Відібрати просто на вулиці. Сподобалася дитина – викликай поліцію чи Службу у справах дітей та забирай. Просто та легально.

А далі – і елітні еротичні салони, і прийомні сім'ї, і торгівля органами. Варіантів маса.

Повертаючись до Естонії, виходить теж саме – країна офіційно підтримує геноцид, приховує злочинців та сприяє крадіжці дітей. Звідси і злагоджена дія мерії, суду та поліції м. Рапла у викраденні та прихованні інформації про дитину.

А на прикладі судового рішення Агле Єлмік (Agle Elmik) у справі 2-22-12716, базується та відпрацьована дія «закону Верещук». Порушуючи Гаазьку Конвенцію та міжнародні угоди.

Отже, дії Естонської сторони такі самі, як і дії омбудсмена рф – терористичні та пов'язані зі сферою військових злочинів, за якими у майбутньому і візьметься Гаазький трибунал. А поки що в Україні винесено рішення Печерським судом про відкриття кримінальної справи за ст. 146-1 ККУ проти офіційних осіб м. Рапла в Естонії - Сирії Пракс (Sirje Praks) та Герта Вілларда (Gert Villard). Справа 757/8061/23-к.

Про необхідні зміни у Гаазькій конвенції 1980 р., які можуть допомогти запобігти подібному, вже писали раніше, до прийняття закону Верещук.

Нині ж виникла ситуація, коли представники країни-агресора насправді аргументовано та обґрунтовано можуть заявити про геноцид, дискримінацію та навіть піратство в Україні. І ніхто у цивілізованому світі нічого не зможе заперечити. Та й не буде. Так і вийде, що агресор не такий уже й агресор, просто раніше «не могли надати однозначних доказів». А це і є дії ДРГ у гібридній війні. ДРГ не тільки у формі та з автоматом на лінії зіткнення. А і ворог в образі «рятівника» із «законом» та добрими намірами, якими, як відомо, дорога в пекло вимощена.

Автор статті: Acco Service / (Акко сервіс)