Частина 2. Домашнє насилля, міжнародне викрадення дітей і тероризм в Україні та Європі.

У першій частині статті були розглянуті факти міжнародної справи про викрадення дитини та домашнього насильства, що мали місце в Україні та Естонії. Далі продовжимо аналіз ситуації, що відбувається.

В судовій справи в Естонії наявні заяви «зацікавленої особи» Сирії Пракс, про те, що мати ніколи не ображає дитину і відсутня інформація про якесь насильство з боку матері.

Однак таки заяви не слід брати до уваги по-перше, через відсутність будь-яких доказів сказаного та особисту зацікавленість Сирії Пракс (Sirje Praks).

По-друге, вказана фахівець не має реальної картини того, що відбувається і що відбувалося в Україні. Ніхто не знає, що відбувається, коли дитина постійно з матір'ю і сама не усвідомлює реального стану обставин.

Безпідставні твердження, засновані лише на нічим не підкріплених словах, не можуть жодним чином прийматися до відома, навіть якщо ці слова подані на офіційному бланку.

Практикою доведено, ще психологічне насильство – воно тихе і найчастіше не проявляється у фізичних травмах, криках та сварках. Від чого воно є одним із найнебезпечніших видів насильства, та призводить до випадків таких як:

https://rus.postimees.ee/7641268/mat-zakryvala-glaza-rebenku-kotorogo-godami-nasilovali-i-izbivali-doma-pomogli-shkolnye-uchitelya

https://tsn.ua/ru/ukrayina/mat-otrezala-golovu-rodnoy-docheri-i-gulyala-s-ney-po-ulicam-harkova-vse-podrobnosti-ubiystva-1538205.html

https://crimezone.in.ua/podiji/13840-u-dnipri-vitchim-dushiv-ditinu-mati-nazvala-ce-chastinoju-vihovnogo-procesu-foto.html

Оскільки йдеться про іноземних громадян, у жодному разі не можна ігнорувати той факт, що в Україні Алла перебуває на обліку у поліції як кривдник, щодо неї розслідується низка кримінальних справ, у тому числі щодо домашнього насильства, а на території Естонії Алла ховається від правоохоронних органів Україні, де перебуває у розшуку, як і викрадена їй дитина.

Разом з цим, у справі присутні офіційні документи, характеристики та експертні висновки про відсутність будь-якого насильства з боку батька, а також документи, що підтверджують відсутність будь-яких правопорушень батьком взагалі.

Посилання на те, що якщо будь-який факт є не відомим Сирії Пракс - не може жодним чином свідчити про його відсутність, тим більше, що ще спочатку про подібну ситуацію Міністерство Юстиції України повідомило офіційні органи Естонії.

Те, що комусь, щось невідомо, ніяк не може вважатися відсутністю факту. Така позиція є помилковою взагалі.

Те, що відбувається зараз, є ігноруванням офіційного повідомлення з боку Української влади і має бути розглянуте окремо на рівні Міністерств Іноземних Справ Естонії та України, Посольства України, а оскільки йдеться про громадянина Ізраїлю, то також й Ізраїлю.

26.10.2022 суд у Києві 26.10.2022 виніс рішення щодо проведення додаткового розслідування за фактом крадіжки дитини та насильства над дитиною і батьком з боку Алли, які мали місце в ніч з 30 на 31.12.2020 року.

A 02.11.2022, після вивчення всіх фактів та виявлених обставин у справі про надання Аллою неправдивих свідчень, судом м. Дніпро було винесено рішення щодо проведення додаткових слідчих дій у кримінальній справі за ст. 384 Кримінального Кодексу України (надання неправдивих показань та свідчень). Що підтверджує систематичне введення в оману правоохоронних та інших офіційних органів Аллою, яка використовує дитину як інструмент обману та маніпуляції

«Згідно з останньою практикою, Верховний Суд України цілком обґрунтовано вважає, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею, мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже, в такому разі, поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. (Постанова від 25.10.2022 по справі № 750/9620/20; Постанова від 12.01.2022 року у справі N 663/724/19).

Оскільки йдеться про дитину з України, то важливо і необхідно враховувати також і практику Верховного суду України щодо подібних випадків, оскільки наслідки рішення однозначно впливають та вплинуть у майбутньому на життя дитини, формування її особистості, правових поглядів з урахуванням Українського менталітету.» - коментують наші спеціалісти.

ТЕРОРИЗМ

Слід звернути особливу увагу на те, що дії, які вчиняються Аллою зараз в Естонії і раніше в Україні, фактично є проявом терористичної діяльності і залученням малолітньої дитини в терористичну діяльність, з погляду способів та методів їх вчинення. А саме:

- одна з ознак терористичної діяльності – це прикриття своїх власних дій, якоюсь іншою особою – заручником.

- дії під прикриттям дітей є проявом терористичної спрямованості даних дій, незалежно від того, ким і за яких умов вони здійснюються.

- те, що ці дії можуть відбуватися матір'ю, батьком чи іншим близьким родичем дитини, яка через свою залежність, обману чи нерозуміння суті того, що відбувається стає співучасником, найчастіше добровільно, жоднім чином не є виправданням і відсутністю вини терориста, навіть з посиланням на власну думку дитини.

- дитина, яка вчинила терористичні дії, незважаючи на її вік, так само є терористом.

Одним із всесвітньо відомих та показових прикладів прояв такого тероризму є справа «Семи Симеонів» - захоплення літака 8 березня 1988 року сім'єю Овечкіних - музикантів з Іркутська (росія), включаючи малолітніх дітей, молодшим з яких було на той час 9 років (Сергію Овечкіну) та 10 років (Уляні Овечкіної). Захоплення відбулось під керівництвом матері-героїні та гордості області – Нінель Овечкіної.

Наслідки того теракту стали фатальними. Убиті та постраждали люди, згорів літак.

Мати, розуміючи що вони не мають жодних шансів, наказала синові (Василю) застрелити братів і себе. Молодших дітей, що вижили, за рішенням суду відправили до шкіл-інтернатів. Уляна Овечкіна намагалася накласти на себе руки та стала інвалідом. Малолітні Сергій та Уляна Овечкіни судом СРСР визнані терористами. Всі члени сім'ї Овечкіних, які залишилися живими, воліють не спілкуватися зі сторонніми і не згадувати про трагедію, яка зламала їм життя. У цій справі є і маловідомі та досі засекречені факти. Секретність і нерозголошення було визначено судом СРСР з метою захисту, та на користь неповнолітньої на той момент дитини, що згодом негативно позначилося на самому Сергію.

Також цікавий і той факт, що літак нібито для дозаправки був спрямовані на військовий аеродром Вещево в районі Виборга. На землі ж було ухвалено рішення, що у разі перетину кордону СРСР, літак буде знищено.Тобто вже склалася ситуація що мати навмисне, діючи у своїх інтересах, наразила на смертельну небезпеку своїх дітей.

Цей приклад однозначно вказує на те, що перебування дитини з матір'ю не може бути однозначним свідченням про найкраще для дитини. Мати так само може в першу чергу прикриватися дітьми та використовувати їх, а також їх убити, з метою врятувати, на її думку, саму себе.

Інше, коли за нічим не підкріпленими словами Сирії Пракс, ще негативного впливу Алли на Тімура не виявлено, незважаючи на всі документальні підтвердження, у конкретній ситуації слід проводити аналогію з тим, що хоча сім'я Овечкіних, завжди були на увазі у всій області та сусідів у тому числі, ніхто не помітив ні підготовки до теракту, ні будь-якої зміни у поведінці малолітніх дітей.

Необхідно враховувати і те, що при проходженні митниці 9 та 10 літні діти приховали від міліції, що проносять зброю, патрони та вибухівку до літака, та не звернулись за допомогою. Тобто, по суті, будучи заручниками та жертвами обману, самі стали добровільними співучасниками злочину, та його ж жертвами, що у серпні 1973 року було названо «Стокгольмським синдромом» (заручники захищали своїх викрадачів, і після звільнення відмовлялися давати свідчення проти них у суді).

«Стокгольмський синдром» зараз проявляється і у Тімура, що всіляко намагаються приховати в м. Рапла (Rapla) на користь Алли, незважаючи на попереднє повідомлення з боку Міністерства Юстиції України і повну обізнаність.

Для будь-якої дитини його мама завжди добра щоб вона не робила, тому такі випадки не поодинокі, що так само загальновідомо і не потребує додаткових підтверджень.

Також «репутація», зовнішній вигляд, думка оточуючих, та особисті симпатії (як у наведеному прикладі – дії працівників міліції та митниці, які не здійснили ретельного та неупередженого огляду та перевірки, обмежившись формальністю) не можуть і не повинні жодним чином впливати на прийняті рішення.

ПРАВОВИ ВИСНОВКІ

Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Згідно з положеннями Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Іноземці та особи без громадянства, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни.

Ні Міжнародне законодавство, ні законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною та її вихованням.

Встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Європейський Суд з Прав Людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Також зазначено, що презумпція на користь матері в справах щодо дітей не підтверджується на рівні ООН, не відповідає позиції Ради Європи та не випливає з Декларації або прецедентної практики Європейського Суду з Прав Людини (рішення ЄСПЛ в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, «Цаунеґґер проти Німеччини», «М.Л. проти Великобританії» та ін.).

НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧИТИ, ЩО РАДА ЄВРОПИ ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ЗАСУДЖУВАЛА НЕРІВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО БАТЬКІВ І НАГОЛОШУВАЛА НА ТОМУ, ЩО РОЛЬ БАТЬКА ЩОДО ДІТЕЙ НЕОБХІДНО КРАЩЕ ВИЗНАВАТИ І НАЛЕЖНО ЦІНУВАТИ.

Наприклад, у своїй Постанові № 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька», Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім'ї, як відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п'ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім'ї».

Таким чином, актуальна Міжнародна судова практика стоїть на позиції захисту, та гарантує рівноцінне становище обох батьків і наголошує що дискримінаційне ставлення та приниження ролі батька є неприпустимим та суперечить законодавству.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки, викладені в Міжнародної судової практики та позиції ЄСПЛ.

ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ

Стаття 11 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року покладає на Держави - учасниці зобов’язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Сторона Конвенції, відповідно до статей 1 і 2, має зобов’язання вживати всіх належних заходів для забезпечення негайного повернення дітей, протиправно переміщених або утримуваних. Для цього мають використовуються самі швидкі наявні процедури.

У таких справах, як правило, дитину вивозить або відмовляється повернути в державу постійного проживання один із батьків, інший родич, або навіть особа, яка не перебуває у родинних стосунках з дитиною (наприклад, хрещені батьки), не погодивши це з тим, хто також має права піклування про дитину.

Якщо особа, яка забирає дитину за кордон, є членом сім’ї дитини, то дитина стає «заручником» одного з батьків та особистих негараздів у відносинах між батьками (тобто жертвою тероризму, а сама особа – терористом та загарбником заручника. Що є кримінальним злочином. Особи, які сприяють і покривають цей злочин, фактично так само вважаються загарбниками і терористами, та підлягають відповідному покаранню.

Швидкі дії по поверненню дитини мають також перешкодити особі, яка вивезла або утримує дитину, звернутися до суду та отримати рішення про визначення місця проживання дитини або виключне право на піклування про дитину.

Адже така особа, як правило, сподівається маніпулювати законом і отримати у тій державі, в якій опинилася дитина, рішення на свою користь, тобто «узаконити» переміщення дитини.

Дуже часто йдеться про ту державу, в який особа розраховує на більш вигідне для себе становище у суді. - (Що зараз і відбувається в м. Рапла і тому жоден з поданих висновків з боку соціальних служб Естонії не може братися до уваги).

З урахуванням зазначеного, Конвенція встановлює своїм завдання відновлення статус-кво шляхом негайного повернення дітей, які були неправомірно вивезені.

Важливо враховувати, що вирішувати будь-які спори стосовно місця проживання і здійснення піклування про дитину мають право лише органи за місцем постійного проживання дитини.

Відповідно до статті 19 Конвенції, жодне з рішень, прийнятих відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини не можна вважати таким, що вирішує будь-яке питання про піклування.

Цілі Конвенції досягаються шляхом співпраці компетентних органів в Державах-учасницях.

З метою досягнення цілей Конвенції, Центральні органи забезпечують виконання функцій, визначених статтею 7 Конвенції, перш за все щоб:

1. виявити місцезнаходження дитини;
2. запобігти нанесенню подальшої шкоди дитині або збитку зацікавленим сторонам шляхом вжиття тимчасових заходів;
3. ініціювати судові або адміністративні процедури, або сприяти таким процедурам з метою домогтися повернення дитини та, якщо це доречно, організовувати або забезпечити ефективне здійснення права доступу;
4. якщо потребують обставини, надавати або сприяти наданню юридичної допомоги і консультацій, включаючи участь адвокатів і юридичних радників;
5. надавати таку організаційну допомогу, яка може бути необхідна і доречна для забезпечення безпечного повернення дитини.

Застосування принципу негайного повернення дитини дозволяє досягти цілої низки позитивних наслідків, а саме:

1. захистити права дитини на продовження контакту (спілкування) з обома батьками;
2. сприяти тому, щоб рішення щодо піклування про дитину приймалося єдиним компетентним судом відповідно до законодавства держави її постійного проживання;
3. позбавити того з батьків, хто чинить протиправні дії, процесуальних переваг, що можуть виникнути в іншій державі;
4. стримувати потенційних «викрадачів» від протиправних дій.

ПІДСУМКОВА ПОЗИЦІЯ

Повертаючись до того, що відбувається в Естонії, слід звернути особливу увагу на слова дитини про небажання спілкуватися з батьком, насильство з боку батька і відсутність будь-яких хороших спогадів за все життя.

1. Це все є відрепетируваної промовою покірної дитини, яка говорить завчений текст і чиє сприйняття дійсності вже змінилося під тиском, та в результаті тривалого впливу деструктивних факторів і перебування під вартою психіатричне нездорового злочинця, ким би він не був - «Стокгольмський синдром».
2. Наявні також всі ознаки амнезії у дитини, про що неодноразово згадувалося на початку.
3. Слова дитини варто розглядати виключно в контексті аудіо записів подій у Краматорській школі, коли адвокати, намагалися вручити подарунки від батька .

Добре видно, що мати заборонила дитини приймати подарунки. А після закінчення розмови Тімур повторив небажання мати щось брати від батька - як власну думку, хоча дитині дуже хотілося прийняти подарунки і вона тяглася до іграшок, смартфону та планшету. Якби адвокати не були свідками подій і не було фіксації, то навіть там можна було б зробити висновок - що слова, думки і дії Тимура правдиві. Ось що відбувається зараз і в Естонії.

Перед розмовою, Тімур вже готовий і скрізь повторює завчений текст, так як до і після розмови він постійно з Аллою, повністю залежить від неї, та не може, навіть якщо хоче, сказати щось інше.

Тому і була подана заява про відлучення дитини від матері на період процесу, щоб вивести її з купола негативного впливу мати. Про що свідчать подані документи в Міністерство Юстиції України, та заява в Поліцію Естонії від 01.09.2022.

1. Таким чином, прислухатися до дитини в цьому процесі немає сенсу, її слова ніяк не можуть сприйматися і враховуватися, вона на 100% знаходиться під впливом матері, повністю залежить від неї і не знає правди.
2. Також не можна враховувати висновки зацікавленого спеціаліста Служби у справах дітей м. Рапла Сирії Пракс, виходячи з тих самих тверджень, плюс за наявністю особистої зацікавленості, особистої неприязні та бажання помститися батьку за офіційні заяви.
3. Те, що зараз відбуваються допити дитини, втягнення в новий процес – це навмисне нанесення психологічної травми дитині, навіть зі схвалення і дозволу матері, як це вже було в Україні, коли Алла просила поліцію, щоб допитати її сина, якому на той час було 7 років, і заздалегідь повідомила в СМС, що це травмує дитину. Це було зроблено виключно на шкоду дитині, але на захист власних інтересів Алли. Зараз те саме відбувається під прикриттям офіційних структур Естонії у м. Рапла.
4. Батько, як законний представник Тімура, заперечує проти безпосередньої участі Тімура під час розгляду справи, заперечує проти допиту та тиску на нього з боку суду, представників державних та інших установ Естонії. Але в Естонії ці заборони залишаються без уваги.

Яким ж є рішення?

Оскільки Тімур зараз перебуває під шкідливім впливом матері, не може вільно висловлювати свою думку і повторює негативну інформацію щодо батька, яку йому прищепила мати, та яка зовсім не відповідає дійсності і шкодить благополуччю дитини, ще вже під постійним впливом відмовляється від опіки та підтримки рідного батька; та оскільки вирішення цієї справи стосується дуже важливого питання щодо життя дитини, то тільки відокремлення дитини від впливу матері дозволить вирішити цей спір справедливо та з урахуванням прав усіх сторін. Що, у свою чергу, відповідає Міжнародній судовій практиці, позиції ЄСПЛ, та засадам Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

P.S. Наразі судом першої інстанції Естонії встановлено та визнано факт викрадення (незаконного переміщення) дитини матір'ю, проте дитину повертати відмовляються виходячи з того, що проти матері в Україні відкрити кримінальні провадження та велика ймовірність обвинувального вироку, що завдасть їй морального дискомфорту. А тому і матір і дитину залишають в Естонії.

Дане судове рішення наочно свідчить про фактичне приховування Естонією правопорушників, умисне ігнорування доказів, сприяння крадіжці та незаконному вивезенню дітей з України, що тотожно з діями країни-терориста-агресора.

Автор статті: ACCO Service / (АККО сервис)