Головна Блог ... Консультації від юристів Чи існує насправді відповідальність медичних працівників Чи існує насправді відповідальність медичних праці...

Чи існує насправді відповідальність медичних працівників

Відключити рекламу
 - 5051e0c01cab3817cfd9d5d4710ce60f.png

Відповідальність медичних працівників постійно породжує дискусію у наукових колах та у практичній реалізації. Законодавство не регулює такі поняття як медичні помилки та злочини. Відсутність нормативних критеріїв, складність визначення причинно-наслідкового зв'язку, а також необхідність спеціальних знань, призводить до складних і довготривалих судових процесів.

Зміст:

Така тенденція характерна не лише для України – згадайте публікацію “Помилкові ампутації кінцівок: чи справедливе покарання?” де йшлося про лікарську помилку, через яку 82-річному пацієнту в Австрії ампутували замість лівої ноги праву з вини лікаря. Поки йшло розслідування пацієнт помер, тому що слід було ампутувати іншу ногу. За такі дії суд призначив - лише штраф 2700 Євро та компенсацію 5000 вдові постраждалого.

Втім, спробуємо розібратися, чи існує відповідальність у медичній сфері України, яка встановлена ​​кримінальна відповідальність медичних працівників, а також чи можлива адміністративна та цивільна відповідальність лікарів.

Користуйтеся консультацією: Чи залишилася безплатна медицина і що робити у разі відмови в безплатному лікуванні?

Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівниківкримінальна відповідальність медичних працівників

Загальні питання сфери охорони здоров'я регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі – Основи). Основи - окрім іншого - передбачають права та зобов'язання пацієнтів, медичних працівників, принципи діяльності у сфері охорони здоров'я.

Основи (у статті 6) декларують право кожного громадянина (як у принципі, й іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України) на охорону здоров'я, що передбачає (зокрема):

  • право на кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та спеціаліста з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та спеціаліста з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я;
  • право на відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
  • право на оскарження неправомірних рішень та дій працівників, установ та органів охорони здоров'я;
  • право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для здійснення богослужіння та релігійного обряду;
  • можливість проведення незалежної медичної експертизи

Водночас згідно зі статтею 8 Основ - у разі порушення законних прав та інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи та громадяни зобов'язані вжити заходів щодо відновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі невідкладного стану людини. У тій же статті 37 Основ передбачено, що за несвоєчасне та неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно зі статтею 44 Основ – у медичній практиці використовуються способи профілактики, діагностики, лікування та лікарські засоби, дозволені до застосування МОЗ України. Керуючись статтею 42 Основ - медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому випадку, коли воно не може заподіяти шкоди здоров'ю пацієнта. При цьому на медичне втручання має бути згода пацієнта (або його законного представника) - стаття 43 Основ, крім екстрених випадків.

Піти на ризик при медичному втручанні медичний працівник може як виняток - в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування менша, ніж очікуване у разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на запобігання реальній загрозі пацієнтові – при цьому він дав згоду та поінформований про можливі шкідливі наслідки. У таких випадках лікар зобов'язаний прийняти всі належні в таких випадках заходи для запобігання шкоді життю та здоров'ю пацієнта.

Основи наказують (у статті 80), що особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. При цьому Основи не дають переліку, за які дії (дії/бездіяльності) медичні працівники несуть відповідальність.

Втім, там і поняття “медичні працівники” немає. Так, поняття медичний працівник у широкому сенсі заведено розуміти так - це особа, яка здійснює медичну діяльність на законних підставах. У вужчому сенсі – медичний працівник – це лікар, або інша особа, яка здобула медичну освіту, відповідає встановленим кваліфікаційним вимогам і має право займатися медичною практикою.

Також у питанні відповідальності важливу роль відіграє частина 5 статті 34 Основ - лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних розпоряджень або порушення пацієнтом встановленого йому режиму. Зверніть увагу - в нормі йдеться про звільнення від відповідальності лише лікарів (а якщо бути точніше - лікарів, що лікують).

Як бачимо – нормативне регулювання позбавлене системності. Багато дефініцій, понять, критеріїв вимагають відображення у законодавстві чи уточнення – адже у питаннях відповідальності важлива кожна деталь.

Підбиваючи підсумки всього вищевикладеного, можна зробити такі висновки. Медичні працівники, які за своєю діяльністю є спеціальними суб'єктами (на них покладено особливі зобов'язання) - можуть нести цивільну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність.

Користуйтеся консультацією: Пацієнт має право: Що треба знати про право на медичну таємницю

За які дії настає юридична відповідальністькримінальна відповідальність медичних працівників

Громадянська відповідальність медичних працівників може бути наслідком порушення медичним працівником своїх обов'язків як за договором із пацієнтом (договірна відповідальність), так і нормативно-правових актів у сфері охорони здоров'я (деліктна відповідальність). Для деліктної відповідальності важливо розуміти, що внаслідок протиправних дій потерпілій особі було завдано шкоди з вини медпрацівника (стаття 1166 Цивільного кодексу України, далі - ЦКУ). Щодо договірної відповідальності - тут, часом, наявність шкоди не обов'язкова (наприклад, договір може встановлювати штраф, пеню тощо, без прив'язки до наявності шкоди).

Громадянська відповідальність може полягати в компенсації матеріального або морального (нематеріального) збитку завданого неправомірними діями медпрацівника, або виражатися в інших санкціях - якщо такі передбачені договором (штраф, пеня, наприклад).

Дії, за які може настати громадянська відповідальність можуть бути будь-які неправомірні винні дії (дії або бездіяльності), які завдали матеріальної або моральної шкоди іншій особі.

У виняткових випадках, цивільна відповідальність може наступати і без вини медичного працівника, наприклад, - якщо збитки завдано дією джерела підвищеної небезпеки (наприклад, обладнанням, механізмом, при використанні радіоактивних, хімічних, вибухонебезпечних речовин), що перебуває у володінні медпрацівника (стаття 1187 ЦКУ). У таких випадках медпрацівник відповідає за заподіяну шкоду, якщо він не доведе, що шкода була заподіяна внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого. Також громадянську відповідальність несе роботодавець за свого медпрацівника (стаття 1172 ЦКУ).

Адміністративна відповідальність медичного працівника може наступити внаслідок скоєння адміністративного правопорушення передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Адміністративна відповідальність полягає у накладенні на правопорушника адміністративного стягнення.

КУпАП встановлює такі адміністративні правопорушення, за які може настати адмінвідповідальність:

  • стаття 42 – порушення санітарних норм. За порушення санітарних норм встановлено такі адмінсанкції як накладення штрафу на громадян від 1 до 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ, на цей час становить 17 гривень) та на посадових осіб – від 6 до 25 НМДГ.
  • стаття 44 - незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах - такі тягнуть за собою накладення штрафу від 25 до 50 НМДГ або громадські роботи на строк від 20 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Аналізуйте судовий акт: Суд встановив вину МОЗ України та центру перелівання крові у зараження дитини ВІЛ-інфекцію та стягнув з них моральну і матеріальну шкоду (ВС/КЦС, справа № 761/24076/15-ц, 15.11.18)

Зверніть увагу - невеликий розмір наркотичних засобів та психотропних речовин визначається МОЗ, спільно з Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. На цей час, щоб зрозуміти розмір наркотичних речовин та правильно кваліфікувати дії – потрібно звертатися до Наказу МОЗ від 01.08.2000р. № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу".

  • стаття 44-2 – порушення обмежень, встановлених для медичних та фармацевтичних працівників при провадженні ними професійної діяльності – карається накладенням штрафу у розмірі 300 НМДГ, а за повторні протягом року після накладення адміністративного стягнення – штраф у розмірі 1200 НМДГ.
  • стаття 44-3 - порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил та норм, у тому числі передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" або іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування - карається штрафом на громадян від 1000 до 2000 НМДГ та на посадових осіб – від 2000 до 10000 НМДГ.
  • стаття 45-1 - порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації та застосування донорської крові та (або) її компонентів та препаратів - може спричинити накладення штрафу від 3 до 7 НМДГ.

Адміністративна відповідальність за порушення настає, якщо порушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність медичних працівників настає за скоєння найбільш суспільно небезпечних діянь. Перелік таких діянь встановлений Кримінальним кодексом України (далі - КК України). ”Кримінальний кодекс у медицині виділяє низку норм, розташованих у Розділі ІІ “Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи”. Отже, кримінальна відповідальність лікарів настає за такі, передбачені КК України дії:

  • стаття 131 КК України - неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби;
  • стаття 132 КК України - розголошення відомостей щодо проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби;
  • стаття 134 КК України – незаконне проведення аборту або стерилізації;
  • стаття 138 КК України – незаконна лікувальна діяльність;
  • стаття 139 КК України - ненадання допомоги хворому медичним працівником;
  • стаття 140 КК України – неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником;
  • стаття 141 КК України – порушення прав пацієнта;
  • стаття 142 КК України – незаконне проведення дослідів над людиною;
  • стаття 143 КК України – порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини;
  • стаття 144 КК України – насильницьке донорство;
  • стаття 145 КК України – незаконне розголошення лікарської таємниці.

Практично всі медичні злочини (правопорушення), передбачені вищезгаданими статтями, характеризуються тяжкими наслідками для потерпілого, або суттєвою шкодою його здоров'ю, або небезпекою для життя/здоров'я. Майже всі заходи покарання включають позбавлення права займатися певною діяльністю, або обіймати посаду. Найбільш м'який вид покарання за вчинення перерахованих вище дій це штраф (стаття 132 КК України), а найсуворіше покарання - позбавлення волі від 3 до 8 років (частина 2 статті 131 КК України). Таке поняття як лікарська помилка статті КК – жодна з них не містять.

Щодо інших видів юридичної відповідальності. Так, більшість медичних працівників працевлаштовані у відповідні установи як державної, комунальної, так і приватної власності. Відповідно, такі особи виконують свої посадові зобов'язання згідно з трудовим договором (посадовою інструкцією). У зв'язку зі статусом працівника ніхто не скасовував дисциплінарної відповідальності медичних працівників за вчинення такими дисциплінарними провинами, тобто порушення посадових зобов'язань. Дисциплінарними стягненнями, при цьому, є попередження, догана та звільнення.

Якщо трактувати поняття медичний працівник, включаючи туди суб'єктів, які мають ліцензію на медичну практику, то можемо розглядати ще й відповідальність за порушення ліцензійних умов ведення цієї господарської діяльності. Такі дії можуть призвести до зупинення дії ліцензії повністю або частково.

Аналізуйте судовий акт: Невірно поставлений діагноз, встановлення якого потягло за собою обрання неправильної тактики лікування, тягне за собою кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 127/16872/17 від 02.10.2018)

Притягнення до відповідальності медичного працівникагромадянська відповідальність медичних працівників

Як бачимо, нормативних розпоряджень для залучення медичного працівника до цивільної, кримінальної, адміністративної та іншої юридичної відповідальності – більш ніж достатньо. Проте, кожен окремий випадок слід розглядати окремо. Дія медпрацівника може спричинити будь-який із видів відповідальності – звичайно ж, якщо є на те законні підстави (нагадаю, згідно з частиною другою статті 58 Конституції України – ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення).

Таким чином, кожна дія має бути правильно кваліфіковано як те чи інше правопорушення. Кожен вид відповідальності, свої правила кваліфікації протиправних дій.

Щодо загальних правил притягнення до відповідальності медичних працівників:

  • для притягнення до цивільно-правової відповідальності, необхідно встановити протиправність діяння (дії/бездіяльності) працівника, наявність шкоди, вину порушника та причинно-наслідковий зв'язок між скоєним діянням та шкодою, що виникла. У деяких випадках, для притягнення до відповідальності вина порушника не є обов'язковою (джерело підвищеної небезпеки), або ж не обов'язковою є наявність шкоди (деякі види договірної відповідальності).
  • для притягнення до кримінальної відповідальності лікаря (а точніше сказати – кримінальної відповідальності медпрацівників), як у принципі, і до адміністративної відповідальності – необхідно знайти у діях особи склад правопорушення. Склад адміністративного правопорушення, як і склад кримінального правопорушення – це передбачена нормами сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння (дія/бездіяльність) можна кваліфікувати як правопорушення. Нагадаю, що основний склад як адміністративного, так і кримінального правопорушення – це суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Кожна стаття КУпАП або КК України, яка передбачає покарання, містить необхідні характеристики діяння, для визнання такого правопорушенням.

Особливістю притягнення саме медичних працівників до відповідальності є їхній статус, адже вони спецсуб'єкти через їхню професійну діяльність. У кожному даному випадку цей факт також підлягає встановленню. Особливістю є необхідність задіяти фахівців, експертів для такого роду справ. Адже судді, адвокати, прокурори, як правило, не мають професійних знань у сфері медицини. Для встановлення багатьох фактів, зокрема, ятрогенії - не обійтися без експертизи.

Разом з тим, відповідаючи на головне питання статті - чи існує насправді відповідальність медичних працівників, слід зазначити, що, звичайно ж, існує. Щобільше, попри необхідність спеціальних знань (проведення експертиз), неминучість встановлення великої кількості фактів, складність збору доказів у таких справах та неоднозначність нормативного регулювання – залучити медпрацівника-порушника до справедливого покарання цілком реально.

Хороший приклад - ухвала Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду № справи 755/2545/15-ц від 27 лютого 2019 року, в якій Суд підтвердив правомірність покладання на клініку Борис відповідальності, лікар якої надає некваліфіковану медичну допомогу, завдавши шкоди пацієнту. Так, у пацієнта були проблеми з плечовим суглобом, лікар діагностував вивих та застосував закрите усунення вивиху правого плеча. Внаслідок цих дій у пацієнта настало погіршення стану здоров'я. Потім він звертався до інших закладів охорони здоров'я - водночас діагноз, встановлений першим лікарем, відрізнявся від наступних діагнозів. Зрештою, пацієнт став інвалідом 3 групи. На виправдання, відповідач (клініка Борис) стверджував, що пацієнт не дотримувався вимог лікаря.

Судом першої інстанції встановлено, що зміна діагнозу не могла бути обумовлена ​​невиконанням або неналежним виконанням призначеного лікування, і оскільки відповідачем при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не доведено, що заподіяння шкоди настало не з вини лікарів клініки Борис, позов пацієнта задовольнили (2 890, 45 грн) та моральні збитки (450 000, 00 грн) з клініки стягнули. Також суд стягнув судові витрати (експертизу, судовий збір).

ВС КМР вказав на важливий момент. Він зробив висновок, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доведення провини у заподіянні шкоди. Це особа, що спричинила шкоду має доводити відсутність вини. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція особи, що спричинила школу, провини не спростована, вона є юридичною підставою висновку про наявність провини того, хто спричинив шкоду. Такий самий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якої Верховний Суд не встановив.

Водночас потерпілий повинен довести належними доказами факт заподіяння шкоди за участю відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також факт того, що відповідач є особою, що заподіяла шкоду.

Якщо Вам потрібна послуга фахівця, скористайтесь сервісом "Тендер на юридичну послугу" від юридичного ресурсу Протокол.

Автор консультації: Ірина Трофименко

Джерело: Юридичний ресурс Протокол

  • 4110

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 4110

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні консультації

    Дивитись всі консультації
    Дивитись всі консультації
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст