Частина 1. Домашнє насилля, міжнародне викрадення дітей і тероризм в Україні та Європі.

На сьогоднішній день, через рік після початку повномасштабної військової агресії росії проти України, особливо гостро стали виявлятися численні випадки соціальних спірних і конфліктних ситуацій у різних сферах.

Під час війни багато жінок з дітьми залишили Україну та влаштовують своє життя в Європі. Проте, не всі діють сумлінно та законно. Велика кількість сімей розпадається, діти та батьки позбавляються один одного лише тому, що матері однобічно вирішують будувати нове життя за межами рідної країни.

Дали ретельно розглянутий нами випадок, що прийшов каналами соціальних мереж, (посилання), який наочно демонструє всю проблематику вирішення ситуації і неготовність ні суспільства, ні правових систем до подібних випадків, які будуть набувати масового характеру.

У цій статті розберемо факт викрадення дитини, насильства та злочинів з боку матері, які ще розпочавшись до війни, вже набули статусу міжнародних злочинів і як визначально не припинене насильство трансформувалося у тероризм. А так само як країни Європи надають притулок злочинцям та терористам, як беруть українських дітей у заручники.

Міжнародна дія почалася з того, коли батько, подав до Міністерства Юстиції України запит на підставі статей 3 і 12 Гаазької конвенції про негайне повернення його сина Тімура, на підставі якого в Естонському Суді 02.09.2022 було відкрито відповідне провадження № 2-22-12716.

Після чого 06.09.2022 мати - Алла надіслала СМС с погрозами і якийсь зв'язок з дитиною був нею перерваний остаточно. Тімура до Естонії мати Алла таємно перевезла, не повідомивши Заявника, і довгий час приховувала справжнє місцезнаходження дитині від батька, який має рівну опіку над сином.

Країна перебування дитини, - Естонія, була встановлена поліцією Австрії після звернення до Інтерполу.

Мати всіляко приховувала місцезнаходження дитини, своє місцезнаходження, та вводила в оману правоохоронні органи України, повідомляючи неправдиві відомості.

«Таки дії матері свідчать про відчуження батька та дитині, що, згідно з позицією ЄСПЛ, є домашнім психологічним насильством, яке завдає шкоди благополуччю та розвитку дитини, а наслідки відчуження вважаються рівнозначними насильству сексуального характеру.

Слід брати до уваги той факт, що за наявності будь-яких спорів, психологічний тиск, маніпуляції, використання дитини як інструмент тиску та шантажу, а також прояви домашнього насильства лише зростають і сама наявність спору не може бути причиною для не розгляду фактів домашнього насильства та сприяння його продовженню, залишаючи потерпілого і надалі перебувати з кривдником.

Пользуйтесь консультацией: Дают ли что-то профилактические работы по обидчику, совершившему домашнее насилие

Це є загальновідомим фактом, що не вимагає жодних додаткових доказів, і постійно підкреслюється ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Верховний Суд України цілком обґрунтовано вважає, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею, мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже, в такому разі, поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. (Постанова від 25.10.2022 по справі № 750/9620/20; Постанова від 12.01.2022 року у справі N 663/724/19).

Тимчасова заборона у спілкуванні з дитиною іншому з батьків, під впливом якого зараз перебуває дитина, а також зміна її місця перебування в даному конкретному випадку до винесення відповідного рішення суду, обумовлена ​​ потребою у захисту дитини, та додатково виконує захисну та запобіжну функцію, направленою на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки з огляду на наявність ризиків, передбачених законодавством до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття щодо нього рішення у відповідних адміністративних чи кримінальних провадженнях.

Інакше створюється зворотний прецедент, що за наявності якоїсь суперечки, порушується рівність прав на користь кривдника, порушується право постраждалої особи та його малолітньої дитини, не страждати від домашнього насильства, нехтуючи при цьому основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству.

А тому, в даному випадку, справу слід розглядати насамперед також із погляду Стамбульської Конвенції. І так як йдеться про іноземних громадян (України), керуватися необхідно виключно нормами Міжнародного Законодавства, та враховувати останню практику Верховного суду України щодо подібних випадків, оскільки наслідки рішень впливають на події та на життя конкретних осіб в іншій країні і не можуть регулюватися виключно законодавством будь-якої третьої країни, обраної правопорушником та кривдником.» - коментують наші експерти.

Ця справа почалася задовго до початку військових дій, однак через бездіяльність державних органів в Україні, стереотипів – що насильником та правопорушником може бути виключно батько, а матері будь-які злочини дозволені, сталося таке:

1. У ніч з 30 на 31.12.2020 з квартири в Києві, де батько мешкав з дитиною, після злому замків (посилання) дитину було викрадено і вивезено до Краматорська, до неї було застосовано насильство, про що свідчать самі поліцейські.
2. Після цього, мати надала до різних інстанцій низку висновків психологів, де вже фігурував страх перед батьком, небажання спілкуватися та інше. Далі з'ясувалося, що до різних інстанцій було подано практично однакові документи – однією датою, під одним номером, але з різним змістом одного важливого твердження.
3. Під час розслідування цього факту, з'ясувалося, що всі висновки є підробленими та тексти того, що було сказано дитиною, були спочатку погоджені з Аллою та її матір'ю Аннетою, яка притягувалася до відповідальності за домашнє насильство. Психологи в Україні бачили дитину лише по одному разу, тобто справжньою метою матері була не допомога дитині, а отримання необхідних для неї документів. Після цього дитина завжди зникала.
4. Така сама ситуація складається зараз і в Естонії, коли відбуваються допити і тиск на дитину, все фіксується в присутності, або зі слів матері і так само є недостовірним.

Тим більше, що ще спочатку працівник служби у справах дітей м. Рапла, Сирія Пракс (Sirje Praks) заявила, що буде допитана малолітня дитина, і вона скаже, що хоче бути з мамою (ще до фактичного допиту дитини). Якщо ж він скаже інше, то терміново зв'яжуться з матір'ю і питатимуть, чому Тімур сказав інше (тобто не те, що було узгоджено спочатку). Цим самим однозначно підтверджується, що сказане дитиною є заздалегідь продуманим, недостовірним і ніяк не може братися до уваги.

Так само не можуть братися до уваги будь-які висновки та позиції з боку Сирії Пракс (Sirje Praks), оскільки вона, ще 7 вересня 2022, повідомила про те, що незважаючи на жодні докази вірять лише словам Алли, тому що "вона симпатична і всім подобається". А пізніше спеціаліст сама зізналася у отриманні оплати від Алли за внесення недостовірних даних та сприяння останній.

Пользуйтесь консультацией: Кто в доме хозяин? Что такое домашнее насилие

ОСНОВНІ ПРОЯВИ НАСИЛЬСТВА З БОКУ МАТЕРІ ТА ЇЇ ОТТОЧЕНЯ

Над дитиною, з моменту викрадення, постійно відбувалося і продовжують відбуватися акти насильства з боку матері та її оточення, що якимось чином екстраполюються на батька.

Так у документах, поданих до суду, зазначено, що батько вкрав дитину зі школи. Факт крадіжки дитини зі школи у Краматорську насправді мав місце, коли дитину невідомий чоловік витягував за шию зі школи, силою закидав у машину, після чого дитину було вивезено з міста і десь заховано. Це відбувалося за сприяння матері Алли - Аннети, яка у цій школі працювала бібліотекарем і мала тісні зв'язки з керівництвом школи.

Даний конкретний факт був зафіксований у поліції України і саме викрадення відбувалося у присутності наряду поліції, які не встигли затримати викрадача через розрив у дистанції. Як з'ясувалося пізніше, дитину відвіз черговий «тато».

Крім цього, за свідченнями представників школи, нібито «тато» приходив до школи, дитина з ним не бажала спілкуватися, а потім з'явився «поліціант», який в класі фотографував дитину, потім показував це «татові», тим самим однозначно завдаючи дитині травми. Однак ні батьку дитини, ні офіційним співробітникам поліції про це було невідомо.

Тобто все відбувалося виключно за участю подільників Алли з метою залякування дитини, завдання Тімуру чергової травми та переконання, що з усім поганим і травмуючім пов'язаний саме тато.

Крім психологічного насильства, над дитиною відбувалося і фізичне з боку і з дозволу матері, крім фактів побиття дитини, мало місце і медикаментозне насильство. А саме відпадок, коли під виглядом щеплення дитині було введено психотропного препарату російського виробництва, що впливає на пам'ять і викликає звикання.

Цей факт з'ясувався після того, як батьком було отримано копію медичної картки дитини, де виявилося, що дитині було зроблено невідоме щеплення під виглядом «манту». Однак підпис батьків не відповідає ані підпису Алли, ані однозначно підпису батька. За цим фактом було подано заяву до органів охорони здоров'я. Їхня відповідь, - що в результаті перевірки було отримано підтвердження від мати (Алли), про те що підпис її. Після чого було подано заяву в поліцію України і під час розслідування з'ясувалося, що підпис не належить Алли, а дитині цілеспрямовано вводилася ін'єкція психотропного препарату.

Таким чином, у рамках звичайної справи щодо підробки документів, слідством фактично була встановлена одна з можливих причин появи провалів у пам'яті дитини, що поясніє ще вона абсолютно не пам'ятає справжні події з життя. Цим самим пояснюються і подані до суду Естонії фрази дитини про відсутність якихось хороших спогадів про батька за все життя, про це ж саме надає свідчення і психолог, коли говорить про цілеспрямовану обробку дитини матір'ю та її оточенням, щоб дитина забула батька і боялася його.

Оскільки мати зловживала в Україні психотропними препаратами, до яких мала вільний доступ і є низка фактів, що підтверджують використання їх для дитини, - про що сказано ще під час подання заяви до Міністерства Юстиції України, то цей факт лише свідчить про те, що жодні заяви дитини не можуть братися до уваги, так само як і висновки, подані спеціалістом Служби у справах дітей м. Рапла Сирією Пракс.

1. Слід особливо враховувати той факт, що мати постійно втручає дитину в усі дорослі процеси, прикривається нею, навмисне завдає дитині психологічних травм, подаючи це таким чином, що все відбувається через тато, тим самим викликаючи у дитини страх та ненависть до рідного батька. Що і є метою матері, яка має виключно свої особисті цілі і не звертає жодної уваги на справжній благополучний стан сина, умисно його травмуючи.
2. Цей факт підтверджується як діями в Україні – де Алла сама просила у слідчого проводити поліцейські допити 7-річной, на той час дитини, яка ще не вміла до ладу читати і писати, коли дитину силою змусили поставити свій підпис у протоколі з хибними свідченнями, які, як з'ясувалося в результаті розслідування проти незаконних дій поліцейського, було записано виключно зі слів матері та видано за слова дитини. При цьому, ще до початку допита, Алла надіслала в СМС повідомленні, що через допит дитина вже психологічно травмована. Тобто мати діяла свідоме та навмисне.
3. Так само відбувається зараз і в Естонії, коли в справжніх інтересах дитини є ніяким чином не брати участь у жодних процесах, натомість мати всюди її втручає, дозволяє тиск і брехню. Тим самим прикривається малолітньою дитиною і діє виключно у своїх власних інтересах.
4. Офіційними ж органами зовсім ігнорується заборона батька в проведенні будь-яких дій із дитиною, ніж травмувати психіку. Ігноруються вимоги щоб дорослі питання вирішувати дорослим, а не перекладати все на малолітню дитину, лише тому, що, за словами «зацікавленої особи» – соціального працівника Сирії Пракс, «волосся дитини відповідає стрижці 9-річної дитині». І не знаючи менталітету дитини – іноземця та країни, Сирія Пракс щось вирішує виключно зі слів матері і, відповідно, на її користь.

Додатково слід враховувати, що дитина не мала і не могла мати жодної можливості вирішувати де їй знаходиться, що відповідає переміщенню та утримування в Естонії обманним шляхом.

Користуйтеся консультацією: Домашнє насильство: основне поняття та аналіз практики за ст.126-1 ККУ.

Внаслідок свого віку, дитина не в змозі це усвідомити з погляду кримінального кодексу, однак це не скасовує фактичне захоплення дитини в заручники та маніпулювання нею, щоб змусити батька виконати чи відмовитися від будь-яких дій. Така дія беззаперечно відповідає PerS § 134, 135 Кримінального кодексу Естонії.

Однозначно, що у найкращих інтересах дитини є зростатиме в оточенні чесності, правди, моралі, відсутності тиску та насильства, поваги до сім'ї та сімейних цінностей, самоідентифікації та поваги до оточуючих. Що ніяк не відповідає тому життю, на яке дитину прирекла мати правопорушниця, де явно демонструється зневага як сімейними цінностями, так і всілякими моральними засадами, та явно показується – що всього досягти можна лише брехнею, аморальною поведінкою, насильством та обманом. Що всі злочини та порушення безкарні. А законослухняність навпаки нікчемна і карана.

Окрема частина статті буде присвячена правовій частині справи, подіям, що відбуваються в Естонії, та аналізу ситуації з погляду прояву тероризму.

Автор статті: ACCO Service / (АККО сервис)