Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, має можливість звернення до вищестоящого органу за оскарженням постанови, а потім і до суду - у таких випадках строк підлягає поновленню. (Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/752/24 від 03.01.2024 р.)

Фабула судового акту: Чоловік звернувся до суду з позовом до заступника командира взводу УПП, Управління патрульної поліції з позовом де просив визнати незаконними дії поліції щодо винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити провадження у адміністративній справі про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн., на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Разом із цим просив поновити строк розгляду позовної заяви.

Проте - ухвалою районного суду позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Не погодившись із цим - чоловік подав апеляційну скаргу.

І Восьмий апеляційний адміністративний суд, погодився із доводами чоловіка - ухвалу районного суду скасував та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд зазначив наступне:

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно із частиною 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, повернення позовної заяви, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Крім того - відповідно до положення пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже у цій справі: Колегія суддів на підставі матеріалів справи встановила, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії чоловіка було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова датувалася 18.12.2023 роком.

Представник позивача адвокат - звернулася до поліції із адвокатським запитом від 19.12.2023 щодо надання інформації відносно події за участю свого клієнта та отримала відповідь лише 05.01.2024 у формі листа Управління патрульної поліції від 25.12.2023 р., а вже 10.01.2024 через систему «Електронний суд» від неї надійшла позовна заява до суду із обґрунтуванням про поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом.

З урахуванням вказаного на думку колегії суддів представником позивача дотримано десятиденний строк як під час звернення до Управління патрульної поліції із адвокатським запитом, так і до суду, після отримання відповіді від Управління патрульної поліції, що свідчить про відсутність в його діях зловживання процесуальними правами. З огляду на те, що звернення позивача до суду відбулось у десятиденний строк після завершення оскарження дій та рішення відповідача до Управління патрульної поліції - ці обставини вплинули на строки звернення до суду.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 22 березня 2019 року по справі №171/729/17 (2-а/171/42/17), яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналізуйте судовий акт: Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020);

У разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння (справа № 139/808/18, 26.09.18);

Відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (ВС/КАС, справа №524/5536/17, 15.11.18);

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а).

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 308/752/24 пров. № А/857/27076/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2024 року (судді Придачука О.А., розглянуту у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Ужгород) у справі №308/752/24 за позовом ОСОБА_1 до Заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника Моісеєнко О.М. 10.01.2024 звернувся в суд з позовом до заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в якому просить поновити строк розгляду даної позовної заяви, визнати незаконними дії капітана поліції заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томея Ю.Ю. щодо винесення постанови серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 року, складену капітаном поліції заступником командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю. та закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн., на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Оскаржуваною ухвалою Ужгородського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 складеною капітаном поліції заступником командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 18.12.2023 14 год. 55 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 774 км. водій керуючи транспортним засобом перевищив дозволену максимальну швидкість в населеному пункті м. Мукачево на 32 км/год, а саме рухався зі швидкістю 82 км/год. Чим порушив п.12.4 ПДР України. ТС008427.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно із частиною 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частин 3, 4 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1,2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, повернення позовної заяви, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно із статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положення пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів на підставі матеріалів справи встановила, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Представник позивача адвокат Моісеєнко О.М. звернулася до поліції із адвокатським запитом №1912/23-002 від 19.12.2023 щодо надання інформації відносно події за участю гр. ОСОБА_1 та отримала відповідь 05.01.2024 у формі листа Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції від 25.12.2023 за №162аз/41/15/01-2023 (аркуші справи 15, 18), а вже 10.01.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Моісеєнко О.М. надійшла позовна заява до суду із обґрунтуванням про поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом.

З урахуванням вказаного на думку колегії суддів представником позивача дотримано десятиденний строк як під час звернення до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції із адвокатським запитом, так і до суду, після отримання відповіді від Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, що свідчить про відсутність в його діях зловживання процесуальними правами. З огляду на те, що звернення позивача до суду відбулось у десятиденний строк після завершення оскарження дій та рішення відповідача до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, і ці обставини вплинули на строки звернення до суду.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 22 березня 2019 року по справі №171/729/17 (2-а/171/42/17), яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена за неповного з`ясування судом обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а тому ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308 311 312 315 320 321 322 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2024 року у справі №308/752/24 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 03.01.2025