Чи можливе поєднання деліктної та договірної відповідальності у медичних справах?

Коли турбота про здоров’я, а особливо про чуже, стає виснажливою рутиною, помилок не уникнути. Втім такі помилки лікарів «дорого» коштуватимуть не лише пацієнту, а й самому лікарю та закладу охорони здоров’я, в якому він працює. (Джерело: Закон&Бізнес)

Користуйтеся консультацією: Чи існує насправді відповідальність медичних працівників

Змодельовані ситуації

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду (практичні аспекти». Лектором заходу виступила член Центру медичного права ВША, адвокат Яна Бабенко.

Перш за все, спікер звернула увагу на те, що у межах цього вебінару йтиметься про цивільні спори. А от визначення виду відповідальності – договірної чи деліктної слід починати із відповідей на такі питання: чи було укладено договір про надання медичних послуг (медичної допомоги)? Чи було завдано пацієнту шкоду каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я?

ВІДЕО: Згода на надання медичної допомоги та щеплення | Адвокат Ростислав Кравець

Чи настала смерть пацієнта внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги?

І хоча підходи щодо визначення виду відповідальності в даному правовому аспекті існують різні, сама Я. Бабенко розділяє позицію Верховного Суду щодо можливості поєднання договірної та деліктної відповідальності.

На прикладі змодельованих ситуацій, спікер пояснила, коли йдеться про договірну, а коли — про деліктну відповідальність. Так, якщо пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги не було завдано шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, але умови договору про надання медичних послуг були виконані неналежно чи не у повному обсязі, настає договірна відповідальність.

Якщо ж пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги була завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, але договір про надання медичних послуг укладено з ним не було – настає деліктна (позадоговірна) відповідальність. Цивільно-правова відповідальність виникатиме на підставі ст.ст. 1195, 1166, 1167 Цивільного кодексу. Тут прикладом може стати укладений із стоматологічною клінікою договір щодо протезування. І ось якщо було встановлено строк, приміром у 1,5 роки, але за цей час роботи не були виконані, хоча й шкода здоров’ю відсутня, йтиметься лише про договірну відповідальність.

Користуйтеся консультацією: Чи залишилася ще безкоштовна медицина і що робити в разі відмови в безкоштовному лікуванні?

Ще одна ситуація: якщо пацієнту внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги була завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, і з ним було укладено договір про надання медичних послуг – настає договірна та деліктна відповідальність. Тобто, в цьому випадку два види відповідальності поєднуються: договірна (за невиконання умов договору) і позадоговірна (за шкоду здоров’ю: цивільно-правова відповідальність виникатиме на підставі ст. ст.1195, 1166, 1167 ЦК).

Якщо договором передбачено збільшений обсяг та розмір відшкодування шкоди, то застосуванню підлягатимуть також відповідні положення договору в цій частині (для делікту). Якщо договором не передбачено збільшеного обсягу та розміру відшкодування шкоди, то відшкодуванню підлягатиме шкода в розмірі, який буде доведено потерпілим на підставі наявних у нього доказів (для делікту).

Така позиція щодо поєднання двох видів відповідальності викладена й у постанові ВС від 27.02.2019 у справі №755/2545/15-ц.

Користуйтеся консультацією: Повернення ліків та медтехніки в аптеку - коли це можливо?

Аспекти доказування

Із іншої постанови ВС — від 09.02.2022 у справі №161/7881/20 —випливає й ряд обставин, які потребують доказування в разі позадоговірної відповідальності:

протиправна поведінка правопорушника;

наявність шкоди;

наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Частина 3 ст.34 закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначає обов’язки

лікаря і саме їх невиконання або неналежне виконання і є протиправною поведінкою правопорушника (постанова ВС від 04.11.2020 у справі №686/6022/18). При порушенні суб’єктивного немайнового права на медичну допомогу йдеться про шкоду завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я та смертю потерпілого, що регулюється §2 гл.82 ЦК.

Причинно-наслідковий зв’язок має дві складові:

1. медичний (технічний) аспект: встановлюється правильність дій медичного працівника відповідно до вимог стандартів, інших нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я. Він встановлюється судовими експертами. Для доведення цього аспекту потрібно призначення судово-медичної експертизи;

2. юридичний (нормативний аспект): встановлення складу кримінального чи цивільного правопорушення. Його встановлює лише суд.

Щодо вини, то у цивільній науці та практиці у деліктних зобов’язаннях сформульовано презумпцію вини правопорушника. Аксіомами презумпції вини у сфері надання медичної допомоги є:

відсутність вини заподіювача шкоди доводиться ним самостійно, він несе тягар доказування;

якщо заподіювач шкоди не довів свою невинуватість, то вважається, що він винен у заподіянні шкоди;

сумніви у з’ясуванні невинуватості заподіювача шкоди повинні тлумачитись на користь особи, якій неправомірними діями була заподіяна шкода.

Також Я.Бабенко навела «свіжі» рішення у медичних справах щодо відшкодування майнової та моральної шкоди: постанова ВС від 26.10.2022 у справі №572/2718/19 та від 23.12.2022 у справі №459/3913/21.

У разі укладення договору про надання медичних послуг між суб’єктами надання медичної допомоги складаються договірні відносини, що регулюються гл.63 ЦК, яка встановлює загальні умови про послуги. Додатково ці відносини регулюються законом «Про захист прав споживачів». Договірна відповідальність у медичній сфері настає у разі ненадання або неналежне надання медичної допомоги. Прикладами у практиці застосування такої відповідальності є постанова Дніпровського апеляційного суду від 15.02.2022 у справі №201/5579/20 та постанова ВС від 30.11.2022 у справі №344/3764/21.

Відповідачем у цій категорії справ є заклад охорони здоров’я або ФОП, який здійснює господарську діяльність з медичної практики, у трудових відносинах з яким перебуває медичний працівник. Медичний працівник виступає третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Користуйтеся консультацією: Пацієнт має право: Що треба знати про право на медичну таємницю

Моральна та матеріальна шкода

До матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, якщо завдано шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я включається:

заробіток (дохід) втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;

витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо;

витрати на лікування.

До матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, якщо внаслідок протиправних дій особа померла, включаються:

витрати на лікування;

витрати на поховання;

витрати на спорудження надгробного пам’ятника;

витрати на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

При цьому, Я.Бабенко радить пам’ятати про те, що стягнення витрат можливо і на майбутнє — у межах строків, вказаних у судово-медичній експертизі. Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім, протезування із дорогоцінних металів), предмету догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. Ступінь втрати працездатності (у відсотках), потреба у додаткових видах допомоги визначається судово-медичною експертизою.

До моральної шкоди, яка виникла внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги, включається:

фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим

ушкодженням здоров’я;

душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

приниження честі та гідності фізичної особи.

Моральна шкода, завдана смертю пацієнта внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги відшкодовується членам сім’ї померлого пацієнта. Така шкода виражається у душевних стражданнях таких осіб. Згідно ч.2 ст.1168 ЦК, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Прикладом з такої практики є постанова ВС від 14.12.2022 у справі №463/6510/18.

Сумно лише одне, що причина, якою часто є лікарська недбалість та некомпетентність, встановлюється тільки тоді, коли вже є наслідки – у вигляді непоправної шкоди здоров’ю. Занадто дорогими виходять такі експерименти «шляхом спроб та помилок».

Автор: ІГОР НОВІКОВ