За підробку рапортів, що потягли початок провадження в справі про адміністративне правопорушення, службова особа повинна нести кримінальну відповідальність (ВС ККС, справа № 760/14696/15-к від 16.02.2023 р.)

Фабула судового акту: В цій справі, пов’язаній із справами “Автомайдану”, службова особа обвинувачувалася в тому, що, перебуваючи на посаді командира взводу ДПС ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, будучи представником влади, на автодорозі Київ-Овруч у с. Нові Петрівці, не встановивши факту порушень ПДР водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, згодом в службовому кабінеті умисно склала завідомо неправдиві документи - рапорти про те, що він, нібито, поставив цим водіям транспортних засобів вимогу про їх зупинку, однак вони не зупинилися та продовжили рух у складі колони.

Вказані рапорти він передав до відділу з адміністративної практики для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення цих водіїв до відповідальності, а також розуміючи, що створює перепони, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Надалі інспекторами було складено адміністративні протоколи відносно власників цих транспортних засобів, в яких основним доказом були рапорти. Протоколи - відповідно - були скеровано до суду для розгляду.

Водночас, судом першої та апеляційної інстанції командира ДПС ДАІ було виправдано. Суди не вважали такі рапорти офіційними документами. На відміну від їх висновків, ВС ККС цілком логічно констатував наступне:

Предметом злочинів, передбачених ст. 366, 358 КК є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Ці рапорти було складено за встановленою формою, вони містять у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, та підписані службовою особою.

Саме на підставі цих рапортів інспекторами ДП ССЗ ДПС ОП при МВС України відносно водіїв транспортних засобів в подальшому було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. Після зазначення ним у рапортах інформації щодо виявлених ним під час несення служби випадків порушення водіями вимог ПДР, що потребувало відповідного реагування, із зазначенням відповідних реквізитів - найменування посадової особи якій вони подаються, дати складання та його підпису, а також, подачі їх до відділу з адміністративної практики, ці рапорти набули статусу офіційного документу, а отже і предметом злочину за ч.1 ст.366 КК.

Отже у цій справі: Апеляційний суд, виправдовуючи підробника, не спростував наведених доводів про ознаки офіційного документа в складених рапортах. Однак, вони були складені службовою особою відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі МВС України і мали відповідні реквізити - у них було зазначено особу на ім`я якої вони були подані, а також дату їх складання та підпис службової особи.

При цьому поза увагою судів залишилося й те, що зазначена в рапортах інформація потягла за собою правові наслідки, а саме процедуру притягнення водіїв до адміністративної відповідальності, яку би за відсутності рапортів не було розпочато. Вказані рапорти було складено службовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, в яких він зазначив про виявлені ним факти порушень водіями транспортних засобів вимог ПДР, тобто події та явища, які він начебто особисто бачив і сприймав під час несення служби. Отже, ВС ККС відправив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зобов’язавши узяти до уваги наведене вище.

Аналізуйте судовий акт: Відмова у державній реєстрації транспортного засобу є правомірною при доведенні факту підробки документів на автомобіль матеріалами належної перевірки органів внутрішніх справ (Справа № К/800/9030/13, 13.07.17);

Недбалість нотаріуса, що призвела до не виявлення в документі підробки та не з’ясуванню обсягу цивільної дієздатності доверителя є підставою для стягнення з нотаріуса моральної шкоди (Запорізький апеляційний суд,№ 22-ц/807/1633/19,15.10.19);

Позбавлення права керувати ТЗ, як додаткове покарання для водія таксі (ВС/ККС у справі №333/6785/19 від 17.08.2021);

Договори дарування значного обсягу цінного майна укладені між близькими родичами, під час досудового розслідування у крим.провадженнях, де одним із видів покарання є конфіскація - можуть бути визнані недійсними (ВС КЦС справа №757/62043/18-ц від 13.04.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 760/14696/15-к

провадження № 51-4261км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

виправданого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 42014110150000027 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольськ Козятинського району Вінницької області, жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він 29 грудня 2013 року, перебуваючи на посаді командира взводу №3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, будучи представником влади, на автодорозі Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, не встановивши факту порушень правил дорожнього руху водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, 30 грудня 2013 року в службовому кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Ернста, 3, являючись службовою особою умисно склав завідомо неправдиві документи - рапорти на ім`я начальника ВДАІ ГУ МВС України у Київській області про те, що нібито 29 грудня 2013 року під час несення ним служби на 21 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області рухалась колона автомобілів із символікою «Євромайдану». З метою припинення порушення пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) він за допомогою жезлу та свистка поставив водіям транспортних засобів вимогу про їх зупинку, однак вони не зупинилися та продовжили рух у складі колони.

Зокрема, ОСОБА_5 склав рапорти про те, що:

- 29 грудня 2013 року приблизно 12:30 на 21 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Сітроен Берлінго» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:30 на 20 км. автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:30 на 21 км. автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_3 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:30 на 20 км. автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Фольксваген-Каді» д.н.з. НОМЕР_4 та водій автомобіля «Шевролет-Такума» д.н.з. НОМЕР_5 не виконали його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушили п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:45 на 20 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Хюндай Акцент» д.н.з. НОМЕР_6 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:30 на 20 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_7 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:35 на 20 км. автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Форд Конект» д.н.з. НОМЕР_8 та водій автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_9 не виконали його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушили п. 2.4 ПДР;

- 29 грудня 2013 року приблизно о 12:30 на 20 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «БМВ-318і» д.н.з. НОМЕР_10 не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР.

Вказані рапорти ОСОБА_5 передав до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а також створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів в зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів з причини позбавлення права керування ним.

Надалі інспекторами ДП ССЗ ДПС ОП при МВС України було складено адміністративні протоколи відносно власників транспортних засобів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, в яких згідно зі ст. 25 КУпАП зазначено як основний доказ вчиненого правопорушення завідомо неправдиві офіційні документи - складені ОСОБА_5 рапорти, а протоколи скеровано до суду для розгляду.

За результатами розгляду цих протоколів у судах першої та апеляційної інстанції провадження у справах про адміністративні правопорушення було закрито через відсутність події чи складу правопорушення в діях вказаних осіб.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор ОСОБА_20 , який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.

На думку прокурора, при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином наведені в ній доводи про те, що складені ОСОБА_5 рапорти мають ознаки офіційного документа, не дав умотивованих відповідей на ці доводи та безпідставно залишив скаргу без задоволення. При цьому звертає увагу на те, що при складанні рапортів ОСОБА_5 був службовою особою та виконував свої службові повноваження, а зазначена ним у рапортах інформація мала юридично значущий характер - початок провадження у справах про адміністративне правопорушення.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки тому факту, що на підставі складеного ОСОБА_5 рапорту 09 січня 2014 року відносно ОСОБА_10 був складений протокол про адміністративне правопорушення, тобто настали юридично значимі наслідки, а тому вказаний рапорт відповідає ознакам офіційного документа.

З урахуванням цих обставин прокурор та представник потерпілого вважають, що судові рішення в справі ухвалені без додержання вимог статей 370, 374 та 419 КПК.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані вирок та ухвалу без зміни.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

В судовому засіданні прокурори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримали повністю, а скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 частково і просили Верховний Суд (далі- Суд) скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні змінив вимоги своєї касаційної скарги і просив Суд скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні касаційних скарг і залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги.

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, а саме у службовому підробленні, тобто в складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні в зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення. Приймаючи таке рішення місцевий суд виходив із того, що рапорти, у підробленні яких обвинувачувався виправданий, не є офіційними документами, оскільки вони не відповідають його ознакам, а саме не є документами, складеними за визначеною законом формою, і відтак не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Вирок місцевого суду прокурор та адвокат ОСОБА_7 оскаржили в апеляційному порядку. У своїх апеляційних скаргах останні наводили докладні доводи на підтвердження своєї позиції щодо наявності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення та незаконності рішення місцевого суду і просили скасувати цей вирок та ухвалити новий, яким визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.

Перевіривши вирок апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та залишив апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без зміни.

Проте, на думку колегії суддів, таке рішення апеляційного суду не ґрунтується на матеріалах провадження та вимогах закону з огляду на таке.

Предметом злочинів, передбачених статтями 366 358 КК є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про те, що рапорти, які склав ОСОБА_5 не можуть бути визнані офіційними документами, оскільки вони не складені за визначеною законом формою і не відповідають ознакам офіційного документу, тобто не є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Разом із тим, апеляційний суд не спростував наведених в апеляційній скарзі прокурора та представника потерпілого доводів про те, що місцевий суд не дав належної оцінки наявності ознак офіційного документа в складених ОСОБА_5 рапортах, оскільки вони були складені службовою особою відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650 і мали відповідні реквізити - у них було зазначено особу на ім`я якої вони були подані, а також дату їх складання та підпис ОСОБА_5 .

При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося й те, що зазначена в рапортах інформація потягла за собою правові наслідки, а саме процедуру притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності, яку би за відсутності рапортів не було розпочато. Вказані рапорти було складено ОСОБА_5 як службовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, в яких він зазначив про виявлені ним факти порушень водіями транспортних засобів вимог ПДР, тобто події та явища, які він начебто особисто бачив і сприймав під час несення служби. Після їх складання ОСОБА_5 передав ці рапорти до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області для відповідного реагування.

Ці рапорти було складено за встановленою формою, вони містять у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, та підписані службовою особою.

Саме на підставі цих рапортів інспекторами ДП ССЗ ДПС ОП при МВС України відносно водіїв транспортних засобів в подальшому було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Після зазначення ОСОБА_5 у рапортах інформації щодо виявлених ним під час несення служби випадків порушення водіями вимог ПДР, що потребувало відповідного реагування, із зазначенням відповідних реквізитів - найменування посадової особи якій вони подаються, дати складання та підпису ОСОБА_21 як службової особи органу виконавчої влади, та подачі їх до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області, ці рапорти набули статусу офіційного документу.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що складені ОСОБА_5 рапорти не є офіційними документами зроблений без належного врахування обставин справи, положень ч. 1 ст. 366 КК та змісту примітки до ст. 358 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ст. 370 419 КПК.

Допущені порушення є істотними, які перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги прокурора та представника потерпілого задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід узяти до уваги наведене, з використанням наданих процесуальних можливостей ретельно перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, дати на них умотивовані відповіді і з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора та адвоката ОСОБА_7 задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: