Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 640/17380/16-ц

провадження № 61-26555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції,

представник відповідача - ОСОБА_5,

відповідач - Державна казначейська служба України,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року у складі судді Попрас В. О., ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року у складі суддів: Коваленко І. П., Бездітко В. М., Довгаль А. П.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 75000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Позов мотивовано тим, що 05 липня 2016 року сталася дорожно-транспортна пригода (далі - ДТП) з участю його автомобіля Volkswagen Golf 7, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля MAZDA CX5, державний номер НОМЕР_2. На місце ДТП прибули працівники поліції, які повідомили позивача, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та запропонували пройти огляд на наявність в нього алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер».

Позивач відмовився пройти такий огляд, оскільки працівник поліції не визначив, на якому пристрою та яким чином буде здійснено перевірку; в порушення вимог законодавства України позивачу не було запропоновано у зв'язку із відмовою проведення огляду на місці його направлення для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Таким чином, працівниками поліції не додержано встановленого законом порядку проходження огляду на стан сп'яніння.

За результатами вищевказаний подій працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення щодо скоєння ДТП, який, на думку позивача, є сфальсифікований.

В результаті протиправних дій працівників поліції позивача позбавлено водійського посвідчення та права володіти транспортним засобом, оскільки він був переданий на зберігання третій особі.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року відносно позивача провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_4 вважає, що його було незаконно позбавлено посвідчення водія та правом розпоряджатися автомобілем строком на одну добу, у зв'язку з чим, працівниками йому було завдано моральної шкоди, яка виражається у душевному стражданні, незаконному звинуваченні у скоєнні адміністративного правопорушення, що позбавило його можливості реалізовувати свої звички, бажання, розпорядок робочого та власного часу, погіршено відносини з оточуючими людьми та заподіяно у зв'язку з цим інші негативні наслідки морального характеру.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові відсутні. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при складанні протоколу у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію». Доказів неправомірності дій вказаних осіб та/або їх винних дій суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність підстав для відшкодування шкоди позивачу у зв'язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, що судом визнано відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП свідчать про незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності та є підставою для відшкодування, завданої у зв'язку з цим моральної шкоди. Суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки працівниками поліції були порушені вимоги законодавства щодо проведення законного огляду на стан сп'яніння. Судами не взято доводів позивача щодо протиправності дій працівників поліції та не надано їм належної оцінки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 05 липня 2016 року інспектором роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції складено протокол про те, що водій ОСОБА_4 керував автомобілем Volkswagen Golf 7, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Єлізарова в м. Харкові, маючи ознаки алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАПзакрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підставою закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є недоведеність факту, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилався на незаконність дій працівників Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції по складанню відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, факт завдання йому цими діями моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 23, 1167, 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанції правильно виходили з того, що складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обовязки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Встановивши, що при складанні протоколу у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю дій і завданням шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що протиправність та неправомірність дій працівників поліції щодо складання у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП є необґрунтованими, оскільки вказаною постановою неправомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. Рішення про встановлення факту неправомірності вищевказаних дій працівників поліції відсутнє.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах рішень.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська