Головна Блог ... Цікаві судові рішення Дії працівника поліції щодо складання протоколу про адмінправопорушення є підставою для відшкодування моральної шкоди, бо справа про адмінправопорушення була закрита судом через відсутність складу. (ВС КЦС справа № 953/6561/20 від 26.01.2022 р.). Дії працівника поліції щодо складання протоколу пр...

Дії працівника поліції щодо складання протоколу про адмінправопорушення є підставою для відшкодування моральної шкоди, бо справа про адмінправопорушення була закрита судом через відсутність складу. (ВС КЦС справа № 953/6561/20 від 26.01.2022 р.).

Відключити рекламу
- b3b55c81057377b2d9ff11bdb5f6be18.jpg

У цій справі цікавим є висновок апеляційного суду і ВС КЦС, щодо підстав для можливості отримати компенсацію моральної шкоди - навіть просто за складення протоколу про адмінправопорушення (без подальшого штрафу чи інших адмін.стягнень). Адже на думку ВС КЦС - той факт, що було закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Фабула судового акту: Працівником патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП (керування ТЗ у стані сп’яніння) щодо особи. У особи були відібране водійське посвідчення. Згодом - через більше ніж два місяці, постановою районного суду провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Внаслідок цього, він звернувся в суд з позовом до Департамента патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, де вимагав стягнути на свою користь 11911,85 грн. моральної шкоди.

Позов він мотивував тим, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, справа розглядалась більше 2 місяців, він вимушений був користуватися послугами адвоката та витрачати кошти на оплату його послуг, користуватися тимчасовим посвідченням, оскільки своє водійське він отримав лише через більше ніж 3 місяці. Крім того, завдано шкоди його діловій репутації та авторитету, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП створювало образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої, керуючи транспортним засобом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Оскільки поліцейським не було притягнуто позивача до адмінвідповідальності, суд вважав, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Натомість, суд апеляційної інстанції позов задовольнив повністю і моральну шкоду стягнув. Відповідач подав касаційну скаргу, де доводив, що відносно особи не було накладено адмінстягнення у вигляді арешту або виправних робіт та взагалі жодного адміністративного стягнення, а отже складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адмінвідповідальності, а сам факт закриття справи не може бути доказом, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли моральної шкоди.

ВС КЦС відкрив провадження, і прийняв рішення де підтримав позицію апеляційного суду про задоволення вимог позивача. Обґрунтовуючи, ВС КЦС зазначив:

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами(статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

При цьому, у постанові ВС КЦС від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 зазначено, що: відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. У постанові ВС КЦС від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 зазначено, що: закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Отже у цій справі: Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно особи протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.

Аналізуйте судовий акт: За бездіяльність, яка полягає у невиконанні зобов’язуючого рішення суду, із органу місцевого самоврядування стягується моральна шкода (ВС/КЦС у справі № 522/11325/16-ц від 26 серпня 2020 р.);

Моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров’я людей (ВС/КЦС, справа № 490/8831/15-ц, 28.09.18);

Відшкодована моральна шкода, на підставі судового рішення, включається до оподатковування, окрім сум, які стосуються шкоди життю та здоров’ю (ВС/КЦС у справі № 180/683/13-ц від 25 липня 2018 р.);

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.).

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 953/6561/20

провадження № 61-922св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: департамент патрульної поліції Національної поліції України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Тичкової О. Ю., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 25 грудня 2019 року поліцейським Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Зазначає, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, оскільки справа розглядалась два місяці 17 днів, він вимушений був скористатися послугами адвоката та витрачати кошти на оплату його послуг, користуватися тимчасовим посвідченням, оскільки своє водійське посвідчення він отримав лише 09 квітня 2020 року. Крім того, завдано шкоди його діловій репутації та авторитету, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП створювало образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої, керуючи транспортним засобом.

Посилаючись на вказані обставини, просив:

стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди 11 911,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Оскільки поліцейським не було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, суд вважав, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації моральної шкоди 11 911,85 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії працівника Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність у діях працівника Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, винних дій, є помилковими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відносно ОСОБА_1 не було накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту або виправних робіт та взагалі жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП до нього застосовано не було. Складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише судом, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Тобто, суд повинен був з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Судом апеляційної інстанції достовірно не було встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України та є підставою для скасування рішення.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив до Верховного Суду, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судом апеляційної інстанції постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права із врахуванням правових позицій Верховного суду у подібних справах викладених у постановах: від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 20 листопада 2019 у справі № 712/12494/16; від 01 липня 020 року у справі № 347/1977/17; від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц; від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.Справа № 458/590/19 є малозначною у силу вимог закону, але аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (не врахування правового висновку Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 25 грудня 2019 року поліцейським другого взводу першої роти четвертої бригади Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сельським І. І. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП України, у відношенні ОСОБА_1 .

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року провадження у справі відносно позивача за частиною першою статті 130 КУпАП України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що:

«У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Отже, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, ухваливши правильне по суті судове рішення, на вказане уваги не звернув та помилково зазначив у резолютивній частині рішення про компенсацію моральної шкоди позивачеві за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) та постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням четвертого абзацу резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 11 911,85 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот одинадцять грн 85 коп.) компенсації моральної шкоди». В іншій частині постанова апеляційного суду з урахуванням меж касаційного перегляду підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 11 911,85 грн компенсації моральної шкоди».

В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року в зміненій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

  • 3163

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 3163

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст