Відпустка за свій рахунок під час війни не звільняє від боргу з аліментів - ВС у справі № 205/1384/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 205/1384/21 розглядав питання про те, як державний виконавець має визначати заборгованість за аліментами, якщо боржник формально залишається працевлаштованим, але перебуває у відпустці без збереження заробітної плати та фактично не отримує доходу.

Питання має значення для виконання судових рішень про стягнення аліментів, оскільки закон передбачає різні правила розрахунку залежно від того, чи отримує платник фактичний дохід. (Джерело : Судово-юридична газета)

Читайте статтю: Аліменти на дитину: практика Верховного Суду – 2026

На виконанні Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення було визначено починаючи з 19 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з наказом ТОВ від 1 березня 2022 року боржнику за його заявою надали відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на час дії воєнного стану.

Потім, 29 січня та 15 лютого 2024 року державний виконавець здійснював розрахунки заборгованості за аліментами. За період із березня 2022 року до грудня 2023 року включно розрахунок проводився виходячи з доходу боржника у розмірі 14 479 грн щомісячно.

Читайте статтю: Визначення критеріїв для стягнення аліментів за минулий період

Однак у розрахунку заборгованості станом на 5 липня 2024 року державний виконавець уже виходив із доходу боржника у розмірі 0,01 грн.

Стягувачка оскаржила такі дії. Вона вказувала, що в спірний період боржник заробітної плати фактично не отримував, а тому заборгованість потрібно було визначати виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

За її розрахунком, замість 1 416,50 грн щомісячно — 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку — аліменти мали визначатися виходячи із середньої заробітної плати для Дніпропетровської області, що становило 3 619,75 грн щомісячно.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги. Він виходив із того, що боржник не був звільнений із посади менеджера зі збуту в ТОВ «Марант», а перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Тому підстав для іншого розрахунку заборгованості державний виконавець не мав.

Апеляційний суд погодився з цим висновком і залишив ухвалу без змін.

Стягувачка звернулася до Верховного Суду. Вона наполягала, що оскільки боржник у спірний період заробітної плати не отримував, заборгованість повинна визначатися із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Читайте статтю: Аліменти з “неочікуваного” виду доходу - сум компенсації податку на доходи фізичних осіб

ВС вказав, що відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом, а визначення суми заборгованості за аліментами, присудженими як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Суд зазначив, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Водночас стаття 195 СК України передбачає, що заборгованість платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Верховний Суд окремо проаналізував ситуацію, коли трудові відносини формально продовжуються, але працівник перебуває у неоплачуваній відпустці.

ВС вказав, що під час відпустки без збереження заробітної плати заробіток не нараховується, тобто неоплачувана відпустка працівника не породжує жодної виплати.

Користуйтеся консультацією: Видача судового наказу про аліменти: чому суд відмовив і що вирішила апеляція

Тому Суд сформулював загальне правило, що відсутність фактичного доходу при збереженні трудових відносин (нульова заробітна плата) не звільняє боржника від обов’язку по утриманню дитини, тому заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оскільки боржник зберігає можливість законно працювати, а приховання відповідних доходів може свідчити про порушення прав та інтересів дитини.

Суд звернув увагу на те, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, яка перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.

Водночас частина третя статті 12 цього Закону передбачає можливість надання працівнику під час воєнного стану відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого законодавством про відпустки.

ВС вказав, що роботодавцем надається працівнику відпустка без збереження заробітної плати виключно за його бажанням.

Тобто, як зазначив Суд, роботодавець позбавлений можливості з власної ініціативи направити працівника у відпустку без збереження заробітної плати, у тому числі у разі введення воєнного стану чи виникнення загрози збройної агресії проти України.

Застосовуючи ці положення до обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що попередні суди не врахували правового значення того, що боржник перебував у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін на час дії воєнного стану, тобто на невизначений термін.

Користуйтеся консультацією: Аліменти на дітей: як та скільки мають платити безробітні, ФОПи, мобілізовані

Суд зазначив, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін на час дії воєнного стану (тобто на невизначений термін), який на час виникнення такої заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Верховний Суд також зазначив, що такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також якнайкращим інтересам дитини.

ВС вказав, що розмір заборгованості за аліментами мав бути розрахований державним виконавцем у порядку, визначеному частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною другою статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З урахуванням установлених обставин Суд дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи стягувачки та не врахував, що в період неоплачуваної відпустки на роботодавця не покладався обов’язок щодо виплати боржнику заробітної плати.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу стягувачки, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, для розрахунку аліментної заборгованості вирішальним є не лише факт збереження трудових відносин, а й те, чи отримував платник фактичний заробіток. Якщо працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати й доходу не отримує, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від доходу, має визначатися із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.