Моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров’я людей (ВС/КЦС, справа № 490/8831/15-ц, 28.09.18)

Фабула судового акта: «Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом». Саме такого висновку притримувались суди, розглядаючи справи за позовами споживачів на захист своїх прав в частині стягнення моральної шкоди. Наведений текст взято з Правової позиції ВСУ у справі № 6-1575цс16, що була сформована Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 09.11.16 р. за позовом споживача до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про відшкодування моральної шкоди. ВСУ тоді відмовив у задоволенні позову, зазначивши, норми актів законодавства «не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов’язання з постачання електричної енергії»; «у разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором»; і, нарешті, - «споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом». Цим висновком ВСУ також фактично висловився про те, що моральна шкода має деліктне походження, тобто виникає із цивільного правопорушення, а не з договору.

Але зараз - про справу, висновок, який змінив вказані підходи до цієї проблеми. Він був висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду за позовом пасажира до ПАТ «Українська залізниця про захист прав споживачів, стягнення вартості проїзду, відшкодування моральної шкоди.

В цій справ Верховний Суд скасував рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і задовольнив позов в цій частині.

Отже, судами вствновлено що 16.05.2015 позивач скористався послугами перевізника швидким потягом сполученням у плацкартному вагоні, що підтверджується придбаним квитком на проїзд. Під час вказаної поїздки у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивача через запах фарби у вагоні її було переведено до іншого вагону. 08.07.2015 позивач знову скористалася послугами відповідача із перевезення пасажирів швидким потягом, що підтверджується придбаним квитком на проїзд, і під час руху якого сталася пожежа.

Стягнувши з відповідача 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд наголосив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

І, нарешті, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, хоча Верховний Суд прямо не зазначив про відступлення від правової позиції, це його рішення дає підстави вважати, що профільний закон («Про захист прав споживачів») не містить прямої вказівки на те, що моральна шкода відшкодовується тільки в разі коли продукція (послуги) є небезпечними для життя і здоров’я людей, а відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) здійснюється відповідно до закону.

Є всі підстави вважати, що це рішення відповідає і закону і духу права.

Аналізуйте судовий акт: Споживач, право якого порушене, звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви, але має обов’язок щодо його сплати при оскарженні рішення суду першої інстанції (справа № 6-916цс17, 11.10.17)

Споживач, право якого порушене, звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви, але має обов’язок щодо його сплати при оскарженні рішення суду першої інстанції (справа № 6-916цс17, 11.10.17)

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 490/8831/15-ц

провадження № 61-4309св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі суддів: Слободянюк С. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця) про захист прав споживачів, стягнення вартості проїзду, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 16 травня 2015 року позивач скористалася послугами перевізника швидким потягом сполученням «Миколаїв-Київ» зі станції «Миколаїв пасажирський» у плацкартному вагоні №11 місце 33, що підтверджується придбаним квитком на проїзд. Вказувала, що під час посадки до поїзду нею та іншими пасажирами потягу було виявлено токсичний сморід через фарбування технічних люків та підлоги фарбою, яка не висохла на час відправлення, через що в неї почалось отруєння внаслідок вдихання токсичних речовин, запаморочення, відчуття нудоти та кровотеча носом, після чого був викликаний начальник поїзду, швидка допомога викликана не була, оскільки потяг рухався та для уникнення запізнення потягу, аварійної зупинки зроблено не було. Через півгодини після відправлення зі станції «Миколаїв пасажирський», після конфлікту між пасажирами та адміністрацією потягу, ОСОБА_1 було переведено до вагону № 10, в якому протягом двох годин здійснювали пересадку, оскільки на станціях прибували пасажири і остаточно її було пересаджено на бокове місце, що погіршило умови проїзду, оскільки квиток було придбано на нижнє місце.

Зазначала, що недбале виконання своїх службових обов'язків призвело до порушення її прав як споживача, оскільки нею не було отримано якісні послуги з перевезення, порушено санітарні норми утримання вагонів у належному стані, погіршено умови проїзду, та отримано короткочасне токсичне отруєння. Про такі порушення було складено акт, проте посадові особи відповідача відмовились його підписувати.

Крім того, 08 липня 2015 року позивач знову скористалася послугами перевізника ПАТ «Українська залізниця» щодо перевезення пасажирів швидкісним потягом № 121 сполученням «Київ-Миколаїв» зі станції «Київ пасажирський» у плацкартному вагоні № 24. Вказувала, що 09 липня 2015 року з 05 год. 15 хв. вказаний потяг тридцять вісім хвилин стояв на станції «Казанка» через нагрів буксового вузла секції «А» тепловозу серії 2ТЕ10УТ № 0063 та на вимогу машиніста було викликано допоміжний локомотив. Протягом тієї ж подорожі, 09 липня 2015 року о 07 год. 30 хв. сталося загорання тепловозу № 2606. Потяг зупинився на 209 км перегону Грейгове - Горохівка Жовтневого району Миколаївської області. Працівники потягу намагалися самотужки ліквідувати пожежу, однак із 11 вогнегасних балонів робочим виявися лише один, пожежу було ліквідовано о 08 год. 40 хв. Таким чином, відповідачем було знехтувано усі протипожежні правила утримання вагонів, не забезпечено належних умов перевезення пасажирів. Вказувала, що у зв'язку з тим, що знаходитись біля потягу було небезпечно, токсичний дим згорання речовин розповсюджувався навколо значної території, враховуючи сильну спеку, пасажири прийняли рішення відправлятися самотужки до м. Миколаєва, оскільки рятувальні автобуси відповідач протягом 1,5 годин не направив до місця події. Внаслідок чого позивач та інші пасажири прямували через поле 5 кілометрів до траси, що проходить з м. Снігурівка в сторону м. Миколаєва. До кінцевої станції м. Миколаєва пасажирський потяг прибув із запізненням на 3 години 41 хвилину, вказані обставини визнано відповідачем.

Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача 1 670 грн 13 коп., з яких: 50 % вартості проїзду 16 травня 2015 року у розмірі 57 грн 64 коп., 100 % вартості проїзду 16 липня 2015 року у розмірі 112 грн 49 коп. та 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 170 грн 13 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено надання відповідачем неякісних послуг з перевезення 16 травня 2015 року та 08 липня 2015 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем договору перевезення позивачу завдано майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню: 50 % вартості проїзду 16 травня 2015 року у розмірі 57 грн 64 коп. та 100 % вартості проїзду 08 липня 2015 року у розмірі 112 грн 49 коп., всього у розмірі 170 грн 13 коп. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що відсутні підстави, передбачені статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у позовній заяві позивач посилалась також і на загальні принципи відшкодування моральної шкоди, закріплені статтею 23 ЦК України. Порушення перевізником умов договору перевезення завдало позивачу глибоких душевних та фізичних страждань, стресові ситуації негативно вплинули на стан її здоров'я. Розмір моральної шкоди, яку завдано позивачу протиправними діями ДП «Одеська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця), виходячи з глибини та тривалості психічних та фізичних страждань позивача, критеріїв розумності та справедливості складають 500 грн під час порушень, які сталися 16 травня 2015 року та 1 000 грн під час порушень, які сталися 09 липня 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості проїзду не оскаржується, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України законність ухвалених у цій частині судових рішень колегією суддів не перевіряється.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що 16 травня 2015 року ОСОБА_1 скористалася послугами перевізника швидким потягом сполученням «Миколаїв-Київ» зі станції «Миколаїв пасажирський» у плацкартному вагоні № 11, що підтверджується придбаним квитком на проїзд. Під час вказаної поїздки у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивача через запах фарби у вагоні її було переведено до вагону № 10.

08 липня 2015 року ОСОБА_1 скористалася послугами відповідача із перевезення пасажирів швидким потягом № 121 сполученням «Київ-Миколаїв» зі станції «Київ пасажирський» у плацкартному вагоні № 24, що підтверджується придбаним квитком на проїзд, під час руху якого сталася пожежа.

ОСОБА_1 зверталася зі скаргами до Державної адміністрації залізничного транспорту України з приводу незадовільних умов проїзду, за результатами яких проводились перевірки.

Відповідно до статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Статтею 100 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень - Правилами перевезень пасажирів.

Установлено, що недбале виконання своїх службових обов'язків працівниками відповідача призвело до порушення прав позивача, а саме: не було отримано якісні послуги з перевезення, порушено санітарні норми утримання вагонів у належному стані, погіршено умови проїзду позивача 16 травня 2015 року. Крім того, відповідачем порушено протипожежні правила утримання вагонів, не забезпечено належних умов перевезення пасажирів 08 липня 2015 року, що є підставою для відшкодування завданих збитків, зокрема, 50 % вартості проїзду 16 травня 2015 року у розмірі 57 грн 64 коп. та 100 % вартості проїзду 08 липня 2015 року у розмірі 112 грн 49 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди суди виходили із того, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює спірних відносин щодо відшкодування моральної шкоди при повітряних перевезеннях пасажирів і багажу.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Закон України «Про транспорт», Закон України «Про залізничний транспорт», Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України не містять умови, за яких перевізником має бути відшкодовано моральну шкоду його пасажиру - користувачу послуги з перевезення залізничним транспортом, проте при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 посилалась на норми Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди та Закон України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання транспортних послуг.

Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно пункту 2 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року № 252, обслуговування громадян залізничним транспортом регулюється Законами України «Про транспорт», «;Про залізничний транспорт», «;Про підприємництво», «;Про захист прав споживачів», «;Про підприємства в Україні», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ураховуючи те, що судами встановлено, що саме з вини ПАТ «Укрзалізниця» позивачу було надано неякісні послуги з перевезення, у зв'язку з чим було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вартості проїзду, колегія суддів дійшла висновку, про наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Таким чином, ОСОБА_1 зазнала певних незручностей, як під час переїзду, так і після, через нерозв'язання спірної ситуації позасудовим способом, витрачанням свого особистого часу на звернення до суду, у зв'язку з неможливістю захистити порушене право споживача, що негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань, керуючись установленими законом принципами розумності, виваженості та справедливості, врахувавши характер і тривалість страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК Українивстановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М.Сімоненко

С. П. Штелик