Криза судової системи: чи можливо подолати надмірне навантаження?

Доки пересічний українець ще не зрозумів масштабу проблеми, правники вже хапаються за голову. Якщо найближчим часом проблема завантаженості суддів не буде вирішена, ми ризикуємо опинитись в ситуації, коли судовий захист формально діє, але реально – ні.

Адміністративний спір, для прикладу, згідно процесуального законодавства має бути розглянутий протягом 60 днів з дня відкриття провадження. На практиці ж сьогодні ці строки можуть складати 6 місяців і більше, а іноді – навіть кілька років.

І проблема не лише в тому, що конкретний позивач буде довше, ніж розраховував, очікувати на судовий захист. Проблема глибше.

Наведу приклад зі своєї практики. Військова частина знає, що якщо відмову у звільненні військовий оскаржить до суду, то від подачі позову до набрання рішенням законної сили після перегляду в апеляційному порядку мине півроку (і це – за найоптимістичнішими прогнозами). Що це означає для військової частини? Що безпідставна відмова в звільненні – це майже гарантований спосіб затримати у себе військовослужбовця на півроку-рік. І цим способом, на жаль, користуються.

Також, за моїм власним спостереженням, зневіра військових у можливість добитись ефективного судового захисту (коли звільнення по догляду за хворою матір’ю потрібно зараз, а не через рік) є одним з факторів високої кількості випадків СЗЧ.

Інакше кажучи, перевантаженість судів і довгі строки розгляду справ призводять до величезної кількості проблем в інших сферах.

«13» травня 2026 року на сайті Рахункової палати була розміщена інформація про проведення аудиту відповідності на тему «Накопичення нерозглянутих справ у судах».

За даними Рахункової палати, останніми роками в Україні відбувається суттєве зростання кількості судових справ, а відповідно, й навантаження на судову систему. Так у 2024 році один суддя в середньому розглядав понад 900 справ за рік, а в окремих випадках – до 5 тисяч справ. При цьому кількість нерозглянутих судових справ перевищила 904 тисячі, а їх значну частку становлять спори з органами державної влади.

В межах контрольного заходу аудитори планують оцінити чинники, що впливають на накопичення нерозглянутих судових справ та пов’язані з цим витрати, а також відповідність діяльності органів державної влади щодо самопредставництва (представництва) у судах вимогам законодавства.

Першоджерело: https://rp.gov.ua/PressCenter/News/?id=3199

Пропоную і нам з вами подумати над тим, що призвело до цієї кризи та які заходи може вжити Держава, щоб її зупинити.

Свідомо упущу проблему дефіциту кадрів та наслідків розформування Окружного адміністративного суду м. Києва.

Вважаю, що окремому дослідженню підлягає питання «Чому стрімко збільшилась кількість звернень громадян до суду?». І частково на це питання вже відповіла Рахункова палата, зазначивши, що значна частка спорів – спори з органами державної влади.

Виявлення категорій спорів, в яких стрімко збільшилась кількість звернень до суду, має стати першим кроком для розробки плану дій.

Думаю, що я не помилюсь, якщо скажу, що значну частку судових позовів складають спори із комісіями при ТЦК та СП щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Саме на цьому прикладі я хочу навести фактори, які і сприяють перевантаженості судів.

Якість Закону.

Чим більш чітко та однозначно сформульована норма Закону, тим менше ризиків, що учасники правовідносин будуть по-різному її тлумачити і, відповідно, звертатись до суду для вирішення їх спору.

Хто такі «члени сім’ї третього ступеня споріднення», «невійськовозобов’язані, які зобов’язані утримувати»? Це лише маленький приклад, коли неякісний Закон призводить не необхідності звертатись до суду.

Виявити, які саме норми викликають складнощі, і змінити формулювання для усунення цієї проблеми – задача абсолютно реальна.

• Позасудові способи вирішення спору.

Адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов’язків такої особи відповідно до закону. До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Розгляд комісіями при ТЦК та СП звернень про надання відстрочок від призову на військову службу за мобілізацією відповідають ознакам адміністративної послуги – відтак, мають відповідати вимогам Закону України «Про адміністративні послуги». А Закон цей, крім іншого, визначає, що дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені в порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, встановленому законом.

Інакше кажучи, має існувати процедура адміністративного оскарження.

Але єдиний спосіб оскаржити рішення Комісії при ТЦК та СП про відмову в наданні відстрочки – це звернення до суду. Ані керівник того самого ТЦК та СП, ані керівник ТЦК та СП вищого рівня не має повноважень переглядати рішення комісії.

Враховуючи це та кількість військовозобов’язаних, які у зв’язку із загальною мобілізацією звертаються для оформлення відстрочки, – кількість таких спорів в судах не дивує.

Створення органу, який мав би повноваження переглядати такі рішення комісії і робив би це швидко та ефективно, могло б майже повністю позбавити суди цієї категорії справ.

• Відповідальність посадових осіб за допущені порушення

Чи знаєте ви про випадки, коли члени комісії при ТЦК та СП були притягнуті до відповідальності за незаконну відмову в оформленні відстрочки? Я про такі випадки не чула.

У Верховній Раді перебувають законопроекти, які пропонують запровадження кримінальної відповідальності за протиправні дії, які призвели до мобілізації осіб, які не підлягали призову на військову службу.

Ризик притягнення до відповідальності за неправомірну відмову в наданні відстрочки міг би стати фактором, який би стримував членів комісії від незаконних відмов. І, як наслідок, зменшив би кількість спорів в цій сфері.

• Перегляд переліку термінових справ.

Процесуальне законодавство містить перелік спорів, які вважаються терміновими – і тому для них передбачені скорочені строки розгляду. Спорів щодо відмов в оформленні відстрочки в цьому переліку немає.

І якщо вам здається нелогічним, що для зняття надмірного навантаження необхідно певні категорії справ розглядати в стислі строки, то я поясню. Я недарма починала з прикладу про військові частини та звільнення з військової служби – саме тривалі строки розгляду спорів певною мірою виправдовують прийняття незаконних рішень з боку суб’єктів владних повноважень.

На практиці неодноразово стикалась із тим, що доки суд розгляне спір з ТЦК та СП, в ТЦК та СП вже зміниться керівництво, а новий керівник не вважатиме помилки свого попередника своєю проблемою. Якби члени комісії знали, що вже за місяць може бути рішення суду, яким буде констатовано протиправність дій членів комісії (а не через рік, як зараз) – впевнена, якість роботи комісій була б значно вищою.

Тому одним з необхідних кроків я вважаю внесення змін в процесуальне законодавство щодо розширення переліку термінових справ, враховуючи реалії воєнного стану.

• Активне залучення суддів в процес спонукання дотримання законодавства.

Механізми для цього судді мають – тут і можливість прийняття Окремої Ухвали, і накладення штрафів на суб’єкта владних повноважень та його керівника, і стягнення з суб’єкта владних повноважень на користь позивача моральної шкоди і витрат на професійну правничу допомогу. Але чи достатньою мірою судді користуються цими механізмами? Вважаю, що ні.

Принципова позиція суддів щодо незворотності для суб’єктів владних повноважень та їх керівників наслідків порушення законодавства в довгостроковій перспективі призвела б до зменшення кількості незаконних рішень суб’єктів владних повноважень.

Наведені кроки – моє бачення, яким чином можна значно зменшити кількість спорів щодо відмови в наданні відстрочки від призову за мобілізацією, які потрапляють на розгляд до судів.

Впевнена, що якщо за цим же алгоритмом пропрацювати пропозиції і по інших категоріях, по який спостерігається значна кількість звернень до суду, можна суттєво зменшити навантаження на судову систему. Але, безспірно, залучення самої лише Рахункової палати до вирішення цієї проблеми буде недостатньо. Всі три гілки влади мають працювати над вирішенням цієї проблеми, якщо ми прагнемо зберегти Україну, як правову державу.

Автор статті: Адвокат Дарʼя Тарасенко